Постанова № 39627823, 16.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2014 рокусправа № 804/1145/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ДПС від 24.12.2012 року № 0001552301.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. 185, 198 Податкового кодексу України порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при складанні акту перевірки від 03.12.2012 року № 4743/226/01416760 та винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі позивач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що платник податку не має права віднести до складу податкового кредиту лише суми податку, сплачені за товари, які в наступному використовуються в операціях, які звільнені від оподаткування. Враховуючи, що ПАТ "ППКІ "Металургавтоматика" здійснювало операції, які є об'єктом оподаткування та які оподатковуються за нульовою ставкою, що не вважається звільненням від оподаткування, в межах господарської діяльності, товариство не мало права включати до

вартості експортованого обладнання суму податку на додану вартість. Висновок відповідача щодо наміру товариства отримати дохід шляхом відшкодування ПДВ є неправомірним, оскільки ПДВ в розмірі 980422,40 грн. було сплачено при придбанні обладнання в межах договору № 0-53/010 від 28.12.2010 року. При визначенні оподатковуваного прибутку суми ПДВ не враховуються. Як свідчать первинні документи, вартість придбаного позивачем у ПАТ "Дніпроважмаш" обладнання складає 4902112 грн. без ПДВ. Ціна реалізації товару на експорт складає 5728525,85 грн. без ПДВ. Операції з придбання товару у ПАТ "Дніпроважмаш" та подальша реалізація його на експорт мали на меті отримання прибутку, що і було досягнуто в розмірі 103262,83 грн.

Представник позивача зазначив, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування останньої.

Представник відповідача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

З огляду на встановлений факт реорганізації, та в силу ст. 55 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне здійснити заміну відповідної сторони - відповідача у справі, його правонаступником - Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 24.12.2012 року відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення форма "Р" № 0001552301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1225527,50 грн. (основний платіж 980422,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 245105,50 грн.).

Вказане податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі Акту від 03.12.2012 року № 4743/226/01416760 "Про результати документальної невиїзної перевірки ПАТ "ППКІ "Металургавтоматика" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період травень-вересень 2012 року", відповідно до якого операції придбання товару (тюбінгу) ПАТ "ППКІ "Металургавтоматика" та реалізація їх на експорт за ціною нижчою від ціни придбання з урахуванням податку на додану вартість, не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності, оскільки не мали на меті отримання доходу від цих операцій. Намір одержати дохід шляхом відшкодування податку на додану вартість з бюджету не можна розглядати як самостійно ділову мету. У зв'язку з вищевикладеним у ПАТ "ППКІ "Металургавтоматика" відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з підприємствами-постачальниками в розумінні ст. 198 ПКУ. На порушення п. 198.3. ст. 198 підприємством завищено податковий кредит 2012 року на 980422,40 грн.

Також встановлено, що 28.12.2010 року між ВАТ "Дніпроважмаш" (Постачальник) та ВАТ "ППКІ "Металургавтоматика" (Покупець) було укладено договір № 0-53/010, у відповідності з яким позивачем у період з 29.05.2012 року по 02.08.2012 року було придбано обладнання - тюбінги - загальною вартістю 5882534,40 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 980422,40 грн.

У відповідності з додатковою угодою від 07.06.2011 року до договору № 0-53/010 від 28.12.2010 року назва Покупця була змінена з ВАТ "ППКІ "Металургавтоматика" на ПАТ "ППКІ "Металургавтоматика".

На підставі податкових накладних, наданих ВАТ "Дніпроважмаш", № 103 від 12.07.2012 року на суму 189123,33 грн. (ПДВ - 37824,67 грн.), № 104 від 12.07.2012 року на суму 350000,00 грн. (ПДВ - 70000,00 грн.), № 167 від 29.05.2012 року на суму 801540,00 грн. (ПДВ - 160308,00 грн.), № 52 від 06.07.2012 року на суму 520833,33 грн. (ПДВ - 104166,67 грн.), № 105 від 12.07.2012 року на суму 300000,00 грн. (ПДВ - 60000,00 грн.),№ 106 від 12.07.2012 року на суму 333333,33 грн. (ПДВ - 66666,67 грн.),№ 193 від 26.07.2012 року на суму 41666,67 грн. (ПДВ - 8333,33 грн.),№ 198 від 26.07.2012 року на суму 10293,85 грн. (ПДВ - 2058,77 грн.), № 256 від 31.07.2012 року на суму 124975,50 грн. (ПДВ - 25000,00 грн.), № 107 від 12.07.2012 року на 244294,33 грн. (ПДВ - 48858,87 грн.),№ 190 від 26.07.2012 року на суму 89036,00 грн. (ПДВ - 17807,20 грн.),№ 60 від 06.07.2012 року на суму 72006,67 грн. (ПДВ - 14401,33 грн.),№ 191 від 26.07.2012 року на суму 94660,00 грн. (ПДВ - 18932,00 грн.),№ 194 від 26.07.2012 року на суму 383333,33 грн. (ПДВ - 76666,67грн.),№ 206 від 27.06.2012 року на суму 800000,00 грн. (ПДВ - 160000,00 грн.), № 25 від 02.08.2012 року на суму 546988,00 грн. (ПДВ - 109397,60грн.) позивачем було віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість суму у розмірі 980422,40 грн.

10.09.2007 року між ВАТ "ППКІ "Металургавтоматика" (Комітент) та ТОВ "НВФ "Дніпротехсервіс" (Комісіонер) було укладено договір комісії № 4/10, у відповідності з яким Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується укладати від свого імені за рахунок Комітента угоди з третіми особами з реалізації за межами України майна Комітента, найменування, параметри, кількість, мінімальна ціна реалізації якого визначені в додатках (специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору, а також передати усе отримане за такими угодами Комітенту та надати звіт щодо виконання цього договору. Комітент зобов'язується виплачувати Комісіонеру комісійну плату та приймати все отримане за угодами, укладеними Комісіонером на виконання вказівок Комітента.

У відповідності з додатковою угодою від 27.06.2011 року до договору комісії № 4/10 від 10.09.2007 року назва Комітента була змінена з ВАТ "ППКІ "Металургавтоматика" на ПАТ "ППКІ "Металургавтоматика".

На підставі вказаного договору комісії № 4/10 від 10.09.2007 року товар, отриманий від ВАТ "Дніпроважмаш" за договором від 28.12.2010 року № 0-53/010, був у період з 29.05.2012 року по 02.08.2012 року переданий позивачем ТОВ "НВФ "Дніпротехсервіс" на реалізацію на умовах комісії.

Як вбачається із звітів ТОВ "НВФ "Дніпротехсервіс", що знаходяться в матеріалах справи, товар переданий позивачем на комісію було реалізовано на експорт за межі України покупцю - ТОВ "Метротранскомплект" - за ціною 5728525,85 грн. без ПДВ., при цьому комісійна винагорода Комісіонеру - ТОВ "НВФ "Дніпротехсервіс" склала - 867781,71 грн.

Отже, спірний товар було придбано позивачем у ВАТ "Дніпроважмаш" за ціною 5882534,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 980422,40 грн.), а реалізовано на експорт покупцю - ТОВ "Метротранскомплект" - за ціною 5728525,85 грн.

Згідно зі п. 14.1.181 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Отже, зміст податкового кредиту полягає в отриманні платником податку податкової вигоди у вигляді можливості зменшення розміру податкового зобов'язання зі сплати в Державний бюджет України податку на додану вартість.

За змістом п. 195.1 ст. 195 ПКУ операції з вивезення товарів за межі митної території Україниу митному режимі експорту оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що операція з реалізації товару ТОВ "Метротранскомплект", попередньо отриманого від ВАТ "Дніпроважмаш", за участі комісіонера ТОВ "НВФ "Дніпротехсервіс" не має за своєю сутністю економічної доцільності оскільки фактичні витрати на придбання (5882534,40 грн.)та подальшу реалізацію (867781,71 грн. - комісійна винагорода) цього товару на 1021790,26 грн. перевищують дохід від його реалізації на експорт, який складає 5728525,85 грн. та зазначив, що фактичним джерелом вигідності цієї операції для позивача є лише податкова вигода у вигляді податкового кредиту на суму 1125052,69 грн., яка полягає у можливості несплати на цю суму до Державного бюджету України податку на додану вартість.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та акту перевірки зазначено суму податкового кредиту у розмірі 980 422, 40 грн. та зауважує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що суму податку на додану вартість 980 422, 40 грн. було сплачено позивачем до бюджету при придбанні товару, що виключає можливість несплати до бюджету ПДВ.

Також, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення податкового кредиту та його склад, але жодним чином не право платника податку на формування податкового кредиту, яке встановлюється п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, з урахуванням п. 198.4 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено єдиний випадок, коли платник податку не має права віднести до складу податкового кредиту суму податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг.

Так, згідно з вказаною нормою ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи те, що до перевірки були надані всі первинні документи, які підтверджують господарську операцію, в тому числі і податкові накладні, які оформлені в установленому законом порядку, колегія суддів приходить до висновку, що підприємством правомірно включено суму ПДВ до складу податкового кредиту.

При цьому, судом першої інстанції, незважаючи на вимоги ст. 198 Податкового кодексу України, зроблено висновок про те, що наявність у позивача належним чином оформлених документів не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки позивачем не доведено об'єктивність та поважність причин продажу товару на певних умовах.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як зазначено у позові, 10 вересня 2007 року між ПАТ «ППКІ «Металургавтоматика» та ТОВ НВФ «Дніпротехсервіс» укладено договір комісії № 4/10.

В рамках даного договору комісії, обладнання, придбане у ПАТ «Дніпроважмаш», на підставі Договору № 0-53/010 від 28 грудня 2010 року, було реалізовано нерезиденту України, за ціною 5 728 525,85 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: г) вивезення товарів за межі митної території України.

У відповідності до п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з: вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Таким чином, операції з реалізації обладнання нерезиденту України в режимі експорту є об'єктом оподаткування та оподатковуються за нульовою ставкою.

Згідно з п.198.4 ст. 198 ПКУ, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/ послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Аналізуючи наведені норми податкового кодесу України, колегія суддів зазначає, що платник податку не має права віднести до складу податкового кредиту суми податку, сплачені за товари, які в наступному використовуються в операціях, які звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Враховуючи той факт, що ПАТ «ППКІ «Металургавтоматика» здійснювало операції, які є об'єктом оподаткування та які оподатковуються за нульовою ставкою, що не вважається звільненням від оподаткування, в межах господарської діяльності, позивач не мав права включати до вартості експортованого обладнання суму податку на додану вартість.

До того ж, відповідно до ст. 139 Податкового кодексу України:

«До витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, належать:

« 139.1.6. Суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу».

Тобто, при визначенні оподатковуваного прибутку, суми ПДВ не враховуються.

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що операції з придбання товару (тюбінгів) у ПАТ «Дніпроважмаш» та подальша реалізація їх на експорт мали на меті отримання прибутку, що і було досягнуто, а податковий кредит сформовано без порушень чинного законодавства України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимог шляхом скасування спірного податкового повідомлення рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" - задовольнити повністю.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.12.2012 року № 0001552301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" судовий збір у сумі 2294, 00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай