Ухвала суду № 39627749, 20.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2014 рокусправа № 804/1532/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Юзьвак А. Я. (дов. від 08.01.2014 р.)

відповідача: - Рябоконь С. В. (дов. від 14.02.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року

у справі № 804/1532/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «БудМайстер»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «БудМайстер» звернулось до суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000012220 від 16.01.2013 та податкове повідомлення рішення форми «Р» №0000032220 від 16.01.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що скоригована проводка Дт 261 Кт 423 «червоним сторно» не може бути розцінена як валовий дохід, що виник при відчуженні нематеріальних активів, оскільки Податковий кодекс України і чинне законодавство України не містять вимог включати у валовий дохід всі скориговані записи, які відображені в облікових регістрах бухгалтерського обліку. Позивач вказує, що самостійний вибір підприємством форм бухгалтерського обліку, правил документообігу, технологій облікової інформації, додаткових систем рахунків і регістрів аналітичного обліку не є підставою для формування валових доходів підприємства. Також, позивач зазначає, що висновки податкового органу щодо нереальності здійснених ним операцій з ПП «Агростальпром», ТОВ «Хозстройсервіс», ТОВ «Агростройперспектива» не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки вказані угоди підтверджено первинними документами, рухом активів (здійснення оплати за поставлений товар (отримані послуги), оприбуткуванням отриманого товару (послуг) в процесі здійснення таких операцій, реєстрацією на момент здійснення господарських операцій контрагентів як платників податків на додану вартість. До того ж, позивач правомірно включив до складу валових витрат інформаційно-консультаційні послуги, оскільки вказані послуги підтверджені актами наданих послуг, які містять всі надані послуги із зазначенням їх вартісних та кількісних характеристик. Крім того, позивач зазначає, що норми Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування валових витрат від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності, а відтак витрати, понесені позивачем під час продажу товарів за ціною нижче собівартості не можна вважати порушенням чинного законодавства. Позивач наголошує, що правомірність формування податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ зберігається за платником податків протягом 365 днів з дати виписки податкової накладної, що свідчить про безпідставність висновку відповідача про неправомірність збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16 січня 2013 року №0000012220 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств: за основним платежем 1 827 651,00 грн, за штрафними санкціями 71 400,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16 січня 2013 року №0000032220 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг): за основним платежем 66 319,00 грн., за штрафними санкціями 13 567,00 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що не можуть бути віднесені до складу валових витрат витрати на отримані інформаційно-консультативні послуги, оскільки вони підтверджені актами виконаних робіт, які носять загальний характер без викладення конкретних видів наданих послуг та обґрунтування їх вартості. Відповідач вказує також на нереальність господарських операцій Позивача з ПП «Агростальпром», ТОВ «Хозстройсервіс», ТОВ «Агростройперспектива», оскільки під час проведення перевірки не вбачалось за можливе встановити фактичне транспортування товару з огляду на відсутність документів, що підтверджують транспортування товару. Відповідач також зазначає, що підприємство здійснювало реалізацію готової продукції нижче її собівартості, при цьому підтверджуючих документів щодо доцільності здійснення вказаних дій позивачем не надано. До того ж, відповідачем зазначено, що у зв'язку з тим, що до перевірки не надано первинних документів на підставі яких в бухгалтерському обліку відображено проводку Дт 423 Кт 261 на суму 6277953,00 грн., вказана операція призводить до відчуження активів підприємства та заниження валових доходів.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт №228-22/2-33892810 від 27.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.135.1, 135.2 ст.135, п.п.135.5.4 п.135.2 ст.135, п.138.2 п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п.139.19 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 1827651,00 грн., в тому числі: ІІ півріччя 2010 р. на суму 27750,00 грн., в тому числі: ІІІ кв. 2010 р. на суму 9750,00 грн., ІV кв. 2010 р. на суму 18000,00 грн., 2011 рік на суму 1 542 060,00 грн., в тому числі: І кв. 2011 р. на суму 14557,00 грн., ІІ квартал 2011 р. на суму 16255,00 грн., ІІІ квартал 2011 р. на суму 49707,00 грн., ІV квартал 2011 р. на суму 1 461 541,00 грн., 9 місяців 2012 року на суму 257841,00 грн., в тому числі: І квартал 2012 р. на суму 76366,00 грн., ІІ квартал 2012 р. на суму 112396,00 грн., ІІІ квартал 2012 р. на суму 69079,00 грн.;

- п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення позивачем податкового кредиту та заниження податку на додану вартість на загальну суму 66319,00 грн., в тому числі: за 2011 рік на суму 38817,00 грн., в тому числі: лютий 2011 року на суму 1667,00 грн., березень 2011 року на суму 3627,00 грн., червень 2011 р. на суму 6776,00 грн., серпень 2011 р. на суму 18119,00 грн., вересень 2011 р. на суму 1667,00 грн., листопад 2011 р. на суму 5061,00 грн., грудень 2011 р. на суму 1900,00 грн., 9 місяців 2012 року на суму 27502,00 грн., в тому числі: лютий 2012 року на суму 4843,00 грн., березень 2012 року на суму 5000,00 грн., квітень 2012 року на суму 1000,00 грн., травень 2012 р. на суму 1667,00 грн., червень 2012 року на суму 718,00 грн., липень 2012 р. на суму 6049,00 грн., серпень 2012 р. на суму 3764,00 грн., вересень 2012 р. на суму 4461,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000012220 від 16.01.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 899 051,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1827651,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 71400,00 грн.

№0000032220 від 16.01.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 79886,00 грн., в тому числі за основним платежем - 66319,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13567,00 грн.

З огляду на фактичні обставин справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо безпідставності висновків відповідача.

Щодо віднесення до складу валових витрат витрат на отримані інформаційно-консультативні послуги колегія суддів зазначає наступне.

За визначенням пункту 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст.5 Закону №334/94-ВР до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2009 позивачем (Замовник) укладено наступні договори про надання інформаційно-консультаційних послуг:

- №55 з приватним підприємцем ОСОБА_3 (Виконавець), за умовами якого Виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги, пов'язані з підготовкою, організацією виробництва Замовника, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці. Вартість наданих послуг становить 4000,00 грн. на місяць.

Виконання вказаного договору підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №3/07/10 від 30.07.2010 р., звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги від 30.07.2010 р., актом приймання-передачі наданих послуг від 31.08.2010 р., звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги від 31.08.2010 р., актом приймання-передачі наданих послуг № 3/09/10 від 30.09.2010 р., звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги від 30.09.2010 р., актом приймання-передачі наданих послуг від 29.10.2010 р., звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги від 29.10.2010 р., актом приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2010 р., звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги від 30.11.2010 р., актом приймання-передачі наданих послуг №1/12/10 від 31.12.2010 р., звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги від 31.12.2010 р.;

- №57 з приватним підприємцем ОСОБА_4 (Виконавець), за умовами якого Виконавець зобов'язується надавати Замовнику аудиторські послуги консультаційного та інформаційного характеру, пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва Замовника, організацією та веденням виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Вартість наданих послуг становить 4000,00 грн. на місяць.

Виконання вказаного договору підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №2/07/10 від 30.07.2010 р., звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги від 30.07.2010 р., актом приймання-передачі наданих послуг від 31.08.2010 р., звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги від 31.08.2010 р., актом приймання-передачі наданих послуг №2/09/10 від 30.09.2010 р., звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги від 30.09.2010 р., актом приймання-передачі наданих послуг від 29.10.2010 р., звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги від 29.10.2010 р., актом приймання-передачі наданих послуг №2/11/10 від 30.11.2010 р., звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги від 30.11.2010 р., актом приймання-передачі наданих послуг №2/12/10 від 31.12.2010 р., звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги від 31.12.2010 р.;

- №56 з приватним підприємцем ОСОБА_5, за умовами якого Виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги, пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва Замовника, організацією та веденням виробництва Замовника, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці. Вартість наданих послуг становить 5000,00 грн. на місяць.

Виконання вказаного договору підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №1/07/10 від 30.07.2010 р., звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги від 30.07.2010 р., актом приймання-передачі наданих послуг від 31.08.2010 р., звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги від 31.08.2010 р., актом приймання-передачі наданих послуг №1/09/10 від 30.09.2010 р., звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги від 30.09.2010 р., актом приймання-передачі наданих послуг від 29.10.2010 р., звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги від 29.10.2010 р., актом приймання-передачі наданих послуг №1/11/10 від 30.11.2010 р., звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги від 30.11.2010 р., актом приймання-передачі наданих послуг №2/12/10 від 31.12.2010 р., звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги від 31.12.2010 р.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, акти приймання-передачі наданих послуг оформлені у повній відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, ст.9 Закону №996-XIV, а відтак є належним підтвердженням понесених позивачем валових витрат.

Не приймаються колегією суддів посилання відповідача на відсутність в актах приймання-передачі наданих послуг конкретних видів наданих послуг та обґрунтування їх вартості, оскільки законодавством не встановленого вимог щодо форми і конкретного змісту актів приймання-передачі наданих послуг, до того ж, чіткі переліки послуг, які позивачу надавали його контрагенти, визначені безпосередньо в самих договорах.

Крім того, вищеозначені акти про надання інформаційно-консультаційних послуг не оспорювались сторонами чи іншими особами, не містять ознак нікчемності, недійсними чи неукладеними не визнавались, спір між сторонами договорів щодо належного їх виконання відсутній.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем витрат на отримані інформаційно-консультаційні послуги до складу валових витрат

Щодо формування податкового кредиту по правовідносинам з приватним підприємцем ОСОБА_6 на суму 44,99 грн., колегія суддів вказує.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено усний договір на поставку товарів на загальну суму 269,95 грн., фактичне виконання якого підтверджується рахунком-фактурою №ОСВ-00071 від 22.07.2011, видатковою накладною №ОСВ-0060 від 22.07.2011, податковою накладною №700010 від 22.07.2011 на загальну суму 269,99 грн., в томі числі ПДВ 44,99 грн. За вказаною господарською операцією у позивача виникло право на податковий кредит у розмірі 44,99 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що сума податку на додану вартість у розмірі 44,99 грн. не включена позивачем до складу податкового кредиту липня 2011 року, а була включена до складу податкового кредиту червня 2012 року.

Відповідно до визначення, що міститься в п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України).

При цьому, відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної .

Отже, включення до складу податкового кредиту червня 2012 року суми податку на додану вартість у розмірі 44,99 грн. повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, оскільки здійснено в межах строку, встановленого пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Щодо нереальності господарських операцій позивача з ПП «Агростальпром», ТОВ «Хозстройсервіс», ТОВ «Агростройперспектива», колегія суддів зазначає слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Хозстройсервіс» досягнуто усної домовленості щодо поставки товару. Фактичне виконання зобов'язання з поставки товару підтверджується рахунками-фактурами №86 від 17.05.2012 та №92 від 01.06.2012, накладними №132 від 25.10.2011, №141 від 29.11.2011, видатковими накладними №43 від 27.02.2012, №86 від 17.05.2012, №92 від 01.06.2012, платіжними дорученнями №256 від 14.02.2012, №542 від 21.03.2012, №1559 від 13.08.2012, податковим накладними №8 від 25.10.2011 на загальну суму 990,00 грн., в т. ч. ПДВ 165,00 грн., №27 від 21.03.2012 на загальну суму 1038,00 грн., в т. ч. ПДВ 173,00 грн., №51 від 25.06.2012 на загальну суму 2256,00 грн., в т. ч. ПДВ 376,00 грн., №49 від 25.06.2012 на загальну суму 1128,00 грн., в т. ч. ПДВ 188,00 грн.

В період здійснення поставки товару ТОВ «Хозстройсервіс» був платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податків на додану вартість №04000833 від 31.10.2000, цивільної дієздатності у встановленому порядку не позбавлений.

Матеріалами справи також підтверджено, що між позивачем та ПП «Агростальпром» укладено договори №01/2 від 01.02.2011, №17/1 від 17.01.2012, відповідно до яких Постачальник зобов'язується забезпечити поставку товару (дрова хвойних порід) та передати його у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Згідно з пунктами 3.1. договорів умовами постачання є франко склад Покупця, м.Павлоград, вул.Терьошкіна, 9.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується рахунками, виписаними ПП «Агростальпром» (т.1 а. с.163-176), видатковими накладними (т.1 а. с. 177 - 190), платіжним дорученнями (т.1 а. с. 191 - 236), податковими накладними: №3 від 19.09.2012 р. на загальну суму 26764,80 грн., в т. ч. ПДВ 4460,80 грн., №11 від 22.08.2012 р. на загальну суму 21764,80 грн., в т. ч. ПДВ 3627,47 грн., №6 від 08.08.2012 р. на загальну суму 820,22 грн., в т. ч. ПДВ 136,70 грн., №5 від 07.07.2012 р. на загальну суму 16764,80 грн., в т. ч. ПДВ 2794,13 грн., №4 від 13.06.2012 р. на загальну суму 14529,60 грн., в т. ч. ПДВ 2421,60 грн., №8 від 25.05.2012 р. на загальну суму 3000,00 грн., в т. ч. ПДВ 500,00 грн., №6 від 27.04.2012 р. на загальну суму 10000,00 грн., в т. ч. ПДВ 1666,67 грн., №13 від 27.03.2012 р. на загальну суму 6000,00 грн., в т. ч. ПДВ 1000,00 грн., №4 від 13.03.2012 р. на загальну суму 10000,00 грн., в т. ч. ПДВ 1666,67 грн., №3 від 02.03.2012 р. на загальну суму 10000,00 грн., в т. ч. ПДВ 1666,67 грн., №11 від 23.01.2012 р. на загальну суму 10000,00 грн., в т. ч. ПДВ 1666,67 грн., №12 від 23.01.2012 р. на загальну суму 9999,41 грн., в т. ч. ПДВ 1666,57 грн., №6 від 23.02.2012 р. на загальну суму 9060,40 грн., в т. ч. ПДВ 1510,07 грн., №4 від 12.10.2011 р. на загальну суму 4688,00 грн., в т. ч. ПДВ 781,33 грн., №14 від 30.11.2011 р. на загальну суму 25678,00 грн., в т. ч. ПДВ 4279,67 грн., №7 від 15.12.2011 р. на загальну суму 1400,72 грн., в т. ч. ПДВ 233,45 грн., №3 від 09.12.2011 р. на загальну суму 10000,00 грн., в т. ч. ПДВ 1666,67 грн., №5 від 15.09.2011 р. на загальну суму 10000,00 грн., в т. ч. ПДВ 1666,67 грн., №12 від 30.08.2011 р. на загальну суму 56180,00 грн., в т. ч. ПДВ 9363,38 грн., №10 від 26.08.2011 р. на загальну суму 37001,40 грн., в т. ч. ПДВ 6166,90 грн., №11 від 26.08.2011 р. на загальну суму 2700,00 грн., в т. ч. ПДВ 450,00 грн., №4 від 15.08.2011 р. на загальну суму 2000,00 грн., в т. ч. ПДВ 333,33 грн., №4 від 11.07.2011 р. на загальну суму 10000,00 грн., в т. ч. ПДВ 1666,67 грн., №6 від 07.06.2011 р. на загальну суму 835,00 грн., в т. ч. ПДВ 139,17 грн., №4 від 03.06.2011 р. на загальну суму 23500,00 грн., в т. ч. ПДВ 3916,67 грн., №8 від 07.04.2011 р. на загальну суму 11760,44 грн., в т. ч. ПДВ 1960,07 грн., №3 від 02.03.2011 р. на загальну суму 21760,44 грн., в т. ч. ПДВ 3626,74 грн., №20 від 23.02.2011 р. на загальну суму 10000,00 грн., в т. ч. ПДВ 1666,67 грн., №10 від 22.03.2011 р. на загальну суму 10000,00 грн., в т. ч. ПДВ 1666,67 грн., №1 від 02.07.2011 р. на загальну суму 5000,00 грн., в т. ч. ПДВ 833,33 грн.

Крім того, 17.06.2011 між позивачем (Замовник) та ТОВ «Агростройперспектива» (Експедитор) укладено разовий договір-заявку №170601 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого Замовник просить надати для перевезення автомобіль, а Експедитор підтверджує та зобов'язується виконати для Замовника перевезення автомобільним транспортом, зазначеним цим договором за маршрутом м.Київ - Павлоград.

Фактичне виконання цього договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №198 від 18.06.2011, платіжним дорученням №1691 від 01.07.2011, податковою накладною №198 від 18.06.2011 на загальну суму 5400,00 грн., в т. ч. ПДВ 900,00 грн.

Під час укладення та виконання договору ТОВ «Агростройперспектива» був платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100065820 від 04.06.2007, цивільної дієздатності у встановленому порядку не позбавлений.

Виходячи із змісту вказаних вище документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами, які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем відповідних господарських операцій в податковому обліку відповідачем не спростовуються.

Також не спростовується відповідачем і факт використання позивачем поставленого товару (послуг) у власній господарській діяльності.

Посилання відповідача на той факт, що укладені правочини не створюють юридичних наслідків та здійснені без мети настання реальних наслідків, не приймається колегією суддів до уваги зважаючи на наступне.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару (надання послуг) не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів (надання послуг) відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання вказаних вище правочинів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів відповідного виду.

Також укладені позивачем з контрагентами договори не містить умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони правочину перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони правочину за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні цього правочину. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони правочину про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання правочину, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладені позивачем з переліченими вище особами правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагентів позивача, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Посилання відповідача на нереальність проведених позивачем з вказаними вище підприємствами - ПП «Агростальпром», ТОВ «Хозстройсервіс», ТОВ «Агростройперспектива» господарських оперцій з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних не може бути прийнята до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Зважаючи на той факт, що всі вищевказані первині документи складені у повній відповідності до вимог діючого законодавства та не визнані недійсними в судовому порядку, колегія суддів доходить висновку про безпідставність висновків відповідача про нереальність проведених позивачем з його контрагентами операцій.

Щодо заниження податку на прибуток підприємств в сумі 6277953,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем проведено коригуючу проводку Дт 261 Кт 423, що розцінено відповідачем як відчуження активів позивача як готової продукції в частині нематеріальних витрат та зниження доходів на суму 6277953,00 грн., з чим колегія суддів не погоджується, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

При цьому, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Визначення суті первинного документа міститься в статті 1 наведеного вище Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV, відповідно до якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, доходи платника податку можуть визнаватись такими лише на підставі первинних документів.

Проведення позивачем коригуючої проводки «червоне сторно» не може вважатись відчуженням активів як готової продукції, оскільки за приписами Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Національного банку України №254 від 18.06.2003, сторно - це спосіб виправлення помилок у регістрах бухгалтерського обліку шляхом зворотного запису на величину помилки та одночасного зазначення правильної суми. Виправлення вносяться до регістру бухгалтерського обліку в тому звітному періоді, у якому виявлені помилки, що можуть виникати під час математичних підрахунків, застосування облікової політики, неправильної інтерпретації фактів, помилкового зарахування та/або списання коштів за рахунками, неналежного виконання посадових обов'язків.

Метод сторно застосовується у випадках виправлення помилок у облікових регістрах.

Пунктом 4.3 ст.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, визначено, що помилки в облікових регістрах за минулий звітний період виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або із знаком «мінус», а правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору. Внесенням цих даних до облікового регістру у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. Довідка має наводити причину помилки, посилання на документи та облікові регістри, в яких допущено помилку, і підписується працівником, який склав довідку, та після її перевірки - головним бухгалтером.

Отже, проведення позивачем коригуючої проводки - це спосіб виправлення допущених помилок у відповідних бухгалтерських регістрах, яка жодним чином не впливає на визначення доходів платника податків.

На підтвердження зазначеного свідчить також відсутність жодних первинних документів, відповідно до яких здійснювалось би відчуження активів позивача як готової продукції в частині нематеріальних витрат.

Наведене вище свідчить про відсутність факту заниження валових доходів на суму 6277953,00 грн.

Щодо здійснення позивачем реалізації готової продукції нижче її собівартості, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг є доходом від операційної діяльності, який визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не меншої від суми компенсації, отриманої у будь-якій формі, у тому числі при зменшенні зобов'язань. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4. ст.138 Податкового кодексу України).

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг формується за правилами п. 138.6 (собівартість придбаних та реалізованих товарів) та п. 138.8 (собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг) статті 138 Податкового кодексу України.

Отже, вказаними пунктами статті. 138 Податкового кодексу України не встановлено обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг залежно від розміру доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, тобто здійснення господарської діяльності платника податків..

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями), з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю позивача, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

При цьому слід враховувати, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як не господарської, оскільки не отримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю позивача, адже при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Визначальним в даному випадку є саме наявність мети на отримання прибутку та здійснення суб'єктом господарювання діяльності у відповідності з визначеними цілями.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевірявся, позивач не декларував від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а відтак, оскільки у кожному відповідному звітному періоді позивач декларував позитивне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та отримував дохід, колегія суддів погоджується з правовою позицією суду першої інстанції відносно того, що господарська діяльність позивача здійснювалась з спрямуванням мети на отримання доходу.

Таким чином, зважаючи на той факт, що норми Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування валових витрат від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, отже збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року у справі №804/1532/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко