Ухвала суду № 39604402, 12.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2013 рокусправа № 2а-12771/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - Богдан Я.Б. дов від 12.02.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року

у справі № 2а-12771/10/0470

за позовом Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кривбас-Оіл»

про стягнення заборгованості,-

встановиВ:

Південна міжрайонна державна податкова інспекція у м.Кривому Розі звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кривбас-Оіл» податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 87048 грн., у т.ч. за основним платежем 58032 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 29016 грн.

Позов обґрунтовано тим, що податковим органом за результатами перевірки ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл» зроблені висновки про завищення платником податків валових витрат у зв'язку з реалізацією оливи 1-20,1-40 за цінами, які значно відрізняються між собою, нижчими за звичайну ціну, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 58032 грн. за квітень 2009 року. Відповідно до вимог п.п.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачем за непрямими методами визначено податкові зобов'язання у сумі 87048,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 58032,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 29016,00 грн. із застосуванням звичайних цін згідно рішенню від 06.10.10 №0001982301/0 "Про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін" до ТОВ "ТД "Кривбас-Оіл".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанову суду мотивовано наявністю порушень, допущених податковим органом при визначенні податкового зобов'язання за непрямими методами.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (а. с. 150), в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Позивач зазначає про правомірність дій податкового органу по визначенню податкового зобов'язання за непрямими методами з огляду на ненадання відповідачем на запит позивача обґрунтування рівня цін на реалізовані товари та ненадання документального підтвердження.

ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл» надав у справу письмові заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких просить залишити без змін постанову суду першої інстанції, посилаючись на її законність та обґрунтованість, зазначаючи про неправомірність дій податкового органу щодо застосування непрямих методів нарахування податкових зобов'язань у сумі 58032 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином.

Позивачем подано до апеляційного суду клопотання про заміну Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі правонаступником - Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби, з доданням виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в зв'язку з чим, в силу приписів ст.55 КАС України, слід допустити заміну позивача вказаним правонаступником.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, з 12.07.2010 по 04.08.2010 та з 17.09.2010 по 20.09.2010 Південною МДПІ у м.Кривому Розі проводилась планова виїзна перевірка ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 23.09.2010 № 1121/232/33575281 (а.с.20-59).

За висновками акту перевірки встановлено порушення товариством п.1.18 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.7.1 п.7.7, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл» занижено податкові зобов'язання за квітень 2009 року у сумі 58032 грн.

Під час проведення перевірки Південною МДПІ у м.Кривому Розі до товариства направлено запит від 17.09.2010 № 24126/23-2-416 про надання обґрунтованого пояснення та документального підтвердження щодо формування ціни на оливу І-20, І-20А, І-40, І-40А (а.с.61).

ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл» надано відповідь листом від 20.09.2010 № 18, в якому зазначено, що ціна товару (оливи) складається із: ціни придбання товару, витрат на його придбання, прибутку та ПДВ; документальне підтвердження ціни (первинна документація) надана податковому органу в період проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл». Для більш детального розгляду формування ціни, платник податків запропонував податковому органу конкретизувати господарські операції, по яким необхідно надати документальне підтвердження формування ціни товару (а. с.62).

20.09.2010 начальником Південної МДПІ у м.Кривому Розі видано наказ № 1052, яким надано вказівку застосувати звичайні ціни при визначенні податкових зобов'язань ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл» (а. с.71).

06.10.2010 на підставі вищевказаного акту перевірки Південною МДПІ у м.Кривому Розі прийнято рішення № 0001982301 про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, яким ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл» визначено податкові зобов'язання у сумі 87048 грн., у т. ч. за основним платежем - 58 032 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 29 016 грн. (а. с.7).

Південною МДПІ у м.Кривому Розі направлено позивачу лист-пропозицію №25825/232-246 від 04.10.2010 щодо самостійної сплати розрахованих із застосуванням звичайних цін вищевказаних податкових зобов'язань (а. с.9).

Разом з тим матеріали справи містять постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року у справі № 2а-13233/10/0470, якою визнано недійсним рішення Південної МДПІ у м.Кривому Розі від 06.10.2010 № 0001982301 про визначення ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл» податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, яким до визначено податкові зобов'язання у сумі 87048 грн., у т.ч. за основним платежем - 58032 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 29016 грн. (а. с.163-167).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено, що ТОВ «ТД «Кривбас-Оіл» здійснено реалізацію оливи І-20, І-40 на адресу ПП «Грацвіт-Схід» за цінами, що нижчі від звичайних, які визначені податковим органом на рівні цін оприбуткування товарів (оливи) по рахунку 28 «Товари на складі» станом на початок проведення перевірки (5,30 грн. за 1 кг, 5,62 грн. за 1 кг, відповідно), чим порушено п.1.18 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а сааме: занижено податок на додану вартість на загальну суму 58032 грн.

При цьому, сума заниження зобов'язання по податку на додану вартість розрахована податковим органом виходячи з різниці між ціною оприбуткованої оливи І-20, І-40 на початок періоду, що перевірявся, та ціною реалізації оливи І-20, І-40 ПП «Грацвіт-Схід».

Так, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в результаті реалізації ПП «Грацвіт-Схід» оливи І-40 становить 29556,12 грн.: 5,62 -3,136 (різниця цін оприбуткування та реалізації) х 59 493 (кількість реалізованої оливи, кг) х 20 % (ставка податку), та 28 476,33 грн.: 5,30-3,1036 х 64 825 х 20 %.

Пунктом 1.18 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За приписами п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 28.12.1994 № 334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно п.п.1.20.2. п.1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Послуги з продажу вказаної вище продукції (оливи) не відносяться до таких, що регулюються державою, згідно положень Закону України "Про ціни і ціноутворення".

Крім того, у відповідності до п.п.1.20.10. п.1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Відповідач не зазначає про застосування непрямих методів визначення сум зобов'язань щодо конкретного податку, вказуючи, що податкові зобов'язання визначались з використанням звичайних цін, який полягав у дослідженні та співставленні придбання товарів у межах господарської діяльності самого Товариства з іншими контрагентами.

Проте, застосування непрямих методів для донарахування податкових зобов'язань платника податку внаслідок визначення звичайних цін вимагається вищенаведеним п.п.1.20.10. п.1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР.

Так, визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами регулюється п.4.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Згідно п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закон № 2181-ІІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до п.п.4.3.2. п.4.3 ст.4 Закону № 2181-ІІІ за непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб (п.п.4.3.3 п.4.3 ст.4 Закону № 2181-ІІІ).

Водночас, на даний час методика нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами відсутня.

З матеріалів справи вбачається надання товариством податковому органу під час проведення перевірки всіх підтверджуючих придбання та реалізацію оливи податкових накладних, які за приписами ст.7 Закону № 168/97-ВР є підставою для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, а також договори та видаткові накладні.

Посилання позивача на те, що на запит Південної МДПІ до Товариства від 17.09.2010 № 24126/23-2-416 про надання обґрунтованого пояснення та документального підтвердження щодо формування на оливу 1-20, 1-20А, 1-40, 1-40А, відповідачем надано відповідь від 20.09.2010 № 18 без обґрунтування рівня цін на реалізовані товари та не надано документальне підтвердження спростовуються вказаною відповіддю останнього.

Отже, наведене свідчить про відсутність підстав у податкового органу для визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами у даному випадку.

Також відповідачем не надано суду доказів дотримання пп.4.3.5. п.4.3 ст.4 Закону №2181-ІІІ щодо прийняття податковим органом рішення про застосування непрямих методів. Вищевказаний наказ начальника Південної МДПІ у м. Кривому Розі від 20.09.2010 № 1052 таким рішенням не являється.

Таким чином, податковим органом не доведено, що ціна продажу, погоджена сторонами господарських операцій з приватними підприємцями, не відповідає рівню ринкових цін.

Аналогічні висновки викладені у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року у справі № 2а-13233/10/0470, якою визнано недійсним рішення Південною МДПІ у м. Кривому Розі від 06.10.2010 № 0001982301 про визначення податкового зобов'язання товариству з податку на додану вартість у сумі 87048 грн., доказів скасування якого або оскарження в суді апеляційної інстанції матеріали справи не містять.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України).

Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність визначення податкового зобов'язання товариству з податку на додану вартість у сумі 87048 грн., у т. ч. за основним платежем 58032 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 29016 грн., що свідчить про обґрунтованість відмови суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог Південної МДПІ у м. Кривому Розі про стягнення вказаних сум з відповідача.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. кривому Розі залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року у справі № 2а-12771/10/0470 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко