Ухвала суду № 39627751, 27.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2014 рокусправа № 2а-0870/2187/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Чорна О. Ю. (дов. від 09.04.2014 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління - 51»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2012

у справі № 0870/2187/12

за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

до приватного акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління - 51»

про стягнення заборгованості,-

встановиВ:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя звернулася з позовом до приватного акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління - 51», в якому просила стягнути з рахунків Приватного акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління - 51» у банках, обслуговуючих такого платника податків, заборгованість по земельному податку у сумі 11452,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 11452,65 грн., в т. ч. пеня у сумі 445,11 грн. Позивач зазначає, що за наслідками застосованих до відповідача заходів для стягнення податкового боргу (направлення першої та другої податкових вимог) вказаний борг дотепер не погашений.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2012 адміністративний позов задоволено: стягнено з рахунків платника податків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків, на користь Місцевого бюджету Ленінського району м. Запоріжжя (р/р 33217811700006 в ГУДКУ у Запорізькій області, код одержувача 38025423, код платежу 13050100, МФО 813015) податковий борг з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 11452,65 грн.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с. 112), в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що направлення коштів на сплату поточного податкового зобов'язання у 2011 році при дотриманні встановлених законом строках за наявності податкового боргу за 2010 рік та наявності застави під цей борг є не тільки обов'язком, а й правом платника податків. Відповідач вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги наявність юридичної та фактичної адреси відповідача, а відтак направлення поштової кореспонденції позивачем лише на юридичну адресу підтверджує неотримання відповідачем податкового повідомлення-рішення, що свідчить про неузгодженість податкових зобов'язань.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, в поданих суду письмових запереченнях просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, постановлено законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Визначена позивачем сума заборгованості з плати за землю в загальному розмірі 11452,65 грн. складається із самостійно визначених платником податків податкових зобов'язань з плати за землю відповідно до поданого податкового розрахунку земельного податку на 2011 рік, донараховного податковим органом податкового зобов'язання з вказаного податку податковим повідомленням-рішенням від 15.09.2011 № 0009371501 в сумі 2931,52 грн. та нарахованої пені за відповідні періоди з 06.02.2011 по 30.01.2013 відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України в сумі 445,11 грн. (розрахунок податкового боргу - а.с.6).

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 31.01.2011 відповідачем подано податковому органу податковий розрахунок земельного податку, в якому самостійно визначено суму зобов'язань на 2011 рік у розмірі 18489,00 грн. із щомісячною сплатою у розмірі 1541,00 грн.

Вказана сума зобов'язань у встановлені законом строки не сплачена, у зв'язку з чим утворилась заборгованість зі сплати земельного податку за періоди з терміном сплати 30.07.2011 - 30.01.2012.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 05.08.2011 позивачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, за результатами якої складено акт №3459 від 05.08.2011.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з земельного податку.

13.09.2011 позивачем складено акт №299 про неможливість вручення акту перевірки від 05.08.2011 №3459 у зв'язку з поверненням поштового конверту з поміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання поштового відправлення.

На підставі акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0009371501 від 15.09.2011, яким до відповідача застосовано штрафну санкцію у розмірі 20% від визначеного грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 2931,52 грн. Означене податкове повідомлення-рішення направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням (а.с.15).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

З 01.01.2011 порядок погашення податкового боргу врегульований Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.72 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно ч. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, відповідачем не спростовано, що податкове зобов'язання з плати за землю в сумі 11007,54 грн. відповідно до поданого податкового розрахунку земельного податку за 2011 рік та податкового повідомлення-рішення №0009371501 від 15.09.2011 є узгодженим, проте не сплаченим у визначений законодавством строк.

За правилами п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За визначенням в пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Пунктом 59.4. ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Оскільки податковий борг у підприємства по платежам до бюджету виник ще під час дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органом в порядку, передбаченому з пп.6.2.2, 6.2.3 п.6.2 ст.6 вказаного Закону на адресу відповідача надіслано першу податкову вимогу від 05.09.2008 №1/876/13976, другу податкову вимогу від 30.01.2009 №2/74/1516 (а.с.10).

На момент звернення податкового органу до суду з даним позовом, відповідачем сума податкового боргу не погашена.

За умови, якщо сума податкового боргу, зазначена в податкових вимогах, добровільно не погашена, інші законодавчо встановлені підстави для відкликання податкових вимог відсутні, у податкового органу відповідно до приписів ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.59 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, відсутні правові підстави для формування та надсилання платнику податку окремої податкової вимоги на суму нового податкового боргу.

Відповідно до п.59.5 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до п.п.88.1, 88.2 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (пп.89.1.1 п.89.1 ст.89 ПК України).

Відповідно до абз.2 пп.14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК України у разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Стаття 87 ПК України визначає джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків, а саме: джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, зокрема, п.87.3 ст.87 ПК України, а також іншими законодавчими актами (п.87.2 ст.87 ПК України).

У відповідності до п.п. 95.1 та 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зважаючи на той факт, що за позивачем рахується податковий борг зі сплати земельного податку, податковим органом дотримана законодавчо встановлена процедура погашення податкового боргу платника податків, колегія суддів доходить висновку про правомірність рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на частину суми податкового боргу в розмірі 11452,65 грн.

Апеляційним судом не приймаються до уваги посилання відповідача на своєчасну сплату сум земельного податку відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень, які були зараховані податковим органом в погашення існуючого податкового боргу, з огляду на наступне.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела погашення податкового боргу, а пунктом 87.9 цієї статті встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку податкового боргу, кошти, сплачені відповідачем на погашення поточного зобов'язання по земельному податку у 2011 році зараховані податковим органом в рахунок погашення попередньої заборгованості підприємства, яка виникла у 2010-2011 роках.

Зважаючи на той факт, що розподіл грошових коштів податковим органом здійснено у 2011 році - у період дії Податкового кодексу України, який надає податковому органу право на вчинення таких дій, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій позивача та відповідність вказаних дій чинному законодавству.

Також, не приймаються до уваги посилання відповідача на неузгодженість визначених податковим органом податкових зобов'язань з огляду на неотримання платником податків акту перевірки та податкового повідомлення-рішення, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи податковою адресою позивача є місто Запоріжжя, Ленінський район, вулиця Мінська, будинок 5, що підтверджується наступними доказами: довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №511802 від 20.02.2012, довідкою від 20.02.2012 та витягом від 19.04.2011 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчили б про зміну податкової адреси платником податків або про внесення останнім відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак направлення податковим органом акту перевірки та податкового повідомлення-рішення на податкову адресу позивача повністю узгоджується з приписами чинного законодавства. До того ж, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження свого місцезнаходження за іншою адресою.

Згідно з пунктом 58. 3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Матеріалами справи підтверджено, що акт перевірки та податкове повідомлення-рішення направлені позивачем на податкову адресу відповідача, проте конверти повернулись без вручення з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання поштового відправлення, у зв'язку з чим 13.09.2011 позивачем складено акт №299 про неможливість вручення акту перевірки.

Таким чином, зважаючи на повернення конвертів без вручення з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання поштового відправлення, якими позивач направив акт перевірки та податкове повідомлення-рішення, колегія суддів приходить до висновку про узгодженість донарахованих податковим органом податкових зобов'язань.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвали законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Ремонтно-будівельного управління - 51» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі № 0870/2187/12 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко