Ухвала суду № 39604682, 03.07.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-ц/778/2790/14 Головуючий у 1 інстанції: Лисенко Л.І.

Суддя-доповідач: Крилова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

3 липня 2014 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

При секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2011 року Прокурор Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства Родовід Банк звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначав, що 17.12.2007 року між ВАТ «РОДОВІД БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_3 було укладено договір № 34.2/СК-009.07.2.

Відповідно до п.1.1. 1.3 кредитного договору, банк надає позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 39 600.00 доларів США 00 центів, терміном по 17.12.2010 року включно з встановленням процентної ставки в розмірі 15 % річних.

Факт видачі позичальнику кредитних коштів в розмірі 39 600,00 доларів США підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 Таким чином, банк викопав свої зобов'язання перед позичальником в повному обсязі.

Відповідно до п.4.1 кредитного договору позичальник зобов'язався забезпечити повне повернення одержаної суми кредитів на рахунок, вказаний в п.1.2 цього договору, не пізніше 17.12.2010р. шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку.

Відповідно до п.4.3 договору позичальник зобов'язався сплачувати банку проценти за користування кредитом до 10 числа кожного календарного місяця включно, починаючи з місяця наступного за звітним, а також 10.12.2010 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення готівкових грошових коштів в касу банку або безготівкового перерахування зі свого поточного рахунку. Датою сплати заборгованості за процентами є день зарахування коштів на рахунок, вказаний в п.1.4 цього договору.

Відповідачем ОСОБА_3 були порушені умови кредитного договору щодо повернення кредиту та нарахованих процентів, внаслідок чого станом на 17.12.2010 року виникла заборгованість: прострочена заборгованість за кредитом - 39 595,58 доларів США за період з 17.12.2007 року по 20.12.2010 року; прострочена заборгованість за процентами -12 033.17 доларів США за період з 17.12.2010 року по 20.12.2010 року: пеня 79 355,22 доларів США. Загальна сума заборгованості за кредитним договором становить на 20.12.2010 року 130983.97 доларів США. Курс НВУ станом на 20.12.2010р. становить 7,9425 гривень за І долар СІМА і таким чином, сума заборгованості в грненевому еквіваленті становить 1 040 340.10 грн.

07.10.2010 року на адресу ОСОБА_3 було направлено лист-претензію (вих..І32-11/1178) з вимогою до 07.11.2010 року повернути суму кредиту за кредитним договором, суму нарахованої пені. Однак, до теперішнього часу борг не погашений.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд, стягнути з відповідача на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» борі в сумі 1 040 340.10 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК 50728,75доларів США, а також 417623,61грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 3441,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким в частині стягнення з нього 50728,75 доларів США відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Заперечуючи проти позову та рішення суду, апелянт посилався на те, що банк не мав ліцензії на здійснення валютних операції, тому уклавши кредитний договір не у гривні, а у іноземний валюті порушив закон.

Разом з тим, відповідачем не оспорений кредитний договір, він не заперечує проти того, що фактично договір був укладений у іноземній валюті.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами добровільно укладено договір, з визначенням всіх його суттєвих умов, в тому числі валюти кредитування, що узгоджується зі ст. 627 ЦК, за якою сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

При цьому обидві сторони були обізнані про те, що курс гривні до іноземної валюти є змінною величиною, а отже ризик зросту або зменшення цього курсу взяли на себе обидві сторони договору.

Також не узгоджується з чинним законодавством довід апелянта про те, що банк не мав право укладати договір без відповідних ліцензій на здійснення валютних операцій.

Так, за ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з статтею 345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Отже банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

На час укладення кредитного договору банк діяв на підставі Ліцензії № 27 від 11.10.2004 року та мав дозвіл на право здійснення банківських та інших операцій визначених у ст. 47 зазначеного Закону «Про банки і банківську діяльність».

З огляду на викладене, доводи апелянта не є обґрунтованими, а тому судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2013 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: