Постанова № 39611428, 04.07.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2014 р. Справа № 922/754/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Медуниця О.Є., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Чуйковій А.О.

за участю представника ДВС - Конюхова В.А. (посвідчення №НОМЕР_1;

та представників сторін:

позивача- Кузнєцов С.І. (довіреність №6626 від 03.07.2013 року);

1-го відповідача- Пивоварова Р.В. (довіреність ВТО№0718840 від 25.12.2013 року),

розглянувши апеляційну скаргу першого відповідача (вх. №1458Х/1-38) на ухвалу господарського суду Харківської області від 28.05.2014 року за скаргою ФОП ОСОБА_2 на дії Київського Відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, м.Харків

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м.Львів

до 1.ФОП ОСОБА_2, м.Харків

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Неолайн-Плюс", м.Харків

про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

20.03.2014 року до господарського суду Харківської області від ФОП ОСОБА_2 (боржник, скаржник) надійшла скарга на дії Київського ВДВС ХМУЮ, в якій скаржник просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 42433076 від 07.03.2014 року; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 42436504 від 07.03.2014 року; скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.03.2014 року в рамках виконавчого провадження № 42433076; скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.03.2014 року в рамках виконавчого провадження № 42436504.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.05.2014 р. (головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Лаврова Л.С., суддя Бринцев О.В.) в задоволенні скарги відмовлено повністю.

Перший відповідач з ухвалою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану ухвалу скасувати.

В судове засідання 25.06.2014 року другий відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що другий відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника ДВС, позивача та 1-го відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2013 року по справі №922/754/13-г стягнуто з першого відповідача на користь позивача 866681,14 грн. заборгованості за кредитним договором та 8666,81 грн. судового збору (а.с.162 т.3).

На виконання вказаної постанови господарським судом Харківської області 09.01.2014 видано наказ року про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ "Кредобанк" 866681,14 грн. заборгованості та наказ про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ "Кредобанк" 8666,81 грн. у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 8666,81 грн. у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги (а.с.183, 184 т.3).

04.03.2014 року позивач звернувся з заявою №2014/02/14-1 до Київського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження (а.с.5 т.4).

07.03.2014 року Київським ВДВС ХМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42433076 та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42436504, якими боржнику був наданий строк для добровільного виконання рішення суду сім днів (а.с.48, 60 т.4).

Також 07.03.2014 року Київським ВДВС ХМУЮ були винесені постанови ВП №№ 42433076 та 42436504 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.49, 61 т.4).

Постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.03.2014 року направлені на адресу ФОП ОСОБА_2 разом із супровідними листами №5478 від 07.03.2014 року та №5476 від 07.03.2014 року (а.с.47, 59 т.4).

У зв'язку з невиконанням боржником рішення суду в добровільний строк, 14.03.2014 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 86668,11 грн. та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 866,68 грн. (а.с.32, 33 т.4).

Перший відповідач звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця, оскільки, на його думку, при здійсненні виконавчого провадження державний виконавець порушив права боржника, а саме: відкрив виконавче провадження на підставі виконавчого документу, який суперечить статті 18 Закону України "Про виконавче провадження"; відкрив виконавче провадження №42433076 на підставі лише заяви ОСОБА_3 без відповідного виконавчого документу, що свідчить про порушення Київським ВДВС ХМУЮ порядку відкриття виконавчого провадження, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження"; не перевірив наявність повноважень у ОСОБА_3 представляти інтереси стягувача, що ставить під сумнів правомірність зазначених дій; в якості підстави відкриття виконавчих проваджень №42433076 та №42436504 зазначив судовий наказ № 922/754/13-г, виданий Вищим Господарським судом України, за відсутності його в матеріалах справи, що також свідчить про безпідставність відкриття зазначених виконавчих проваджень; не надіслав на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження №42433076 та №42436504, чим фактично позбавив боржника права на добровільне виконання рішення суду; наклав арешт на кошти та майно боржника в порядку примусового виконання рішень, без надання часу на добровільне виконання.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги апелянт також зазначає, що місцевий господарський суд «проігнорував дійсний зміст» положень Закону України «Про виконавче провадження».

Стосовно посилань апелянта на невідповідність виконавчого документу, вимогам ст.ст.18; 19 Закону України «Про виконавче провадження», судова колегія зазначає наступне.

Апелянт вказує,що в постановах про відкриття виконавчого провадження вказано, що виконавчі документи видані Вищим господарським судом України, проте такі накази в матеріалах справи відсутні, а є накази видані господарським судом Харківської області.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно частини другої вказаної статті виконанню державною виконавчою службою підлягають, зокрема, судові накази.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вимоги до виконавчого документу.

У виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я, прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Згідно ст.19 Закону України «Про виконавче провадження державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього закону за заявою стягувача або його представника.

Як свідчать матеріали справи, на виконання постанови Вищого господарського суду України від 18.12.2013 року по справі №922/754/13-г господарським судом Харківської області видано накази від 09.01.2014 року.

На підставі вказаних наказів державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №42436504 та №42436504.

У вказаних постановах державним виконавцем допущено технічну описку та помилково зазначено, що накази №922/754/13-г від 09.01.2014 року видані Вищим господарським судом України.

Допущена технічна описка не може слугувати підставою для скасування постанов про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, скаржник не позбавлений права звернутись до державного виконавця або начальника відділу із заявою про виправлення описки в постановах про відкриття виконавчого провадження відповідно до ч.3 ст.83 Закону України «Про виконавче провадження».

Також перший відповідач в своїй скарзі зазначає про те, в судових наказах від 09.01.2014 року в якості стягувача вказано Публічний акціонерний банк «Кредобанк», замість Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», у зв'язку з чим державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження.

Колегія суддів враховує наступне.

Як свідчать матеріали справи, при виготовленні тексту постанови по справі №922/754/13-г від 18.12.2013 року Вищим господарським судом було допущено описку, а саме помилково зазначено організаційно-правову форму позивача як Публічний акціонерний банк «Кредобанк» замість Публічне акціонерне товариство «Кредобанк».

06.05.2014 року Вищим господарським судом було винесено ухвалу про виправлення описки в резолютивній частині постанови від 18.12.2013 року по справі №922/754/13-г та вказано вірну організаційно-правову форму позивача - Публічне акціонерне товариство «Кредобанк».

Відповідно до ст.117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі…

Таким чином, скаржник не позбавлений права звернутись до господарського суду Харківської області, який видав накази, з відповідною заявою.

Перший відповідач також наполягає на відсутності повноважень у представника ПАТ «Кредобанк» ОСОБА_3 представляти інтереси банку під час здійснення виконавчого провадження, в тому числі щодо подання заяви про порушення виконавчого провадження. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.

Згідно частини 4 та 5 вказаної статті участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи. Повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

До заяви про відкриття виконавчого провадження першим відповідачем надано копію довіреності ПАТ «Кредобанк» №6679 від 20.08.2013 року, яка підписана головою правління ПАТ «Кредобанк» та скріплена печаткою товариства (а.с.46 т.4).

Відповідно до вказаної довіреності ОСОБА_3 надано, зокрема, право подавати та підписувати від імені довірителя всі необхідні для реалізації наданих повноважень документи, в тому числі, але не виключно, заяви, клопотання, листи, звернення, скарги, запити тощо;

одержувати виконавчі документи та пред'являти їх до виконання, вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду уповноважень, та які на думку повіреного будуть доцільними для правильного і ефективного виконання цієї довіреності.

Таким чином, ОСОБА_3 є уповноваженою особою позивача на підписання, зокрема, заяви про відкриття виконавчого провадження.

В своїй скарзі перший відповідач зазначає про те, що копія довіреності не відповідає вимогам, визначеним наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року №55, а саме відсутня назва посади та підпис особи, якою засвідчена копія.

Порядок засвідчення копій документів визначений п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. №55 «ДСТУ 4163-2003» - «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».

Згідно з вищевказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом»; назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію; її ініціалів та прізвища; дати засвідчення копії.

Додана до заяви про відкриття виконавчого провадження копія довіреності відповідає вищевказаним вимогам Національного стандарту України та містить всі необхідні реквізити( а.с.58, т. 4).

Наявність печатки підприємства на копії довіреності не передбачено вимогами ДСТУ 4163-2003.

Як зазначає в своїх поясненнях позивач, ОСОБА_3 не є працівником ПАТ «Кредобанк» та не має доступу до печатки товариства.

Посилання скаржника на відсутність посади особи, що засвідчує копію спростовується тим, що ОСОБА_3 не є посадовою особою ПАТ «Кредобанк», а тому на засвіченій копії довіреності відсутня назва посади.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відповідність довіреності ПАТ «Кредобанк» №6679 від 20.08.2013 року вимогам, встановленим законодавством України.

Крім того, згідно ст.241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В судовому засіданні 25.06.2014 року представник позивача пояснив, що банк схвалює дії представника ОСОБА_3 щодо подання заяви про відкриття виконавчого провадження. Ця обставина також підтверджується діями позивача. В заяві від 09.04.2014 про зміну способу виконання рішення ( а.с. 121 , т. 4) позивач посилається на вказану вище заяву про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2014; в запереченнях на апеляційну скаргу відповідача позивач доводить про наявність повноважень у представника ОСОБА_3

Також скаржник зазначає про те, що державним виконавцем був порушений порядок накладення арешту на майно боржника, оскільки, на думку стягувача, арешт на майно боржника накладається виключно в постанові про відкриття виконавчого провадження або після закінчення строків на добровільне виконання боржником рішення суду.

Колегія суддів враховує наступне.

Статтею 11 вказаного закону передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника…

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Отже, вказані норми закону вказують на можливість альтернативних дій державного виконавця щодо накладення арешту одночасно з відкриттям виконавчого провадження або в процесі здійснення виконавчого провадження.

У разі накладення арешту під час порушення виконавчого провадження закон вказує на необхідність винесення відповідної постанови.

Як свідчать матеріали справи, 07.03.2014 року Київським ВДВС ХМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42433076 та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42436504 .

Одночасно з постановами про відкриття виконавчого провадження ВДВС були винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№№42433076 та 42436504.

Отже, державний виконавець , приймаючи постанови про накладення арешту на майно боржника, як окремі документи від постанови про порушення виконавчого провадження, діяв відповідно до букви закону, вимог ст.25 Закону України «Про виконавче провадження.

Посилання скаржника на обов'язок державного виконавця оформляти арешт майна і порушення виконавчого провадження єдиним документом не відповідають вимогам закону. Висновок скаржника , що оскільки про арешт не вказано у постанові про порушення виконавчого провадження (а вказано у окремому документі) накладати арешт можливо лише після сплинення строку на добровільне виконання - є необгрунтованими, не містять правового підґрунтя та не приймаються до уваги колегією суддів.

Посилання скаржника на те, що державним виконавцем не була надіслана боржнику постанова про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим останній не був обізнаний зі строками на добровільне виконання рішення суду, спростовується наступним.

Відповідно до ч.5 т.25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч.1 ст.31 вказаного Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження…, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до п. 4.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 року, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

Як свідчать матеріали справи, постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№№42433076 та 42436504 були направлені боржнику супровідними листами №№ 5476, 5478 від 07.03.2014 року рекомендованою поштою, про що свідчать надані суду оригінали фіскальних чеків №№5008, 5002, 5006 від 07.03.2014 року.

Про отримання вказаних постанов боржником свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень боржнику особисто 11.03.2014 року (а.с.26-28 т.4).

Крім того, на супровідних листах №№5476, 5478 міститься особиста розписка боржника про отримання копій постанов про відкриття виконавчого провадження 11.03.2014 року.

Таким чином, боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження та був ознайомлений зі строками на добровільне виконання рішення суду.

Про обізнаність боржника стосовно наявності виконавчого провадження свідчать також його заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (а.с.68,69 т.4).

Згідно ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом (ст. 28 Закону).

Таким чином, у зв'язку з ненаданням боржником доказів добровільного виконання ним рішення суду у строк 7 днів, державним виконавцем 14.03.2014 року правомірно винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні скарги першого відповідача на дії Київського ВДВС ХМУЮ.

Доводи апелянта про ігнорування судом першої інстанції дійсного змісту Закону України «Про виконавче провадження» не знайшли свого підтвердження.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 28.05.2014 р. у справі № 922/754/13-г винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування, в зв'язку з чим апеляційна скарга першого відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 99, 102, п. 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 28.05.2014 року у справі № 922/754/13-г залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 922/754/13-г підписано 01.07.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І