Ухвала суду № 39604389, 25.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2013 року

справа № 1170/2а-553/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - не з’явився

відповідача: - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року

у справі №1170/2а-553/11

за позовом обласного комунально-виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»

до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009791520/0 від 17.11.2010 р., -

встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.11.2010 №0009791520/0, яким зобов’язано позивача сплатити штраф у розмірі 91194,27 грн., застосований до позивача відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач змінив призначення платежу, самостійно визначеного позивачем у платіжних дорученнях, якими позивач здійснив сплату узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість та спрямував вказані грошові кошти на погашення податкового боргу по декларацій №42439 від 16.05.2008, що є порушенням вимог діючого законодавства. Позивач зазначає, що серед заходів, які вживаються податковим органом для погашенню податкового боргу, відсутні такі заходи як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, а відтак податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року адміністративний позов задоволений. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.11.2010 №0009791520/0 про нарахування штрафу у розмірі 91194,27 грн.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду від 24.03.2011 скасувати, в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях, отже дії відповідача по спрямуванню грошових коштів позивача, призначених для сплати поточних податкових зобов’язань на погашення наявного податкового боргу є правомірними.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку з питання дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання обласним комунально-виробничим підприємством «Дніпро-Кіровоград», за результатами якої складено акт №561/03346822 від 11.11.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000, а саме: позивачем проведена сплата по декларації за квітень 2008 року №42439, що отримана відповідачем 16.05.2008 із затримкою сплати.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0009791520/0 від 17.11.2010, яким позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 91194,27 грн.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що прийняте відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, таким, що не відповідає чинному законодавству.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за квітень 2008 року, яка отримана відповідачем 16.05.2008, відповідно до якої сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду становить 194231,00 грн.

Також матеріалами справи підтверджено, що позивачем 18.03.2009 платіжним дорученням №211, 22.04.2009 платіжним дорученням №524, 30.04.2009 платіжним дорученням №615 та 26.05.2009 платіжним дорученням №856 здійснено сплату податку на додану вартість за період березень, квітень, травень 2009 року відповідно. Також платіжним дорученням №971 від 04.06.2010 позивачем здійснено погашення штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню від 01.06.2010 №0000752310/0, платіжним дорученням №1717 від 08.06.2010 здійснено сплату податку на додану вартість за травень 2010 року, а платіжними дорученнями №2799 від 21.09.2010, № 2828 від 22.09.2010, №2834 від 24.09.2010, №2845 від 24.09.2010, №2865 від 27.09.2010 - сплачено податок на додану вартість за вересень 2010 року.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач зробив висновок про сплату позивачем податкового боргу зі сплати податку на додану вартість за квітень 2008 року протягом грудня 2008 року – вересня 2010 року із затримкою оплати, яка перевищує 90 календарних днів, на підставі вищевказаних платіжних доручень, якими позивач здійснював погашення узгоджених сум зі сплати податку на додану вартість за березень-травень 2009 року, травень 2010 року, вересень 2010 року.

Отже, відповідачем самостійно змінено призначення платежу та направлено відповідні суми в рахунок існуючого податкового боргу позивача.

Проте, колегія суддів вказує, що здійснену позивачем сплату податкових зобов’язань за період березень-травень 2009 р., травень 2010 р., вересень 2010 р. не можна вважати погашенням податкового боргу за попередній період, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181-ІІІ, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов’язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону №2181-ІІІ від обов’язку самостійно сплатити суму податкового зобов’язання відповідно до пункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України №679-ХІV від 20.05.1999 «Про національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статі 16 Закону №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідного податкового боргу, визначених платником податків.

Законом №2181-ІІІ визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування відповідачем сплачених позивачем сум у рахунок податкового боргу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача штраф в розмірі 50 % у сумі 91194,27 грн. за платежем податок на додану вартість.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвали законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у справі №1170/2а-553/11 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко