Постанова № 39604399, 12.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2013 рокусправа № 1170/2а-874/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 дов від 25.03.2013

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.04.12

у справі № 1170/2а-874/12

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановиВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулося з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог (а. с. 83), просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2012 року № 0000401710.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового орагну про порушення позивачем податкового законодавства. Податковий кредит сформовано підприємцем на підставі належно оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Група Полімер», а висновок податкового органу про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між вказаними суб'єктами господарювання та нікчемність правочинів між ними є лише припущенням податківців, які не ґрунтується на фактичних обставинах та податковому законодавстві.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.04.2012 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанову суду мотивовано не підтвердженням факту здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ «Група Полімер» послуг з огляду на те, що надані позивачем первинні документи не відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів чинним законодавством. Під час судового розгляду доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, а позивачем не спростовані факти порушення податкового законодавства, встановлені податковим органом.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (а. с. 147), в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду. Відпоідач зазначає, що судом першої інстанції не повністю досліджені обставини справи, а саме те, що господарські операції позивача з контрагентом носили реальний характер та відбулись в об'єктивній дійсності, що підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Представник позвмача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 13.02.2012 відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Група Полімер» за жовтень 2011 року, за наслідками якої складено акт №23/1710/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- ч.ч. 1,5 ст.203, ч.ч. 1,2 ст.215 , ч.2 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на 10083,34 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту у жовтні 2011 року податку на додану вартість в сумі 10083,34 грн. за податковими накладними, які виписані за господарськими операціями на підставі нікчемного правочину з ТОВ «Група Полімер», без мети реального настання правових наслідків, так як контрагентом є підприємство, яке має ознаки фіктивності.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000401710 від 03.03.2012, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 12 604,18 грн., в т.ч. 10083,34 грн. - основного платежу та 2520,84 грн. - штрафних (фінансових санкцій) (а.с. 73).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу щодо нікчемності правочину між позивачем та його контрагентом ТОВ «Група Полімер», разом з тим не погоджується з тим, що подані позивачем первинні документи не підтверджують факту здійснення відповідних господарських операцій з транспортно-експедиційного обслуговування.

Спірним в межах даної справи є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування підприємцем податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2011 року в сумі 10083,34 грн., сплаченого в ціні придбання послуг згідно нікчемних правочинів - агентського договору та договору на транспортно-експедиційне обслуговування, укладеного з контрагентом ТОВ «Група Полімер».

Відповідно до п.135.1, п.135.2 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704.

Первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення (п.2.1 Положення).

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно положень 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «Група Полімер» укладено:

- агентський договір № 4 від 04.01.2011, згідно умов якого ТОВ «Група Полімер» (Агент) зобов'язується протягом дії договору надати ФОП ОСОБА_2 (Замовник) послуги посередницької діяльності за виконання договорів, постачання і надання маркетингових послуг, які полягають у пошуку партнерів, підготовці контрактів (угод), а також інші послуги, що сприяють укладенню договорів та інших угод між Замовником і потенційними партнерами в частині задоволення їх інтересів в автомобільних запчастинах, аксесуарах, інших супутніх товарах для авто (а. с.35-38);

- договір № 6 про транспортно-експедиторське обслуговування від 06.01.2011, згідно умов якого ТОВ «Група Полімер» (Експедитор) забезпечує здійснення перевезення позивача (Замовника) автомобільним у міському, приміському й між міському сполученні, яке полягає у розробленні маршруту перевезення, відправленні та одержанні вантажу, інших операціях, пов'язаних з перевезенням (а. с.39-44).

В якості доказів виконання умов укладених договорів позивачем надано рахунки-фактури (а.с.55, 58, 61), акти виконаних робіт (а .с.56, 59, 62), товарно-транспортні накладні (а. с.114-123), податкові накладні (а. с.54, 57, 60) та платіжні доручення, що свідчать про оплату позивачем придбаних послуг (а. с.63-65).

В податковому обліку вищевказані податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту у жовтні 2011 року, що встановлено податковим органом при перевірці підприємця.

Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновку, що зобов'язання за вищевказаними договорами не підтверджені належними первинними документами, при цьому, не вказавши, які саме реквізити та яким саме вимогам не відповідають вищевказані первинні документи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в акті перевірки від 13.02.2012 не зафіксовано того, що підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ стало надання підприємцем неналежно оформлених первинних документів, які підтверджують господарські операції з його контрагентом.

Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 за № 34/18772, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Так, описова частина даного акту перевірки не відповідає вимогам п.5.2 Порядку, згідно абз.1-5 якого у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

При цьому, акт перевірки від 13.02.2012 не містить переліку первинних документів, ненаданих підприємцем до перевірки. Також матеріали справи не містять акту у довільній формі, що засвідчує факт відмови підприємця у наданні первинних документів.

Отже, з акту перевірки вбачається, що позивачем надавались до перевірки всі необхідні документи, якими позивач підтверджує здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом.

Водночас, описова частина акту перевірки від 13.02.2012 не містить посилань ані на конкретні господарські операції, здійснені між позивачем та його контрагентами, ані на первинні документи, які використані при перевірці відповідачем, що свідчить про те, що первинні документи взагалі не досліджувались податківцями під час проведення перевірки підприємця у лютому 2012 року.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки від 13.02.2012, то для вирішення спору необхідним є дослідження правомірності та обґрунтованості саме цих висновків, що судом першої інстанції не взято до уваги.

Стосовно операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Група Полімер» в межах агентського договору № 4 від 04.01.2011, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо їх не доведення наданими первинними документами.

В результаті дослідження поданих позивачем доказів в їх сукупності, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи документи, якими позивач підтверджує факт виконання агентського договору, зокрема, акти виконаних робіт №21 від 20.10.2011, № 28 від 31.10.2011, не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт здійснення певної господарської операції, в даному випадку надання послуг для позивача, а також вартість цих послуг для позивача як замовника.

Вказані акти не містять визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язкових реквізитів, в тому числі конкретних видів та обсягу наданих агентських послуг.

Документи в обґрунтування визначення вартості наданих послуг за актом № 21 від 20.10.2011 на загальну суму 14500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2416,67 грн., за актом № 28 від 31.10.2011 - на загальну суму 18000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3000,00 грн., та документи, які б підтверджували конкретний вид та зміст послуг, вказаних у цих актах, періоди та строки їх надання з огляду на умови договору №4 від 04.01.2011 в матеріалах справи відсутні.

Виходячи з наведеного, колегія судів вважає, що перелічені акти не достатнім доказом для підтвердження факту здійснення позивачем відповідної господарської операції, і як слідство, для внесення відповідних даних до бухгалтерського обліку і податкового обліку.

Ні під час перевірки, яка здійснювалась відповідачем, ні під час вирішення даного спору в суді документи, які б свідчили про фактичне надання позивачеві обумовленого договором №4 від 04.01.2011 комплексу послуг і були підставою для підписання актів виконаних робіт, позивачем не подані.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Покладений частиною 2 цієї статті на суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від його обов'язку доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо донарахування оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього приводу є правомірними.

Щодо правомірності відображення позивачем в податковому обліку операцій надання послуг транспортно-експедиторське обслуговування за договором № 6 від 06.01.2011 колегія суддів, виходячи із змісту документів, якими позивач підтверджує факт виконання цього договору, вважає, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Таким чином, висновки відповідача про нереальність господарських операцій за договором № 6 від 06.01.2011 з огляду на надання позивачем неналежним чином оформлених первинних документів, які підтверджують придбання підприємцем послуг у ТОВ «Група Полімер», колегія суддів вважає необґрунтованими.

Водночас, з акту перевірки від 13.02.2012 вбачається, що податковим органом висновки щодо порушення позивачем приписів здійснено на підставі даних акту №1409/1520/31844896 від 23.12.2011 про неможливість проведення зустрічної передвіки ТОВ «Група Полімер» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у періоді з 01.10.2011 по 31.10.2011 (а. с.93-96).

Виходячи з сукупності певних обставин (фізичних, технічних можливостей до вчинення дій, наявність кваліфікованого персоналу, відсутності транспорту, основних засобів тощо), податковий орган дійшов висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій та, відповідно, відсутності права позивача на їх врахування при визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Отже, на підставі даних акту зустрічної перевірки та при співставленні податкових баз АРМу «Бест-Звіт» та АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» податковим органом згідно ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ч.2 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України зроблено висновки про нікчемність правочинів, здійснених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Група Полімер» за агентським договором № 4 від 04.01.2011 та договором № 6 про транспортно-експедиторське обслуговування від 06.01.2011, оскільки вказані договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Колегія суддів вважає такі висновки помилковими.

На момент укладення та реалізації вказаного вище договору контрагент позивача ТОВ «Група Полімер» мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання надання послуг не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з надання послуг транспортно-експедиторського обслуговування відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання укладеного ними зазначеного вище договору № 6 від 06.01.2011, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладений позивачем з ТОВ «Група Полімер» договір не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства або порушував публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем з ТОВ «Група Полімер» договір № 6 від 06.01.2011 відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ТОВ «Група Полімер», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач, зробивши в акті перевірки висновок про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, зокрема, рішеннями суду.

Акт перевірки від 13.02.2012 не тільки не містить посилань на вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Посилання відповідача на факти, виявлені податковим органом стосовно ТОВ «Група Полімер», не приймається колегією суддів до уваги, оскільки інформація, що використовувалась відповідачем, за встановлених вище фактичних обставин не може бути підставою для висновку про недійсність укладених позивачем з вказаним підприємством правочинів.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагент позивача і не виконав своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього підприємства і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту з операцій надання ТОВ «Група Полімер» послуг транспортно-експедиційного обслуговування, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в сумі 4666,67 грн. - основного платежу, 1166,67 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

За приписами ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про часткове задоволення позову щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року у справі № 1170/2а-874/12 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2012 року № 0000401710 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 5833,34 грн., в т.ч. 4666,67 грн. - основного платежу та 1166,67 грн. - штрафних (фінансових санкцій).

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко