Ухвала суду № 39604395, 05.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2013 рокусправа № 1170/2а-3455/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєва Ю.В.

за участю представників:

позивача: - Шаргало Р.В. дов від 29.04.2013

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Світловодський маслосиркомбінат» та Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.02.12

у справі № 1170/2а-3455/11

за позовом публічного акціонерного товариства «Світловодський маслосиркомбінат»

до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Публічне акціонерне товариство «Світловодський маслосиркомбінат» звернулося з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000212300 від 06.04.11.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07 по 30.09.10, за результатами якої складено акт № 52/2300/00446061 від 21.03.2011 р. Вказаною перевіркою встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 1 378 146 грн. внаслідок безпідставного включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ "Торговий Дім "Клуб Сиру" при відображенні операцій з надання послуг консультаційного-сервісного обслуговування, а також за податковими накладними, виписаними ВАТ "Канівський маслосирзавод" при відображенні операцій з продажу торговельних марок. Зазначені обставини стали підставою для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000212300 від 06.04.2011, яке позивач вважає незаконним, наполягаючи на правомірності формування ним податкового кредиту з ПДВ за спірними операціями, а також на безпідставності застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» у сумі 531 258 грн. Крім того, позивач посилається на те, що у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство та запровадженням мораторію на задоволення вимог кредиторів, штрафні (фінансові) санкції до Товариства не повинні застосовуватися. Також стверджує, що за результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, рішеннями ДПА в Кіровоградській області та ДПА України його скарги відхилені. При цьому ДПА в Кіровоградській області рішення за скаргою позивача надіслано з порушенням строку, передбаченого п.56.9 ст.56 ПК України, а тому скарга вважається задоволеною, а спірне податкове повідомлення-рішення є скасованим.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000212300 від 06.04.2011 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1732168,70 грн., з яких 903808 грн. - за основним платежем, 828360,70 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині задоволених позовних вимог мотивовано реальністю господарської операції ВАТ "Канівський маслосирзавод" та неправомірністю застосування податковим органом штрафних санкцій на загальну суму 828360,70 грн. В частині відмовлених позовних вимог постанову суду мотивовано тим, що надані позивачем первинні документи не можуть слугувати доказами реальності операцій з надання послуг консультаційного-сервісного обслуговування ТОВ "Торговий Дім "Клуб Сиру".

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (т.4 а. с.168), в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.02.12 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Позивач зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції він надав письмові докази, що свідчать про реальне надання послуг ТОВ "Торговий Дім "Клуб Сиру", за договором про консультаційно-сервісне обслуговування, зокрема проекти договорів, письмові, консультації, проекти процесуальних документів, проекти звітності, електронні бази даних тощо. Дані докази є носіями інформації про характер придбаних Товариством послуг та доводять пов'язаність даних послуг із господарською діяльністю останнього. При цьому, положення Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачав інших підстав для не включення сум сплаченого (нарахованого) ПДВ до складу податкового кредиту ніж відсутність підтверджуючих податкових накладних. Крім зазначеного, скаржник посилається на те, що штрафні (фінансові) санкції за порушення податкового законодавства, які виникли після введення мораторію, до Товариства застосовані неправомірно.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (том 4 а. с. 188), в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.02.12, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована обставинами, викладеними в акті документальної невиїзної перевірки та запереченнях на адміністративний позов. Відповідач зазначає, що згідно наданих первинних бухгалтерських документів ВАТ «Світловодський маслосиркомбінат» не доведено зв'язок операцій з придбання у ВАТ «Канівський маслосирзавод» торгівельних марок «ЛЕЛЬ» та «Світловодський фірмовий» з господарською діяльністю Товариства, економічну доцільність щодо необхідності придбання торгівельних марок, враховуючи те, що починаючи з листопада 2008 року по червень 2010 року Товариство взагалі не займалось виробництвом сирів та мало скрутне фінансове становище в результаті наявності простроченої кредиторської заборгованості по банківським кредитам, позикам та відсоткам у сумі понад 100 млн. грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

У зв'язку з набранням чинності Законом України "Про акціонерні товариства" 03.08.2011 найменування Відкритого акціонерного товариства "Світловодський маслосиркомбінат" змінено на Публічне акціонерне товариство "Світловодський маслосиркомбінат" (т.1, а. с.124-152, 156).

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.07 по 30.09.10, валютного законодавства за період з 02.07.07 по 30.09.09 та іншого законодавства за період з 01.10.07 по 30.09.10, результати якої оформлено актом №52/2300/00446061 від 21.03.11(т.1 а.с. 24-89).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення:

- пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.21 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищено суму податкового кредиту в податку на додану вартість:

- за листопад 2008 року у сумі 546 349 грн. (в тому числі по загальній декларації з ПДВ у сумі 15 136 грн., по спеціальній (скороченій, п.11.21) декларації з ПДВ у сумі 531 258 грн.,

- за січень 2009 року у сумі 459 202 грн. (по загальній декларації з ПДВ),

- за лютий 2009 року у сумі 903 808 грн. (по загальній декларації з ПДВ),

в результаті чого встановлено заниження ПДВ у сумі 1 378 146 грн., у т.ч. за січень 2009 року у сумі 474 338 грн., за лютий 2009 року у сумі 903 808 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212300 від 06.04.2011, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2253940,50 грн., з яких 1378146 грн. - основний платіж, 875794, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (т.1 а.с. 90).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Спірним є питання правомірності висновків відповідача щодо безпідставності формування позивачем податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Торговий Дім "Клуб Сиру" (у сумі 474338 грн.) та ВАТ "Канівський маслосирзавод" (у сумі 903808 грн.).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97 визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 (чинного на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За приписами п.п.7.2.1 і 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97 податкова накладна, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (оригінал надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

При цьому, у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97 визначаються обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова накладна.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку проводиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Листом ВАСУ від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Щодо установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, то згідно з пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 ст.9 Закону № 168/97 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів того, що станом на момент проведення господарської операції позивачем з ТОВ "Торговий Дім "Клуб Сиру" та ВАТ «Канівський маслосирзавод» вказані підприємства не знаходились в Єдиному реєстрі як юридичні особи та не були платниками ПДВ, відповідачем суду не надано.

Щодо інших складових, які повинні враховуватись судом при встановленні факту здійснення господарської операції, то колегією суддів одночасно беруться до уваги приписи ч.1 ст.195 КАС України, згідно якої суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Стосовно доводів апеляційної скарги ПАТ «Світловодський маслосиркомбінат» колегія суддів зазначає наступне.

При проведенні перевірки і дослідженні первинних документів, наданих до перевірки Товариством, податковий орган дійшов висновку, що ці первинні документи не підтверджують фактичне виконання ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" повного (доволі значного) комплексу, об'єму робіт та послуг, передбачених договором консультаційно-сервісного обслуговування № 08-82 від 02.01.2008, а відтак, не підтверджують і отримання зазначених робіт (послуг) позивачем, що призвело до порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого Товариством було завищено податковий кредит з ПДВ на суму 1005595 грн., зокрема, за листопад 2008 року у сумі 546394 грн. (у тому числі по загальній декларації з ПДВ у сумі 15136 грн., по спеціальній (скороченій, п.11.21) декларації з ПДВ у сумі 531258 грн., за січень 2009 року у сумі 459202 грн. (по загальній декларації з ПДВ).

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується, що 02.01.2008 між ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" (Замовник) та ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" (Виконавець) укладено договір консультаційно-сервісного обслуговування № 08-82 (далі - договір), за умовами якого Замовник доручає Виконавцю здійснювати консультаційно-сервісне обслуговування підприємницької, фінансової, адміністративно-господарської, корпоративної та іншої діяльності замовника. (т.1, а. с.92-95).

Згідно п.1.2 договору консультаційно-сервісне обслуговування діяльності замовника здійснюється виконавцем шляхом надання усних і письмових консультацій, підготовки проектів, оглядів, аналітичних матеріалів, формування баз даних, організації впровадження нових методів і технологій управління та виробництва, проведення робіт, представництва інтересів замовника перед третіми особами та в іншій, узгодженій сторонами формі.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2008 дію вказаного договору продовжено до 31.12.2009 (т.1, а. с.96).

эВ якості доказів виконання зобов'язань по договору позивачем надано суду:

- складені між сторонами договору у листопаді 2008 року акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), загальною вартістю 6033571,20 грн., у т. ч. ПДВ 1005595,20 грн., що направлялись на адресу позивача листами, в яких відображались певні види наданих Виконавцем послуг (юридичні послуги, послуг з питань фінансово-облікової діяльності) (т.1, а. с.97-103);

- податкові накладні на загальну суму ПДВ 546393,60 грн. (т.1, а. с.104, 106), яка включена позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2008 року, зокрема 15136 грн. - до загальної податкової декларації з ПДВ за листопад 2008 року, 531258 грн. - до податкової декларації з ПДВ переробного підприємства за листопад 2008 року (т.3, а. с.76-79, 80-82, 148-149, 152-153, 154-156), а податкову накладну на суму ПДВ 459201,60 грн. (т.1, а.с.105), яку включено позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ на січень 2009 року (т.3, а. с.83-86);

- виписки з банківського рахунку позивача за 04.12.2008 та за 05.12.2008, які свідчать про оплату позивачем придбаних послуг (т.4, а. с.84-86).

Чинним законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання послуг. Документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг, при цьому відповідні відомості можуть бути викладені у декількох окремих документах.

Водночас, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності

Судом першої інстанції встановлено і підтверджено при дослідженні колегією суддів, що вищезазначені листи містять перелік видів послуг, передбачених договором, та їх загальну тривалість.

Проте, зміст актів здачі-прийняття робіт та супровідних листів до них не дає можливості встановити спосіб надання цих послуг Виконавцем і використання ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" їх у своїй господарській діяльності.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Так, представником позивача за довіреністю Іващенко С. І., яка на час укладання та виконання договору №08-82 від 02.01.08 займала посаду юрисконсульта ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" (яке разом з ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" входили до складу корпорації "Клуб Сиру"), а на час розгляду справи - керівника юридичного департаменту ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру", надані були суду першої інстанції документи щодо отримання позивачем інформаційно-консультаційних послуг за договором, які не досліджувались Світловодською ОДПІ під час перевірки, а були під час розгляду справи роздруковані з електронних носіїв інформації, які збереглись у ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру", а саме: листи ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру", адресовані голові правління ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат", в яких викладені норми цивільного, господарського, земельного, трудового, податкового та іншого законодавства (т.2, а. с.28-31, 33-35, 41-48); проекти відповідей на запити контролюючих органів та претензії банків (т.2, а. с.32, 49-51); проекти цивільних, господарських, трудових та інших угод (т.2, а. с.83-159); проекти документів "Положение об учётной политике и организации бухгалтерского учёта на 2008 г." (т.1, а. с.179-240), Статут відкритого акціонерного товариства "Світловодський маслосиркомбінат" (т.2, а. с.1-27), проект Колективного договору (т.2, а. с.70-82), "Процедура определения цен при продаже продукции" (т.2, а. с.186-188, т.2), звітність за міжнародними стандартами (т.2, а. с.211-233; т.3, а. с.18-65), процесуальні документи, складені стосовно судових справ тощо.

Судом першої інстанції встановлено і не спростовується сторонами, що досліджені електронні документи не відповідають вимогам копії електронного документу на папері, передбаченим Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", жоден з документів не містить позначки часу, яка підтверджувала б наявність відповідного електронного документа (електронних даних) на певний момент часу, коли виконувалися умови договору консультаційно-сервісного обслуговування № 08-82 від 02.01.2008 р. (січень-листопад 2008 року). Також позивачем не надано доказів направлення та отримання їх позивачем у формі електронних документів.

При цьому, договори, укладені позивачем з третіми особами (т.4, а. с.1-72), відрізняються за формою та змістом від вищевказаних згаданих, і більшість з них датовані 2010-2011 р.р., в той час, як дія договору № 08-82 від 02.01.2008 закінчилась 31.12.2009.

Також позивачем не надано доказів використання проектів процесуальних документів у власній господарській діяльності та взяття участі працівниками Виконавця у судових засіданнях з метою представництва інтересів ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат".

Крім того, наведені електронні документи не містять особистих підписів або інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, якими складені вказані документи.

Водночас, згідно з актами та супровідними листами послуги полягали у здійсненні аналізів: структури фінансових потоків та їх впливу на фінансовий результат діяльності підприємства (тривалість - 300 год., вартість без ПДВ - 156 240 грн.); балансів та звітів про фінансові результати (строки проведення: 14.01.08 - 29.02, 21.04.08 - 16.05.08, 30.07.08 - 15.08.08, 03.11.08 - 18.11.08, вартість без ПДВ - 156240 грн.); товарних запасів продукції на підприємстві (тривалість - 336 год., вартість без ПДВ - 100440 грн.); дебіторської та кредиторської заборгованості (тривалість - 672 год., вартість без ПДВ - 256680 грн.); фактичного виконання бюджету (тривалість - 400 год., вартість без ПДВ - 145080 грн.); юридичного аналізу складних ситуацій (тривалість - 723 год., вартість без ПДВ - 457560 грн.); аудиту облікових служб (тривалість - 360 год., вартість без ПДВ - 102672 грн.).

Проте, доказів надання саме цих видів послуг, виражених у певній письмовій формі (висновок, звіт, аналіз тощо), матеріали справи не містять.

Крім того, з умов п.4 договору вбачається помісячне складання Виконавцем - ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" - актів виконаних робіт з зазначенням у них видів наданих послуг та їх обсягів, які, у разі погодження замовником, ставали підставою для їх оплати. Проте, всупереч умов договору, щомісячні акти про виконання робіт (надання послуг) ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" не складалися та позивачеві не направлялися.

Не надано позивачем суду і кошторису послуг, який міг би визначити перелік наданих послуг та вартість кожної з них, в залежності від виду наданих послуг, їх обсягів, складності і терміновості, складання якого передбачено п.4.1 договору, як і не надано жодних запитів Замовника, які за умовами п.3.1.1, 3.4.1 договору, визначені як підстави для надання консультаційно-сервісних послуг Виконавцем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані електронні документи не підтверджують факт надання ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" послуг позивачу за вищевказаним договором та пов'язаність цих послуг з господарською діяльністю останнього, оскільки, по-перше, зазначені електронні документи не є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та не відповідають вимогам статей 5, 6, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", зокрема, через відсутність електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, по-друге, з цих електронних документів не вбачається зв'язок з договором консультаційно-сервісного обслуговування № 08-82 від 02.01.2008 р., тобто не вбачається те, що вказані електронні документи виготовлені, розроблені на виконання умов даного договору.

Отже, вищевикладеним спростовуються доводи скаржника (ПАТ "Світловодський маслосиркомбінат") про те, що позивачем було надано письмові докази, що свідчать про реальне надання послуг ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру", які є носіями інформації про характер придбаних скаржником послуг та доводять пов'язаність даних послуг із господарською діяльністю скаржника.

Крім того, за штатним розписом ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат", введеним у дію з 01.01.2008, до штату адміністративної служби товариства входило 13,5 штатних одиниць, у тому числі - юрисконсульт, до складу фінансової служби - 31 штатна одиниця (т.2, а. с.198-204).

Посилання скаржника на те, що у періоді отримання послуг Товариство не мало в штаті достатньої кількості працівників належної кваліфікації для ведення господарської діяльності відповідно до вимог чинного законодавства та відповідно до власних вимог (зокрема, з 23 спеціалістів за основним місцем роботи фінансової служби Товариства лише 6 осіб мали вищу спеціальну освіту) колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, позивачем не наведено норму чинного законодавства, яка б висувала вимоги щодо кількості працівників належної кваліфікації в акціонерних товариствах, по-друге, наявність чи відсутність вищої освіти не є критерієм визначення наявності чи відсутності належною кваліфікації у працівників.

А наявність власної фінансової служби ще раз доводить безпідставність одержання позивачем матеріальних та документальних результатів бухгалтерських робіт (бюджетів, планів тощо), та відсутність економічної доцільності витрат на оплату вказаних послуг.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції за відсутності належних доказів фактичного (реального) надання послуг (виконання робіт) за договором консультаційно-сервісного обслуговування № 08-82 від 02.01.08 та їх використання у господарській діяльності ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" цілком обґрунтовано зроблений висновок про відсутність зв'язку таких послуг з господарською діяльністю позивача.

І, як наслідок, правомірним є висновок суду першої інстанції про неправомірність формування Товариством складу податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, сплачених позивачем у ціні цих послуг, у розмірі 1005595,20 грн., що безпосередньо вплинуло на зменшення суми податкових зобов'язань позивача перед бюджетом, задекларованих у податкових деклараціях з ПДВ за листопад 2008 року у сумі 15136 грн., за січень 2009 року - у сумі 459202 грн.

Наведене, в свою чергу, свідчить про обґрунтованість відмови суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог щодо скасування спірного податкове повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ № 0000212300 від 06.04.2011 в частині донарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 474338 грн. (15136 грн. + 459202 грн.) по взаємовідносинах з ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру".

Також не приймаються до уваги доводи позивача, що штрафні (фінансові) санкції за порушення податкового законодавства, що виникли після введення мораторію, до Товариства застосовані неправомірно.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 03.07.2009 у справі № 11/60 порушено провадження про банкрутство ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" та відповідно до ст.11, п.п.4-6 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (т.4, а. с.147, 148).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно абз.2 ч.4 ст.12 Закону № 2343-XII протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові (грошові) зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові (грошові) зобов'язання, які виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання.

Стосовно доводів апеляційної скарги Світловодської ОДПІ колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що в результаті порушення вимог п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 Товариством завищено суму податкового кредиту з ПДВ по загальній декларації з ПДВ за лютий 2009 року у розмірі 903808 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету, у сумі 903808 грн., з огляду на недоведеність зв'язку з господарською діяльністю Товариства господарських операцій з придбання ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" у ВАТ "Канівський маслосирзавод" торговельних марок "Лель" та "Світловодський фірмовий" за договорами про передання (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку).

Згідно положень статті 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

У відповідності до ст.494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

За змістом частин 7, 9 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15.12.93 № 3689-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Договір про передачу права власності на знак вважається дійсним, якщо він укладений у письмовій формі і підписаний сторонами.

Згідно ч.4 ст.16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ основним видом діяльності позивача є перероблення молока та виробництво сиру, виробництво харчових продуктів, а також оптова торгівля продуктами харчування. (т.1, а. с.153).

Так, матеріалами справи підтверджується, що між ВАТ "Канівський маслосирзавод" (Власник свідоцтва) та ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" (Правонаступник) 20.02.2009 укладено договори про передання (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку), за умовами яких Власник свідоцтва передає (відчужує), а Правонаступник приймає всі майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку):

- "Світловодський фірмовий" за свідоцтвом України № 84067 від 12.11.2007, вартість майнових прав інтелектуальної власності на Знак, що передається (відчужується) складає 2922847,61 грн. (т.1, а. с.107-109);

- "Лель" за свідоцтвом України № 64305 від 17.07.2006, вартість майнових прав інтелектуальної власності на Знак, що передається (відчужується) складає 2500000 грн. (т.1, а. с.111-113).

У відповідності до умов п.2.4 цих договорів 20.02.2009 між ВАТ "Канівський маслосирзавод" та ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" підписано акти приймання-передачі майнових права інтелектуальної власності (права власності) на знаки для товарів і послуг (торговельні марки) "Світловодський фірмовий" та "Лель" (т.1, а. с.110, 114).

Розрахунки за вказаними договорами здійснені між сторонами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що складено акт від 25.02.2009 (т.4, а. с.83).

Також в якості доказів реальності вказаних господарських операцій позивачем надано суду податкові накладні № 297 та № 298 від 20.02.2009 на суму 2922847,61 грн., у т. ч. ПДВ 487141, 27 грн., та на суму 2500000 грн., у т. ч. ПДВ 416666,67 грн., відповідно (т.1, а.с.115, 116).

Суму ПДВ за вказаними податковими накладними у загальному розмірі 903808,43 грн. Товариством включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за лютий 2009 року (т.3, а. с.87-90, 150, 151).

Крім того, на підставі рішень Державного Департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 07.07.2010 до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг внесено відомості про передачу власником свідоцтв України № 84067 та № 64305 - ВАТ "Канівський маслосирзавод" - права власності на знаки ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат" (т.2, а. с.73-81).

Таким чином, зобов'язання за вищевказаними договорами підтверджені належними первинними документами, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції, тобто відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарської операції та не визивають у колегії суддів сумнівів щодо їх недостовірності.

Те, що торгівельні марки (знаки для товарів) "Лель" та "Світловодський фірмовий" придбані позивачем з метою використання у власній господарській діяльності, підтверджується застосуванням їх на виготовлених товарах, для яких вони зареєстровані, на упаковці товарів, у продажі, в документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів у господарський (комерційний) обіг, тобто у спосіб, передбачений ч.4 ст.16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (т.1, а. с.120-123, 170, 171; 117-119).

З огляду на доведеність зв'язку господарських операцій з придбання торговельних марок "Лель" та "Світловодський фірмовий" з власною господарською діяльністю Товариства, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника (Світловодської ОДПІ) на економічну недоцільність придбання позивачем торговельних марок з огляду на те, що з листопада 2008 року по червень 2010 року Товариство взагалі не займалось виробництвом сирів та мало (має) скрутне фінансове становище в результаті наявності простроченої кредиторської заборгованості.

Тим більш, що за приписами абз.4 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суми ПДВ від операції з придбання торговельних марок у розмірі 903808 грн. правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Наведене, в свою чергу, свідчить про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції позовних вимог щодо скасування спірного податкове повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ № 0000212300 від 06.04.2011 в частині донарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 903808 грн.

Стосовно позиції суду першої інстанції щодо визначених податковим органом штрафних (фінансових) санкцій в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, яка не спростовується відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно розрахунків штрафні санкції у загальній сумі 875794,50 грн. (т.2, а.с.235; т.3, а. с.133), визначені спірним податковим повідомленням-рішенням, складаються з:

- 649842,50 грн. (118 584,50 грн. + 531 258 грн.) - штрафу за завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий Дім «Клуб Сиру»;

- 225952 грн. - штрафу за завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ВАТ "Канівський маслосирзавод".

Як підставу для застосування штрафних (фінансових) санкцій у спірному податковому повідомленні-рішенні податковим органом зазначено пункт 123.1.ст.123 ПК України. Проте, з пояснень відповідача та розрахунків штрафних санкцій вбачається, що завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Торговий Дім "Клуб Сиру" у загальних податкових деклараціях з ПДВ на листопад 2008 року та січень 2009 року на сумі 474338 грн. стало підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у виді штрафу у розмірі 25 % від суми донарахованого податкового (грошового) зобов'язання згідно ст.123.1 ст.123 ПК України, що склало 118584,50 грн. (474338 грн. х 25%), а завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Торговий Дім "Клуб Сиру" у спеціальній (скороченій) декларації з ПДВ на листопад 2008 року у сумі 531258 грн. - для застосування штрафних (фінансових) санкцій у виді штрафу за порушення пункту 11.21 Закону України "Про податок на додану вартість" у розмірі 100 % від суми нарахованого податкового зобов'язання по скороченій декларації з ПДВ, що дорівнює 531258 грн.

Як зазначено вище, порушення Товариством податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" мало місце у листопаді 2008 року та січні 2009 року, а виявлено податковим органом у березні 2011 року, тобто після набрання чинності Податковим кодексом України.

На час вчинення податкового правопорушення штрафні (фінансові) санкції за порушення податкового законодавства нараховувались у відповідності до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Враховуючи вищенаведений принцип дії закону в часі, закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства, вчинені до набрання чинності ПК України (до 01.01.2011), можуть бути застосовані лише в тому разі, якщо збігаються склади правопорушень, визначені ПК України та попереднім законодавством.

Так, згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У відповідності до абз.1 п.123.1 ст.123 ПК України (в редакції, що діяла на дату прийняття спірного рішення) у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Зі змісту наведених п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ та абз.1 п.123.1 ст.123 ПК України вбачається, що дані норми встановлюють відповідальність за правопорушення у вигляді заниження суми податкового зобов'язання, тобто склади правопорушення у даних нормах збігаються.

При цьому, розмір штрафних санкцій за вчинення порушення має визначатись за нормами законодавства, чинного на момент застосування таких санкцій, але не більше, ніж було передбачено на момент вчинення протиправного діяння.

Отже, цілком вірним є висновок суду першої інстанції про те, що у даних правовідносинах до позивача на підставі п.123.1 ст.123 ПК України може бути застосовано штраф у розмірі, обмеженому 10 відсотками від суми нарахованого податкового (грошового) зобов'язання, тобто не більше, ніж було передбачено п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ, чинного на час вчинення відповідного порушення позивачем.

Цей штраф не підлягає збільшенню до 50 відсотків, оскільки чинна з 1 січня 2011 р. норма п.123.1 ст.123 ПК України не передбачає збільшення розміру штрафу залежно від строку недоплати та кількості податкових періодів, що минули (Лист ВАСУ від 24.11.2011 № 2198/11/13-11).

Таким чином, з огляду на донарахуванням позивачу грошового зобов'язання у розмірі 474 338 грн. за завищення податкового кредиту з ПДВ у листопаді 2008 року та січні 2009 року та на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення № 0000212300 від 06.04.2011 р., до Товариства повинна бути застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 10 %, а не 25 % від суми визначеного податкового (грошового) зобов'язання, тобто з суми 118 584, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача у зв'язку з донарахуванням грошового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Торговий Дім "Клуб Сиру", 71 150,70 грн. (118 584, 50 грн. - 474 338 грн. х 10 %) застосовані неправомірно.

Також колегія суддів вважає обґрунтованими висновок суду першої інстанції щодо неправомірності застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 100 % від суми нарахованого податкового зобов'язання по скорочені декларації з ПДВ за порушення п.11.21 ст.11 Закону № 168/97 у сумі 531 258 грн., виходячи з наступного:

Згідно вищевказаного акту перевірки від 21.03.2011 позивачем в порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 у листопаді 2008 року неправомірно включено до складу податкового кредиту та відображено у спеціальній декларації переробного підприємства суму ПДВ у розмірі 531258 грн., нарахованого у зв'язку з придбаними послугами у ТОВ "Торговий дім "Клуб Сиру" за договором консультаційно-сервісного обслуговування № 08-82 від 02.01.2008, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ у розмірі 531258 грн. по скороченій податковій декларації з ПДВ за листопад 2008 року, поданій Товариством відповідно до п.11.21 ст.11 вказаного Закону.

Так, відповідно до п.11.21 ст.11 Закону № 168/97 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин у листопаді 2008 року) до 1 січня 2009 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами п.5 вказаного Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою КМУ від 12.05.99 № 805, перерахування коштів сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними молоко та м'ясо в живій вазі здійснюється за платіжними дорученнями з поточного рахунка переробного підприємства за цінами відповідно до укладених договорів, а сум дотацій - з його небюджетного рахунка, відкритого в територіальному органі Державного казначейства (далі - небюджетний рахунок), на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників (крім тих, що ведуть особисте селянське господарство), які вони повинні відкрити в обслуговуючих банках протягом одного звітного періоду.

Переробні підприємства у кінці кожного робочого тижня перераховують половину зарахованої їм на поточний рахунок суми податку на додану вартість, нарахованого на обсяги поставленої ними готової продукції, на небюджетні рахунки. Остаточний розрахунок належної до перерахування на небюджетний рахунок суми податку на додану вартість здійснюється щомісяця відповідно до окремої податкової декларації.

Перераховані безпосередньо з поточних рахунків переробних підприємств без зарахування на небюджетні рахунки суми коштів за рахунок сум податку на додану вартість, що розраховуються переробними підприємствами за окремою податковою декларацією, не враховуються як дотації.

Не перераховані на небюджетні рахунки суми податку на додану вартість та виплати сум коштів, здійснені з небюджетних рахунків за призначенням з порушенням цього Порядку, вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій (т.2, а. с.235), відповідач дійшов висновку про наявність підстав для накладення на позивача штрафу у розмірі 100 % від суми нарахованого податкового зобов'язання по скороченій декларації з ПДВ згідно п.11.21 ст.11 Закону № 168/97 у сумі 531258 грн.

При цьому, як вірно відзначено судом першої інстанції, ані у вказаному розрахунку, ані у спірному податковому повідомленні-рішенні відповідачем не визначено норму Податкового кодексу України, на підставі якої застосовано цей штраф.

В свою чергу, з рішення ДПА у Кіровоградській області від 14.06.2011 №1980/10/25-014 про результати розгляду скарги позивача (т.3, а. с.117-122) вбачається, що штрафна санкція у розмірі 531258 грн. застосована до позивача у зв'язку з використанням не за цільовим призначенням сум податку на додану вартість, не перерахованих позивачем на небюджетний рахунок, на підставі п.123.2 ст.123 ПК України, згідно якого використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Проте, чинним на момент завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у скороченій податковій декларації з ПДВ за листопад 2008 року законодавством не було передбачено застосування штрафних санкцій за нецільове використання сум ПДВ, що підлягали перерахування на небюджетні рахунки.

Тим більш, що в акті перевірки від 21.03.2011 не тільки відсутнє посилання на допущене Товариством у періоді, що перевірявся, порушення, яке тягне відповідальність, передбачену п.123.2 ст.123 ПК України, але й вказано, що проведеною перевіркою не встановлено неправомірне (необґрунтоване) застосування пільги з податку на додану вартість (т.1, а. с.69).

Окрім зазначеного, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що застосування до Товариства штрафу за правопорушення, яке мало місце у листопаді 2008 року, тобто до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 03.07.2009, суперечить вищенаведеним положенням ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Наведене свідчить про незаконність застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 531258 грн.

Також за відсутності доведеності порушення Товариством норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ПДВ у лютому 2009 року по взаємовідносинах з ВАТ "Канівський маслосирзавод" на суму 903808 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до ч.1 п.123.1 ст.123 ПК України у розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов'язання з ПДВ (225 952 грн.).

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування позивачеві 903808 грн. грошового зобов'язання з ПДВ та застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 828360,70 грн. (71150,70 грн. + 531258 грн. + 225952 грн.).

Крім того, з огляду на положення ст.162 КАС України та ч.2 ст.11 КАС України колегія суддів вважає обґрунтованим вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог в частині визнання податкового повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ № 0000212300 від 06.04.2011 не нечинним (як це заявлено у позовних вимогах ПАТ «Світловодський маслосиркомбінат»), а протиправним, оскільки спірне рішення є актом індивідуальної дії, а не нормативно-правовим актом.

Отже, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги ПАТ «Світловодський маслосиркомбінат», визнавши протиправним та скасувавши спірне податкове повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ № 0000212300 від 06.04.2011 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1732168,70 грн., з яких 903808 грн. - за основним платежем, 828360,70 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та відмовивши в решті позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Світловодський маслосиркомбінат» та Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року у справі № 1170/2а-3455/11 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко