Ухвала суду № 39603280, 24.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2014 рокусправа № 804/10062/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Фастовської М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 року №000352200 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровська Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську ДПС в період з 15.04.2013 р. по 29.05.2013 р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ".

За наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, було складено акт №395/22.3-00178353 від 05.06.2013 р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах за період квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень - грудень 2012 року".

В акті перевірки зроблені висновки про порушення ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" п. 33.1 ст.33, п. 198.2 п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст.202 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 6 148 836,80 грн., в тому числі: в травні 2011 року на суму 1 060 894,00 грн.; в червні 2011 року на суму 848 024,00 грн.; в липні 2011 року на суму 212 718,30 грн.; в жовтні 2011 року на суму 603 564,70 грн.; в грудні 2011 року на суму 162 713,30 грн.; в січні 2012 року на суму 537 548,90 грн.; в лютому 2012 року на суму 1 197 900,60 грн.; в березні 2012 року на суму 148 555,60 грн.; в квітні 2012 року на суму 343 584,30 грн.; в травні 2012 року на суму 41 784,70 грн.; в червні 2012 року на суму 176 077,90 грн., в липні 2012 року на суму 61 168,60 грн., в серпні 2012 року на суму 150 634,20 грн., у вересні 2012 року на суму 42 654,90 грн., в жовтні 2012 року на суму 94 477,50 грн., в листопаді 2012 року на суму 257 073,50 грн., в грудні 2012 року на суму 209 462,20 грн.; положення наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. №1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість".

На підставі акту перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 р. №000352200, яким було збільшено ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 6 148 837,20 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1 059 981,75 грн., загальна сума грошового зобов'язання становить 7 208 818,95 грн., за порушення п. 33.1 ст.33, п. 198.2 п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст.202 Податкового кодексу України.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, в обґрунтування встановлених порушень завищення податкового кредиту за період квітня, травня, червня, липня, серпня, жовтня, листопада та грудня 2011 року, з січня по грудень 2012 року, податковий орган посилається на п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, та зазначає, що ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" до декларацій з податку на додану вартість були надані додатки №8 за відповідні звітні періоди, до яких були включені, податкові накладні попередніх звітних періодів.

ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" в додатках №8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" до декларацій з податку на додану вартість за період квітня, травня, червня, липня, серпня, жовтня, листопада та грудня 2011 року, з січня по грудень 2012 року включив до переліку постачальників, якими порушено порядок заповнення (реєстрації) податкових накладних, податкові накладні, які виписані у попередніх податкових періодах.

До заяв зі скаргою, відповідачу були надані копії первинних документів, а саме: видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення та інше, про що зазначено в Акті перевірки. При цьому, відповідачем реальність здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами під сумнів не ставиться.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі -ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.

Згідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу України.

У відповідності до положень п.п. 201.6, 201.7 ст. 201 ПК України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 ПК України.

Податкова накладна, відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, розділом V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України визначається, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених п. 198.2 ст. 198 ПК України, у разі отримання її у такому звітному періоді.

Виходячи з вищевикладених норм законодавства, колегія суддів зазначає, що у зв'язку з відсутністю у ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" податкових накладних в звітних податкових періодах, що підтверджується письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи, право на податковий кредит згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" не виникло, оскільки не було підтверджено податковими накладними.

Разом з тим, абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно до абз. 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що діючим законодавством надається платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, при цьому заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів робить висновок про те, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладених обставин справи та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів вважає, що відповідачем не було доведено правомірність та законність висновків викладених в акті перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Згідно до п. 1,3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 року №000352200 прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко