Ухвала суду № 39604390, 23.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2013 рокусправа № 23/383/08-АП-11/300/09-АП

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Електроснаб, ЛТД»

на постанову господарського суду Запорізької області від 18 березня 2011 року

у справі №23/383/08-АП-11/300/09-АП

за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

до товариства з обмеженою відповідальністю «Електроснаб, ЛТД»

про стягнення податкового боргу в сумі 39 164,63 грн.,-

встановила:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Електроснаб, ЛТД», в якому просила стягнути з відповідача на користь бюджету податковий борг у розмірі 3 164,63 грн. з податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані наявною у відповідача перед бюджетом заборгованістю у розмірі 39164,63 грн., яка виникла за результатами проведених позивачем перевірок. Позивач зазначає, що податкові зобов'язання відповідача за результатами судового оскарження є узгодженими, а відтак податковий борг підлягає сплаті до бюджету.

Постановою господарського суду Запорізької області від 18.03.2011 адміністративний позов задоволено: стягнено за рахунок активів відповідача на користь державного бюджету 39164,63 грн. в рахунок погашення податкової заборгованості по податку на додану вартість.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.113), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість, визначене податковим повідомленням-рішенням №0000262307/0-10130 від 18.08.2006, не є узгодженим, оскільки відповідачем подано касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010 у справі №2а-3992/09/0870, якою визначено правомірність вищеозначеного податкового повідомлення-рішення. Відповідач зазначає, що рішення про стягнення з платника податків податкового боргу не може вважатись законним та обґрунтованим до прийняття остаточного рішення пов'язаною з ним справи №2а-3992/09/0870 про скасування податкового повідомлення-рішення, за яким стягується заборгованість.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства відповідачем при взаємовідносинах з ПП «Практик» за період з 01.01.2004 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт №410/23-07/31163429 від 10.06.2006.

На підставі вказаного акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000262307/0-10130 від 18.08.2006, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 37409,98 грн., в тому числі за основним платежем - 24939,99 грн., за фінансовими санкціями - 12469,99 грн. (отримано відповідачем 22.08.2006 - а.с.13).

26.11.2007 позивачем проведено перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань відповідача, за результатами якої складено акт №2349 від 26.11.2007.

На підставі акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000351502/0 від 15.01.2008, яким до відповідача застосовано штрафну санкцію у розмірі 20% узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1570,80 грн. (направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням 15.02.2007. У зв'язку з поверненням означеного листа 21.02.2007 з відміткою про відсутність підприємства за вказаною адресою позивачем складений акт від 21.02.2007 № 53, податкове повідомлення-рішення розміщено на дошці податкових оголошень в порядку пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України № 2181-III від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Не погодившись із прийнятим позивачем податковим повідомленням-рішенням №0000262307/0-10130 від 18.08.2006, відповідач оскаржив його в судовому порядку. За результатами вирішення спору постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2009 позовні вимоги задоволено та визнано нечинним означене податкове повідомлення-рішення, проте постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2010 вищевказану постанову скасовано та у позові відмовлено.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України № 2181-III від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (порядок адміністративного оскарження).

Відповідно до пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження (п.п.5.3.2 п.5.3. ст.5 Закону №2181-III).

Відповідно до пп.5.2.5 п.5.3 ст.5 Закону №2181-III з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. ( пп. 5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону №2181-III).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про правомірність позовних вимог.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції набирає законної сили після набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

За правилами ч.5 ст.254 КАС України постанова апеляційної інстанції за наслідками перегляд, набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.255 КАС України постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, сума податкового зобов'язання у розмірі 37409,98 грн., у тому числі за основним платежем - 24939,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12469,99 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000262307/0-10130 від 18.08.2006 є узгодженою саме з моменту постановлення рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом від 09.09.2010.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не здійснено апеляційного узгодження визначених до сплати суми податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0000351502/0 від 15.01.2008, сума податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість (штрафні санкції) в розмірі 1570,80грн. вважається узгодженою.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону №2181-III).

Отже, суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями є податковим боргом, що підлягає сплаті відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня на загальну суму 183,85 грн. відповідно до п.п.16.1.1. п.16.1 ст.16 Закону №2181-III.

Згідно з п.1.4 Закону №2181-III пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Нарахування пені розпочинається, зокрема, при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону (16.1.2. п.16.1 ст.16 Закону №2181-III).

Розмір нарахованої пені 183,85 грн. підтверджений даними облікової картки відповідача по податку на додану вартість, відповідачем, наявними в матеріалах справи доказами не спростований.

В порядку пп. 6.2.1-6.2.3 п.6.2 ст.6 вказаного Закону податковим органом виставлені перша податкова вимога № 1/891 від 04.06.2007 і друга податкова вимога № 2/1018 від 18.07.2007, направлені на адресу відповідача, розміщені на дошці податкових оголошень у зв'язку з неможливістю їх вручення відповідачу, відповідно, 14.06.2007, 29.09.2007 (а.с. 11, 14).

Закон Закону №2181-III, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), надає право звернення стягнення в рахунок погашення податкового боргу платника податків на його активи.

Під активами платника податків цей Закон України визначає кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, які належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання (п.1.7 ст. 1).

За приписами підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 вказаного Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Зважаючи на той факт, що на момент вирішення спору в суді першої інстанції сума податкового боргу у загальному розмірі 39164,63 грн. у встановлені законодавством строки не сплачена відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення за рахунок активів відповідача на користь державного бюджету суми 39164,63 грн. в рахунок погашення податкової заборгованості по податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Електроснаб, ЛТД» залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 18 березня 2011 року у справі № 23/383/08-АП-11/300/09/-АП - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко