Ухвала суду № 39604473, 15.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2014 року

справа № 804/9709/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РИЖКОФФ" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року у справі № 804/9709/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рижкофф" до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення-рішення №0000948822 від 02.10.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками перевірки щодо відсутності доказів фактичного проведення поставки товару, оскільки податковий кредит сформований за податковими накладними, а тому відповідно до норм чинного законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013р. у задоволенні позову було відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду була подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення норм матеріального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. Скарга зокрема обґрунтована тим, що позивач отримав за результатами господарської діяльності з контрагентами податкові накладні на підстав яких і було сформовано податковий кредит.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем в період з 20.08.2012 р. по 10.09.2012 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Торгівельний дім «Лайнер» за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р., ТОВ «Тел-Сервіс» за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р., ТОВ «Торговий Пасаж» за період з 01.02.2012 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено Акт №351/23-0/33972597 від 07.09.2012 р.

Перевіркою встановлено порушення абз. 2 п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму ПДВ на загальну суму 375215,00 грн., яка віднесена до складу податкового кредиту по періодам: у червні 2011 р. - 1529,00 грн. по постачальнику ТОВ «Торгівельний дім «Лайнер», січні 2012 р. - 166961,00 грн. по постачальнику ТОВ «Тел-Сервіс», лютому 2012 р. - 187175,00 грн., березні 2012 р. - 19550,00 грн. по постачальнику ТОВ «Торговий Пасаж».

Висновки перевірки ґрунтуються на відсутності підтвердження виконання господарських відносин з контрагенами та ненаданням позивачем первинних докумнтрів.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2012 р. №0000948822, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-Промислова Група «Рейнфорд» визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)» у розмірі 562059,00 грн. з них: основний платіж - 375215,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції - 186844,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, формування податкового кредиту позивачем здійснювалося за результатами взаємовідносин з контрагентами контрагентами-постачальниками ТОВ «Торгівельний дім «Лайнер», ТОВ «Тел-Сервіс», ТОВ «Торговий Пасаж».

Позивач як в позові та і в апеляційній скарзі зазначає про отримання від контрагентів податкових накладних.

На вимогу суду відповідачем були надані витяги з реєстру податкових накладних за спірний період та копії двох податкових накладних виданих ТОВ «ТД «Лайнер».

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Проте враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит з ПДВ та формування валових витрат.

Перш за все такі документи повинні бути достовірними, тобто відображати реальні події. У зв’язку із цим навіть бездоганно оформлений документ не може підтверджувати право на податковий кредит у тому випадку, якщо у ході розгляду справи буде встановлено невідповідність фактичного й задокументованого платником податків руху активів.

До матеріалів справи позивачем не надано первинних документів як доказ на підтвердження достовірності виконання договорів.

Тому, згідно вимог чинного законодавства надані первинні документи, в даному випадку лише податкові накладні, не можуть бути визнані безумовною підставою для формування витрат та віднесення суми ПДВ до податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах доводів апеляційної скарги, з урахуванням наданих доказів, рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РИЖКОФФ" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року у справі № 804/9709/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рижкофф" до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення-рішення – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник