Ухвала суду № 39631296, 25.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/800/4366/13

Вищий адміністративний суд України у складі:суддя Костенко М.І. - головуючий, суддіБухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача -Руцької А.І.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргуспеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби(правонаступник спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі, далі -СДПІ)

на постановуЗапорізького окружного адміністративного суду від 06.09.2011

та ухвалуДніпропетровськогоапеляційногоадміністративного суду від 21.06.2012

у справі № 2а-0870/5102/11

за позовомпублічногоакціонерноготовариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецстальім. А.М. Кузьміна" (далі - Товариство)

до СДПІ

провизнанняпротиправним та скасуванняподатковогоповідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.09.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012, позов задоволено; визнано протиправнимита скасовано податкові повідомлення-рішення: від 20.06.2011 № 0000250801, згідно з яким Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2011 року в сумі 1 474 866 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій, а також від 20.06.2011 № 0000260801, за яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 777 821 грн. із застосуванням 1 грн. штрафу.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що податковою інспекцією не доведено існування обставин, з якими закон пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника податків-покупця, тоді як дотримання позивачем умов формування податкового кредиту та правильності обчислення оспорюванихсум від'ємного значення ПДВ підтверджується документально.

Посилаючись на неправильність здійсненого судами тлумачення норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи, СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що оспорювані суми від'ємного значення з ПДВ утворилися у податковому обліку позивача за ланцюговими поставками за участю вигодоформуючихпідприємств, які не декларували податкові зобов'язання тане сплачували ПДВ до бюджету. Також відповідач наголошує на тому, що судами не досліджувалися належним чином обставини щодо реальності виконання спірних операцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, щооспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті СДПІ за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2011 по 28.02.2011. Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 06.06.2011 № 284/08-01/00186536.

На обґрунтування правомірності прийняття оспорюваних актів індивідуальної дії відповідач зазначає про неврахування Товариством викладеного в акті попередньої податкової перевірки висновку про завищення позивачем податкового кредиту у лютому 2011 року на 1 474 866 грн., а також про включення до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2011 року сум податкового кредиту, сформованого по ланцюговим операціям з придбання металобрухту у рамках господарських правовідносин з контрагентами (товариством з обмеженою відповідальністю «Феро-Сервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Металскрад», товариством з обмеженою відповідальністю «МеталонгІнвест», товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдсплав»), які не задекларували кореспондуючі суми податкових зобов'язань та мають ознаки фіктивних підприємств.

Надаючи правову оцінку наведеним висновкам податкового органу попередні судові інстанції цілком об'єктивно виходили з наступного.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Інших вимог щодо формування податкового кредиту чинним податковим законодавством не встановлено.

У справі, що переглядається, в основу заперечень проти права позивача на відшкодування від'ємного значення ПДВ, що утворилося за операціями зі спірними контрагентами, податковою інспекцією покладено висновок про невиконання контрагентами позивача по ланцюгу своїх обов'язків з декларування та сплати ПДВ до бюджету, що однак не може слугувати об'єктивною ознакою недобросовісності платника-покупця (позивача у справі).

Адже наведені приписи Закону не дають підстави для висновку про те, що виникнення у платника права на податковий кредит (який в подальшому включається до розрахунку бюджетного відшкодування) обумовлюється фактом надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету за наслідками виконання своїх податкових зобов'язань усіма його постачальниками по ланцюгу.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальниками ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Наслідки невиконання своїх зобов'язань постачальниками платника можуть покладатися на останнього у разі доведення податковим органом, зокрема, змови такого платника та його контрагентів, узгодженості їх дій, спрямованих на перенесення податкового навантаження на особу, яка не виконує своїх зобов'язань зі сплати ПДВ, з метою отримання коштів з бюджету у вигляді бюджетного відшкодування тощо. Наявність цих обставин у даному разі податковою інспекцією не доведено.

У той же час судами встановлено, що від'ємне значення з ПДВ в оспорюваній сумі виникло у податковому обліку позивача у зв'язку із здійсненням операцій з придбання металобрухту; реальність виконання цих операцій підтверджується необхідними первинними документами та податковим органом у ході розгляду справи не заперечувалася; факт сплати Товариством ПДВ у ціні придбаної продукції підтверджується документально. Наведені обставини були обґрунтовано розцінені податковим органом як такі, що підтверджують право позивача на оспорювану суму бюджетного відшкодування.

Суди цілком об'єктивно відхилили і доводи СДПІ про необхідність врахування позивачем висновків попередньої податкової перевірки при формуванні даних податкового обліку за розглядуваний звітний період. Адже самі по собі висновки посадових осіб податкового органу, викладені в акті перевірки, не створюють будь-яких обов'язків для платника податків, до часу узгодження податкового зобов'язання в установленому порядку.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів щодо відсутності підстав для позбавлення позивача права на отримання оспорюваних сум бюджетного відшкодування, що обумовлює правильність рішень попередніх інстанцій про задоволення даного позову.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити СДПІ її правонаступником - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби її правонаступником - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

2. Касаційну скаргуспеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходівзалишити без задоволення.

3. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 у справі № 2а-0870/5102/11залишити без змін.

Ухвала набираєзаконноїсилиз моменту проголошення, і може бути переглянутаВерховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни.

Головуючийсуддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько