Ухвала суду № 39604396, 19.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2013 рокусправа № 1170/2а-24/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Пушкарук С. І. (дов. від 11.01.2011 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.05.12

у справі № 1170/2а-24/12

за позовом публічного акціонерного товариства «по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

Публічне акціонерне товариство «по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка» звернулося з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому просило визнати частково нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0001622310 від 15 грудня 2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 51713 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10090 грн.; визнати нечинним повністю та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0001612310 від 15 грудня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 171464 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 75262 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. На законодавчому рівні не встановлено, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість залежить від сплати податку постачальниками по ланцюгам перевірки, а на підприємства, які заявляють суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, не покладено обов'язків здійснювати контроль та проводити перевірки щодо виконання вимог Податкового, Цивільного та Господарського кодексів України постачальниками у подальших ланцюгах постачання та нести відповідальність за можливі порушення і недотримання вимог чинного законодавства інших підприємств. Всі правовідносини, які виникли між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Аутрайт ЛТД», ТОВ «Медіум-плюс», ТОВ «Медіум-сталь», ТОВ ВКФ «Промтехнологія», ПП «Белвас», ПП «Дол-В», ПП «БВП-БУД», ТОВ «Компанія Тегра»), оформлено відповідними первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, податковими та видатковими накладними, а здійснені господарські операції спрямовані на реальне досягнення економічних результатів підприємства та отримання прибутку.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001622310 від 15 грудня 2011 року в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 61803 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 51713 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 10090 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001612310 від 15 грудня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 246426 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 171464 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 75262 грн.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.5 а. с. 30), в якій просить скасувати постанову суду, в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в ході перевірки встановлено, що угоди позивача, які укладені з його контрагентами (ТОВ «Аутрайт ЛТД», ТОВ «Медіум-плюс», ТОВ «Медіум-сталь», ТОВ ВКФ «Промтехнологія», ПП «Белвас», ПП «Дол-В», ПП «БВП-БУД», ТОВ «Компанія Тегра»), не пов'язані з веденням господарської діяльності, оскільки діяльність перелічених вище контрагентів полягала у проведенні безтоварних операцій та не була покликана створювати реальні юридичні наслідки. Відповідач вказує, що правочини позивача з його контрагентами по ланцюгу постачання до «вигодонабувача» визнані нікчемними, отже такі правочини є недійсними в силу закону, не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, в поданих суду письмових запереченнях просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, постановлено законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.10 по 30.06.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 по 30.06.11, за результатами якої складено акт №180/23-1/05784437 від 01.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 59842 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року на суму 28545 грн., 4 квартал 2010 року на суму 11808 грн., 1 квартал 2011 року на суму 10411 грн., 2 квартал 2011 року на суму 9078 грн.; пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 171464 грн., в тому числі, липень 2010 року на суму 14830 грн., серпень 2010 року на суму 37755 грн., вересень 2010 року на суму 30276 грн., жовтень 2010 року на суму 67034 грн., грудень 2010 року на суму 627 грн., січень 2011 року на суму 4350 грн., лютий 2011 року на суму 2397 грн., березень 2011 року на суму 5829 грн., травень 2011 року на суму 5267 грн., червень 2011 року на суму 3099 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001622310 від 15 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 69932 грн., у т. ч. 59842 грн. - за основним платежем та 10090 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0001612310 від 15 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 246426 грн., у т. ч. 171464 грн. - за основним платежем та 75262 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Позивачем укладено низку договорів з наступними контрагентами: ТОВ «Аутрайт ЛТД», ТОВ «Медіум-плюс», ТОВ «Медіум-сталь», ТОВ ВКФ «Промтехнологія», ПП «Белвас», ПП «Дол-В», ПП «БВП-БУД», ТОВ «Компанія Тегра», правовідносини з якими належним чином оформлено первинними документами.

Так, між позивачем та ПП «Дол-В» укладено договори на виконання робіт №22-04-10-311/356 від 27.04.2010, №15-05-10-353/356 від 21.05.2010, №18-06-10-443/356 від 18.06.2010, №16-05-10-434/356 від 18.06.2010, №29-06-09-455/356 від 01.07.2010, №566-356 від 20.08.2010, №567/356 від 20.08.2010, №606/356 від 02.09.2010 (т.2 а.с.64-82).

Фактичне виконання робіт за вказаними договорами підтверджується актами виконаних робіт (т.2 а.с.83-91), податковими накладними (т.2 а.с.93-100), рахунками-фактурами (т.2 а.с.101-109), банківськими виписками (т.2 а.с.110-115).

08.09.2009 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Аутрайт ЛТД» (Постачальник) укладено договір поставки №462/341-ПК, відповідно до якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити Покупцю метизні вироби, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити таку продукцію. (т.2 а.с.116-117).

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується: видатковими накладними (т.2 а.с.118-119), рахунком-фактурою (т.2 а.с.123), податковими накладними (т.2 а.с.121-122), банківськими виписками (т.2 а.с.124-125).

01.03.2011 між позивачем (Покупець) та ПП «Белвас» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №01-03-667/365, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує товарно-матеріальні цінності в асортименті і за ціною, що відображається в рахунках, виставлених Продавцем (т.2 а.с.126).

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (т.2 а.с.132,133), податковими накладними (т.2 а.с.131, 133), рахунком-фактурою (т.2 а.с.134). банківськими виписками (т.2 а.с.132, 134).

Також, позивачем укладено договори на виконання ремонтно-будівельних робіт з ТОВ «Компанія Тегра» №9/06/11-671/356 від 09.06.2011, №22/04/11-538/356 від 222.04.2011 (т.2 а.с.135, 137).

Фактичне виконання вказаних договорів підтверджується наступними первинними документами: актами виконаних робіт (т.5 а.с.15, 17), податковими накладними (т.2 а.с.142-143), рахунком-фактурою (т.2 а.с.144), банківськими виписками (т.2 а.с.145-146).

22.10.2010 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Медіум - сталь» (Постачальник) укладено договір поставки №759/334, відповідно до якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, виготовити (придбати) і поставити Покупцю металопрокат, згідно специфікацій, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити таку продукцію. (т.2 а.с.47-148).

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними (т.2 а.с.154-156), рахунком-фактурою (т.2 а.с.157), податковими накладними (т.2 а.с.152-153), банківськими виписками (т.2 а.с.158).

26.01.2011 між позивачем та ПП «БВП-БУД» укладено договір на виконання робіт №132/356, фактичне виконання якого підтверджується актом виконаних робіт (т.2 а.с.172), податковими накладними (т.2 а.с.171), рахунком-фактурою (т.2 а.с.173), банківськими виписками (т.2 а.с.174).

13.01.2010 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Медіум - плюс» (Постачальник) укладено договір поставки 35/334, за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, виготовити (придбати) і поставити Покупцю -металопрокат, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити таку продукцію. (т.3 а.с.17-19)

Фактичне виконання договору підтверджується видатковими накладними (т.2 а.с.181), рахунком-фактурою (т.2 а.с.182), податковими накладними (т.2 а.с.179-180), банківськими виписками (т.2 а.с.183).

16.08.2010 між позивачем (Покупець) та ТОВ ВКФ «Промтехнологія» (Постачальник) укладено договір поставки №555/334, згідно якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, виготовити і поставити Покупцю інструмент (пили стрічкові), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити таку продукцію. (т.2 а.с.184-185)

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується: видатковими накладними (т.2 а.с.193), рахунками-фактурами (т.2 а.с.194-195), податковими накладними (т.2 а.с.191-192), банківськими виписками (т.2 а.с.196).

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищенаведені документи, якими позивач підтверджує здійснення відповідних господарських операцій, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів та при цьому не визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку, отже в розумінні вказаного Закону є первинними.

До того ж, на період здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягами з ЄДР (т.2 а.с.213-228) та були платниками податку на додану вартість.

Відповідно до п.5.1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. пункту 5.1. Закону №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР).

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР).

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону №168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Зважаючи на той факт, що відносини, що виникли між позивачем та переліченими підприємствами, оформлені належним чином складеними первинним документами, факт їх зв'язку з господарською діяльністю позивача підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем не спростований, а також зважаючи на наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення відповідних сум до складу валових витрат та про правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами ТОВ «Аутрайт», ПП «Дол-В», ТОВ «Медіум-плюс», ТОВ «Медіум - сталь», ПП «БВП-БУД», ТОВ ВКФ «Промтехнологія», ПП «Белвас», ТОВ «Компанія Тегра».

При цьому, колегія суддів вказує, що право платника податку на податковий кредит не залежить від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Посилання відповідача на той факт, що укладені договори мають ознаки нікчемності, не створюють юридичних наслідків та здійснені без мети настання реальний наслідків не приймається колегією суддів до уваги зважаючи на наступне.

На момент укладення та реалізації вказаних вище договорів контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару, виконання робіт не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів, виконання робіт, відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання відповідних договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів відповідного виду.

Також укладені позивачем договори не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Зважаючи на той факт, що відповідачем не доведено факту того, що господарські операції позивача з його контрагентами, є нікчемними, укладені договори не порушують публічний порядок, не суперечать моральним засадам суспільства та не спрямовані на заволодіння майном держави, а також те, що позивачем підтверджено первинними бухгалтерськими документами отримання товарів, виконання робіт за вказаними договорами, які не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для визнання договорів, укладених позивачем з контрагентами ТОВ «Аутрайт», ПП «Дол-В», ТОВ «Медіум-плюс», ТОВ «Медіум - сталь», ПП «БВП-БУД», ТОВ ВКФ «Промтехнологія», ПП «Белвас», ТОВ «Компанія Тегра» нікчемними.

Також, колегія суддів вказує, що відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки податкове законодавство не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

До того ж, чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагенти позивача і не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих підприємств і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту з операцій поставки товару, виконання робіт, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року у справі № 1170/2а-24/12 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко