Постанова № 39608356, 25.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2014 р. Справа № 667/2380/14-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Іванцова Н.К.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Градовського Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 14 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

28.03.14 року представник позивача звернувся до суду із вищезазначеним позовом до відповідача, в якому вказує, що до листопада 1997 року ОСОБА_2 проживала у м. Херсоні, після чого виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де 21.01.2006 року досягла пенсійного віку згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 06.02.2014 року вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії ОСОБА_2 за віком. Однак, своїм листом №21/0-1 від 20.02.2014 року відповідач відмовив в призначенні ОСОБА_2 пенсії. Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки особа має право на пенсійне забезпечення в Україні, навіть якщо набуває громадянство іншої держави.

Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 , який діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 197 КАС України у зв'язку із відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини, що позивач ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Херсоні, має громадянство України.

В 1997 року ОСОБА_2 виїхала до країни Ізраїль, де проживає і до теперішнього часу. Однак, до того часу вона проживала, працювала на території України в м. Херсоні. В Україні пенсія ОСОБА_2 не призначалась та не нараховувалась.

Досягнувши пенсійного віку, 06.02.2014 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії ОСОБА_2 за віком.

Листом №21/0-1 від 20.02.2014 року відповідач відмовив в призначенні ОСОБА_2 пенсії.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з висновком УПФ про те, що за відсутністю міжнародного договору між Україною та Ізраїлем з питання виплати пенсії, а також відсутністю нормативно-правових актів в Україні, що регулюють це питання, у органів Пенсійного фонду відсутні правові підстави для призначення пенсії.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком на підставі наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відтак, державою гарантовано право людини отримувати пенсію з метою забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму.

Згідно п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

ОСОБА_2 є громадянином України. Таким чином, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивачка має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання. Тобто, у відповідності до ч.1ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності відповідного страхового стажу позивачка набула право на отримання пенсії за віком. Набуття трудового стажу підтверджується копією листа від УПФУ в м. Херсоні .

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем, проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Як вбачається з матеріалів справи, заяви позивачка подала через свого представника, повноваження якого належним чином підтверджені. Щодо неналежного оформлення заяви у відповідача претензій не було.

Проте, УПФ зазначило, що позивачем не надано до пенсійного фонду паспорту громадянина України із відміткою про його реєстрацію на території України, що, на думку відповідача, унеможливлює призначення пенсії позивачу.

Колегія суддів вважає цей довід необґрунтованим для відмови, враховуючи наступне.

Згідно п.16 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), місце її проживання (реєстрації) та вік.

За приписами п.29 Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Позивачами виконані вимоги п.7 Порядку щодо надання необхідних документів для призначення пенсії, зокрема, на підтвердження громадянства та місця проживання (реєстрації) надано копію паспорту громадян України для виїзду за кордон та довідку про останнє місце проживання перед виїздом до Ізраїлю за адресою АДРЕСА_1.

Як встановлено ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.

Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про громадянство України» якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Як встановлено ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Отже, ненадання паспорту громадянина України, не є підставою для відмови у перерахунку пенсії, оскільки позивачем на підтвердження своєї особи надано закордонний паспорт, надання якого в даному випадку законодавством не виключається.

Щодо відсутності укладеного договору між Ізраїлем та Україною про пенсійні виплати, як підставу для відмови у призначенні пенсії, колегія суддів наголошує наступне.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами)

Конституційний суд України у рішення від 7 жовтня 2009р. № 1-32/2009 зазначив, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольорі шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Аналізуючи зміст вказаних положень законодавства та правову позицію Конституційного Суду України, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про неможливість призначення пенсії позивачам лише з підстав відсутності Договору між Україною та Ізраїлем з питань пенсійного забезпечення та ненадання паспорту громадянина України.

Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

Наведене свідчить про протиправність оскаржуваних рішень відповідача, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а також про необхідність зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачці пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» із часу звернення.

Невірна правова оцінка судом першої інстанції обставин по справі та неврахування судом першої інстанції наведених норм права призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України через порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким позовні вимоги задовольняє в повному обсязі .

Разом з тим, апелянт при подачі апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції не сплатив судовий збір .

Відповідно до ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції апелянт повинен сплатити судовий збір у розмірі 36,54 грн. на рахунок № рахунку: 31212206781008, отримувач: ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код ЄДРПОУ суду 34380461.

Керуючись ст.ст. 195, 196; 197, ст. 198; ст. 202; ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 14 квітня 2014 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні у призначенні пенсії ОСОБА_2 за віком .

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні призначити та виплатити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» ОСОБА_2, починаючи з 06 лютого 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2 несплачений при подачі апеляційної скарги судовий збір у розмірі 36, 54 грн. на користь державного бюджету України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: