Постанова № 39631298, 25.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/800/3777/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012

у справі № 2а-2141/11/1370

за позовом державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (далі - Об'єднання),

до ДПІ,

за участю третьої особи на стороні відповідача - спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові,

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.02.2011 № 0000252341/0 з тих мотивів, що відокремлений підрозділ залізниці не може бути платником податку на прибуток.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що платником податку на прибуток з доходу від провадження діяльності, яка не належить до основної діяльності залізничного транспорту, є структурний підрозділ підприємства залізничного транспорту.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку відокремленого підрозділу Об'єднання - «Ужгородська дистанція електропостачання» - щодо правильності нарахування та сплати податку на прибуток не від господарської діяльності за період з 01.10.2008 по 30.06.2010. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 18.01.2011 № 57/23-1/10/05391324 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві в особі його відокремленого підрозділу «Ужгородська дистанція електропостачання» визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1517,50 грн. (у тому числі 1214 грн. за основним платежем та 303,50 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про заниження названим відокремленим підрозділом оподатковуваного доходу від провадження господарської діяльності, яка не належить до основної діяльності залізничного транспорту.

Згідно з пунктом 2.2 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарської діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.2 цієї ж статті Закону платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.

З наведених законодавчих приписів випливає, що порядок оподаткування діяльності залізниці передбачає розмежування обов'язку з декларування та сплати податку на прибуток між управлінням залізниці та підприємствами залізничного транспорту і їх структурними підрозділами в залежності від видів діяльності, за якими було отримано дохід.

З огляду на те, що занижену суму доходу було отримано структурним підрозділом позивача від діяльності, що не пов'язана з потребами експлуатаційної діяльності залізниці, то дохід від цієї діяльності має оподатковуватись саме за правилами підпункту 2.2.2 пункту 2.2 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим висновок податкового органу про обов'язок Ужгородської дистанції електропостачання сплачувати податок на прибуток в установленому порядку є правильним та, відповідно, обумовлює законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 у справі № 2а-2141/11/1370 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько