Ухвала суду № 39604451, 20.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2014 рокусправа № 811/1534/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі №811/1534/13-а за позовом Фермерського господарства "Золотий колос" до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Ульяновського відділення Гайворонської М ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000091700 від 24.04.2013р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку в сумі 96148,45 грн., у тому числі за основним платежем - 65372 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30776,45 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0000082200 від 24.04.2013р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на добавлену вартість в сумі 110244,28 грн., у тому числі за основним платежем - 86606,58 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23637,7грн.

Позовні вимоги безпідставністю висновків відповідача щодо виявлених порушень, оскільки податковий орган на помилкових припущеннях дійшов висновку, що позивач видавав сільгосппродукцію в рахунок орендної плати за користування земельними паями фізичним особам-власникам земельних паїв по собівартості, що значно нижче звичайних цін, реалізація сільгосппродукції власникам земельних паїв відбувалася у відповідності до розміру орендної плати зазначених у договорах оренди, а реалізація сільгосппродукції ТОВ "Олсідз Груп Україна" відбувалося на умовах договірної ринкової ціни.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013р. позов було задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що порушення встановлені та відображені у акті перевірки а у ході розгляду справи вважають не спростовані.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Відповідачем в період з 21.03.13р. по 27.03.13р. проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.11р. по 31.12.12р., за результатами якої складено акт від 05.04.2013 року № 0004/2200/23688246.

Перевіркою встановлені порушення: В ході перевірки встановлено порушення: п.50.1 ст. 50, п.123.2 ст.123, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, абз.2 п. 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 86606,58 грн., в т.ч. за листопад 2011р. в сумі 34716,68 грн., грудень 2011р. в сумі 90 грн., лютий 2012р. в сумі 7821,78 грн., лютий 2012р. в сумі 7821,78 грн., квітень 2012р. в сумі 8906,40 грн., серпень 2012р. в сумі 35071,72 грн. та не нараховані штрафні санкцій за період з квітня 2011р. по жовтень 2012р. в сумі 1986,25 грн.; п.п.170.1.1 п.170.1 ст.170 ПК України в частині визначення об'єкта оподаткування ПДФО менше ніж номінальна сума орендованого платежу, встановленої законодавства з питань оренди землі, внаслідок чого донараховано 55693 грн.; п. 164.5 ст.164 ПК України при нарахуванні орендної плати в не грошовій формі в частині не застосування коефіцієнта 1,176, який визначається за формулою К= 100/(100-Сп), де К-коефіцієнт, Сп -ставка податку встановлена для такого виду доходу (15%), внаслідок чого занижено ПДФО на 9679 грн.; п.п.168.1.4 п.168.1 ст.168 ПК України в частині неперерахування до бюджету станом на 31.12.12р. - 57865,79 грн. податку з доходів фізичних осіб внаслідок чого донараховано 14433,45 грн. фінансової санкції; п.п.168.1.4 п.168.1 ст.168 ПК України в частині несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб внаслідок чого донараховано пені в сумі 11434,96 грн.

До такого висновку перевіряючи прийшли з тих підстав, що у 2011 році та у 2012 році позивач видавав сільгосппродукцію в рахунок орендної плати за користування земельними паями фізичним особам-власникам земельних паїв, які не є платниками ПДВ по собівартості, що значно нижче звичайних цін, зазначене порушення призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ, а також заниження позивачем ПДФО з орендної плати за земельні частки (паї) по Ульяновському району за 2011 рік на 23555 грн. та за 2012р. на 32138 грн. з посиланням на дані відділу Держкомзему в Ульяновському районі грошова оцінки землі.

24.04.2013р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000091700 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку в сумі 96148,45 грн., у тому числі за основним платежем - 65372 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30776,45 грн.; № 0000082200, про збільшення грошового зобов'язання з податку на добавлену вартість в сумі 110244,28 грн., у тому числі за основним платежем - 86606,58 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23637,7грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги з посиланням на норми законодавства та надані докази прийшов до висновку, що Відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Суд першої інстанції зазначив та не спростовано відповідачем, що податковий орган для визначення звичайної ціни товару керувався ст. 39 ПК України, яка набрала чинності 01.01.2013р., проте порушення на які посилається відповідач вчинені в період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р., а тому вірним є висновок суду першої інстанції щодо неправомірного застосування відповідачем вказаної норми.

Визначення бази оподаткування зазначено п. 188.1 ст. 188 ПК України.

Відповідно до зазначеної норми, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до п. 8 Перехідних положень ПК України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який слід застосовувати до правовідносин, що мали місце в 2011 та 2012 рр.

У відповідності до п. 1.20.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів, робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари і роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад; обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідачем було встановлено під час перевірки та судом під час розгляду справи встановлено кількість та за якою ціною позивачем було реалізовано у 2011 році та у 2012 році сільгосппродукції в рахунок орендної плати за користування земельними паями фізичним особам-власникам земельних паїв, які не є платниками ПДВ.

Дана обставина визнається сторонами, лише заперечується вартість такого реалізованого товару.

Проте як встановлено судом першої інстанції та з урахуванням вищезазначених норм, зернові культури орендодавцями отримувалися безпосередньо на полі без витрат позивача на транспортування з поля, зберігання на складі, очищення, сушіння, тобто було низької якості (фуражне зерно).

Таким чином колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідач встановив звичайну ціну товару на підставі неналежних даних, тому безпідставно визначив базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Також доречно суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не здійснено будь-яких дій щодо реалізації права зі встановлення собівартості зерна пшениці, ячміня, соняшника у позивача, а для порівняння ціну реалізації не сумісних по якості товарів, взято не ідентичних товарів, тощо.

Також відповідачем не спростовано доводи суду першої інстанції щодо заниження позивачем ПДФО з орендної плати за земельні частки (паї), оскільки податковий орган застосував методику розрахунку податку з доходів фізичних осіб, тому що позивачем орендна плата нараховувалася на кожну орендну земельну ділянку окремо відповідно до її грошової оцінки, натомість як податковий орган взяв середньостатистичну грошову оцінку 1га ріллі в Йосипівській сільській раді, проте ділянки на різних полях, які мають різні якісні характеристики ґрунту (бонітет ґрунту, який залежить від запасу гумусу в метровому шарі, максимально можливих запасів продуктивної вологи, вмісту рухомих форм фосфору і обмінного калію тощо).

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі №811/1534/13-а за позовом Фермерського господарства "Золотий колос" до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник