Ухвала суду № 39604404, 04.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2013 рокусправа № 1170/2а-303/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

за участю представників:

позивача: - Іванов С.І. дов від 02.01.2013

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року

у справі № 1170/2-а-303/11

за позовом сільськогосподарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю ім.. Зайковського

до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановиВ:

Сільськогосподарське підприємство товариство з обмеженою відповідальністю ім. Зайковського звернулося до суду з позовом до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000022301/0 від 03.08.2010 та №0000022301/1 від 30.08.2010, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 639111,00 грн. основного платежу та 319555,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позов обґрунтовано тим, що податковий орган при визначенні залишків основних засобів не взяв до уваги дані Головної книги та не дослідив рух основних засобів. При цьому, позивач зазначає, що зменшення основних засобів відбулось за рахунок господарських операцій з їх передачі Добрянській сільській раді на суму 1 165 845,00 грн. залишковою вартістю 337 555 грн., а також у результаті списання приміщень та споруд на загальну суму 332 718 грн. у зв'язку із 100 % зносом.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено наявності здійснення позивачем оподатковуваних господарських операцій, за якими контрагентам відбулась поставка підприємством основних засобів на загальну суму 3195553,83 грн., що свідчить про відсутність порушення п.п.3.1.1 п.3.1, п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6, п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.2 а.с. 196), в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду, винести рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що станом на момент закінчення перевірки підприємством не надано будь-яких документальних підтверджень, письмових пояснень з обґрунтуванням рівня цін по операціям зі списання основних засобів в періоді, що перевірявся, які станом на 01.07.2007 обліковувались на рахунку 10 «Основні засоби».

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, в поданих суду письмових запереченнях просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, постановлено законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено виїзну планову перевірку Сільськогосподарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю ім. Зайковського з питань дотримання вимог податкового за період з 01.07.2007 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт №325/2310/03756477 від 21.07.2010.

Перевіркою встановлено порушення пп.3.1.1 п. 3.1, п. 4.1 ст. 4, ст. 6.1 ст. 6, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість (загальна декларація) за лютий 2008 року в сумі 639111,00 грн. (т.1 а.с. 14-48).

Згідно акту перевірки від 21.07.2010 відповідач використав дані акту попередньої перевірки від 26.09.2007, згідно якому встановлено, що станом на 01.07.2007 вартість необоротних активів підприємства склала 6453285 грн. (т.1, а.с.20).

За даними бухгалтерського обліку підприємства, зокрема, даних головної книги за 2007 рік, станом на 01.07.2007 дебетовий залишок по рахунку 10 «Основні засоби» (первісна вартість основних засобів) дорівнює 6456350,59 грн., кредитовий залишок по рахунку 13 «Знос необоротних активів» дорівнює 3091058,76 грн., тобто залишкова вартість основних засобів станом на 01.07.2007 - 3365291,83 грн.

Згідно з актом прийому-передачі станом на 18.02.2008 на балансі підприємства рахувались основні засоби за первісною вартістю всього на суму 1736419,70 грн., за залишковою вартістю всього на суму 169738 грн. (на зазначені основні засоби в ході перевірки надано картки інвентарного обліку основних засобів).

В ході проведення перевірки податковим органом надано запит посадовим особам підприємства стосовно надання письмових пояснень та їх документальні підтвердження, зокрема, щодо фактичного списання, в періоді, що перевіряється, в бухгалтерському обліку підприємства основних засобів, які станом на 01.07.2007 обліковувались на рахунку 10 «Основні засоби» та які станом на кінець періоду, що перевіряється, не обліковувались на балансі підприємства та щодо обґрунтування рівня цін по операціям зі списання в періоді, що перевіряється, основних засобів, які станом на 01.07.2007 обліковувались на рахунку 10 «Основні засоби».

З огляду на те, що станом на момент закінчення перевірки будь-яких документальних підтверджень, пояснень з вищезазначених питань підприємством не надано, податкоим органом зазначено про порушення підприємством пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6, п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та збільшено податкові зобов'язання з ПДВ за лютий 2008 року на 639111 грн. (3365291,83 грн. - 169738 грн.) х 20 %).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022301/0 від 03.08.2010, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 639111,00 грн. основного платежу та 319555,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т.1 а.с.13).

Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарг податкове повідомлення-рішення залишено без змін, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022301/1 від 30.08.2010, яким не змінено суму визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

За визначенням, наведеним у п.1.4 ст.1 Закону № 168/97-ВР, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статі 7 Закону № 168/97-ВР визначається дата виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що податковий орган дійшов висновку про факт заниження підприємством податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2008 року в сумі 639111 грн. за операціями з продажу основних засобів на суму 3195553,83 грн., який встановлено виходячи з різниці між найбільшою залишковою вартістю основних засобів станом на початок періоду (01.07.2007) у сумі 3365291,83 грн. та залишковою вартістю основних засобів за актом приймання-передачі від 18.02.2008 у сумі 169738 грн.

Актом попередньої перевірки № 14/2310/03756477 від 26.09.2007 (т.2, а. с.108-118) зафіксовано наявність станом на 01.07.2007 у підприємства основних фондів на суму 6453285 грн. (т.2, а. с.112).

Разом з тим, відповідно до відомостей головної книги 2007 року станом на 01.07.2007 залишкова вартість основних засобів становить 3365291,83 грн. (т.1, а. с.143-145).

За твердженням позивача зменшення вартості основних засобів у лютому 2008 року відбулось у зв'язку з їх передачею Добрянській сільській раді залишковою вартістю 337555 грн. та внаслідок списання приміщень і споруд на загальну суму 332718 грн. в результаті 100 % зносу.

Наведене підтверджено рішенням сесії Добрянської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області № 5 від 2002, актом прийняття-передачі основних засобів від 20.12.2007, згідно якому позивачем передано Добрянській сільській раді основні засоби залишковою вартістю 337555 грн. (т.1, а. с.89; т.2, а. с.120).

Стосовно списання приміщень і споруд на загальну суму 332718 грн. в результаті 100% зносу позивачем надано суду інвентаризаційні картки та акти переоцінки основних засобів (т.1, а. с.98-102).

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

З огляду на вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР та враховуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено здійснення позивачем будь-яких господарських операцій щодо поставки контрагентам основних засобів на загальну суму 3195553,83 грн., у т. ч. Не подано доказів, що кошти за господарськими операціями з продажу основних засобів були зараховані на банківський рахунок або касу платника податку як оплата основних засобів, не надано доказів передачі таких основних засобів до набувача, тобто не надано доказів вибуття певного майна із власності позивача, як підстави для застосування пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6, п.7.3 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Така позиція суду підтверджується також висновком №№ 2529, 2530/24 судово-економічної експертизи по даній справі від 30.09.2011, яку було призначено судом першої інстанції за клопотанням позивача.

Згідно вказаному висновку за дослідженими інвентарними картками основних засобів, інвентарними описами за станом на 31.12.2007, на 31.10.2008, даними Головної книги за 2007 -2008 р.р., оборотно-сальдової відомості по рах.10 «Необоротні активи», рах.13 «Знос необоротних активів» за 2008 р., даними з обліку у тваринництві висновок про заниження позивачем податку на додану вартість (загальна декларація) в період з 01.07.2007 по 31.03.2010 на загальну суму 639111 грн. з реалізації основних засобів, в тому числі за лютий 2008 року в сумі 639 111 грн., зазначений в акті № 325/2310/03756477 від 21.07.2010, документально не підтверджується (т.2, а. с.170-179).

Даний висновок мотивовано судовим експертом неможливістю без наявності первинних документів щодо реалізації основних засобів у лютому 2008 році вважати дану реалізацію такою, що відбулась, оскільки відсутні як найменування, кількість, ціна, загальна сума такої господарської операції, так і дата переходу права власності на таке майно.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовних вимог підприємства щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Новоукраїнської МДПІ № 0000022301/0 від 03 серпня 2010 року та №0000022301/1 від 30 серпня 2010 року.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року у справі № 1170/2-а-303/11 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко