Вирок № 39598129, 04.07.2014, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

263/950/14-к

1-кп/263/156/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2014 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Шатілової Л.Г., при секретарі судового засідання Марчук К.І., за участю прокурора Панькіна Є.Є., Чижикової О.О., потерпілого ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Рудничний м. Краснотур'їнська Свердловської області, Російської Федерації, громадянина України, працюючого монтажником у приватному підприємстві «Аскона», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, фактично проживаючого без реєстрації у місті Маріуполі без визначеного місця, раніше судимого: 1)18.08.2009 року Жовтневим районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 186, 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки; 2) 20.11.2009 року Приморським районним судом Донецької області за ч. 2 ст.186, ч. 1 ст. 304, ч. 1 ст.70, 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців; 22.02.2011 року ухвалою колегії суддів Судової палати Верховного суду України вирок Приморського районного суду від 20.11.2009 року скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд; вироком апеляційного суду Донецької області від 19.04.2012 року вирок Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 31.01.2012 року скасовано в частині призначеного покарання та призначено покарання за ч.2 ст.186, ч. 1 ст.304, ч. 1 ст.70 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу; 3) 29.04.2013 року ухвалою Приморського районного суду оголошено розшук ОСОБА_4, який ухилявся від відбування покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 189 КК України, -

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Берестове Бердянського району Запорізької області, громадянина України, працюючого електрозварювачем ПАТ «Азовсталь», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого: 07.03.2001 року Першотравневим районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 140, ст.46-1 КК України до 2 років позбавлення волі з відстрочкою вироку на 2 роки, штрафу у розмірі 700 грн.; 2) 13.05.2005 року Бердянським міським судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185, 75 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік; 3) 03.11.2005 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя області за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 21.05.2009 року умовно - достроково на невідбутний термін 1 рік 8 місяців 29 днів; 4) 20.08.2009 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя Запорізької області за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 28.08.2012 року умовно - достроково на невідбутний термін 11 місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2013 року, приблизно о 21.00 год., ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, повторно, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету відкритого викрадення чужого майна, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, діючи спільно з єдиним умислом на досягнення зазначеної мети, знаходячись на алеї біля будинку № 24 по бул. Б.Хмельницького в Жовтневому районі м. Маріуполя, підійшли до потерпілого ОСОБА_1, який сидів на лавці біля будинку, де ОСОБА_4 став пред'являти до останнього вимоги щодо передачі йому верхнього одягу - куртки, в якій був одягнутий потерпілий та всіх коштів, які є у потерпілого. Після того, як потерпілий ОСОБА_1 відмовив в задоволенні їхніх незаконних вимог, ОСОБА_4 наніс удар потерпілому кулаком руки в область голови, ОСОБА_5 штовхнув потерпілого в область тулуба, заподіявши при цьому потерпілому фізичний біль.

ОСОБА_4, продовжуючи спільний умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, подавивши при цьому волю потерпілого до опору, відкрито викрав майно потерпілого ОСОБА_1 - паспорт громадянина України на ім'я потерпілого, який знаходився у внутрішньому кармані сорочки останнього, в якому перебували банківські картки банківської установи «Приватбанку» (для отримання пенсії за інвалідністю, соціального забезпечення за втратою годувальника та отримання кредиту) та з чохла поясного ременя мобільний телефон «Нокіа 301 Dual» вартістю 1124 грн. з двома сім-картами мобільного оператора «Київ-стар» вартістю 25 грн. кожна на загальну суму 50 грн., на рахунку яких грошових кошт не було, чим заподіяли потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1199 грн.

В цей же день, 12.10.2013 року, приблизно о 21.50 год., ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, повторно, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, продовжуючи єдиний спільний злочинний умисел на викрадення чужого майна, заволодівши банківськими картками потерпілого ОСОБА_1, переслідуючи мету зняття з них коштів, підвели останнього до банкомату банківської установи «Приватбанк», розташованого за адресою: вул. Бахчиванджи, 17 у Жовтневому районі міста Маріуполя, де знаходилися поряд з потерпілим та таким чином, подавляючи волю його до супротиву, примусили потерпілого вставити банківські картки до приймальника банкомату для перевірки наявності на них грошових коштів, а потім, після невдалої спроби, змусили потерпілого назвати коди карток які дозволяли доступ до його рахунків на них, та в присутності потерпілого ОСОБА_1, перевірили наявність грошів та отримали інформацію банку про їх відсутність на вказаних картках.

В цей же день, в період часу приблизно з 22.05 до 22.30 год., ОСОБА_4, переконавшись у відсутності грошей на банківських картах потерпілого ОСОБА_7, умисно, повторно, керуючись корисливими мотивами, переслідуючи мету вимоги передачі чужого майна, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, став примушувати потерпілого будь-де знайти гроші та передати йому. Потерпілий, воля його до опору була подавлена, запропонував пройти до своєї тітки, яка мешкає АДРЕСА_1, для того, щоб узяти у неї грошей і передати ОСОБА_4При цьому ОСОБА_4 з метою уникнення сумнівів у тітки потерпілого, вирішив сказати їй про нібито існуючий борг потерпілого перед ними за розбите скло в якійсь крамниці.

Після чого у напрямку, який вказував потерпілий ОСОБА_1, ОСОБА_4 попрямував до вказаної потерпілим адреси тітки - до АДРЕСА_1, де ОСОБА_4 разом з потерпілим піднялися по сходам до дверей квартири АДРЕСА_1, де мешкає тітка потерпілого ОСОБА_8, та потерпілий в його присутності, через закриті двері, став просити в неї гроші в сумі 1000 грн., однак тітка відмовилася видати гроші, і ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вийшли з будинку на площу біля нього, де у відповідь на невиконання вимог щодо передачі грошей, нібито обдурення з цих питань, ОСОБА_4 застосував до потерпілого ОСОБА_1 насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я - наніс декілька ударів рукою та ногою в область обличчя та тулубу, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забію м'яких тканин голови і параорбитальної області (більшою мірою ліворуч), забію головного мозку середнього ступеню, підгострого посттравматичного субарахноїдального крововиливу у тім'яних областях з обох сторін, лобній та скроневій областях справа, множинних переломів кісток носа, які у своїй сукупності віднесені до середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я та такі, що вимагають для свого лікування термін понад 21 день.

ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчинені інкримінованих кримінальних правопорушень визнав частково, а саме: визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 186 КК України та частково визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України. Суду пояснив, що дату не пом'яте, він з ОСОБА_5 та ОСОБА_9 вирішили випити вина, пішли до магазину АТБ, взяли пакет вина, випили його. Потім він пішов поспілкуватися з молодим чоловіком, який сидів на лавочці -потерпілим ОСОБА_1. Він спитав у ОСОБА_1 за курточку, потім запитав що у нього в кишенях, ОСОБА_1 відповів, що немає нічого. Він наніс декілька ударів рукою (кулаком) в тіло-в корпус, в область обличчя ОСОБА_1, останній почав показувати, що є в кишенях, витягнув паспорт, там знаходились банківські картки «Приват банк», також побачив телефон у потерпілого на ремені на поясі. Мобільний телефон він відразу забрав. Після чого кулаком руки вдарив ОСОБА_1 в область тіла, щоб останній пішов з ними. Вони з ОСОБА_1 пройшли до банкомату. Біля банкомату він вставив першу картку, запитав у потерпілого код, ОСОБА_1 диктував, він ввів його, грошей не виявилося. Другу картку вставляв ОСОБА_1, грошей не було. Переконавшись, що на картках грошей немає, він запитав у ОСОБА_1, де можливо взяти гроші. ОСОБА_1 запропонував піти до його тітки. Вони пішли до тітки ОСОБА_1, піднялися на 5 поверх, адреси не пам'ятає, там поспілкувалися з тіткою і сестрою, вони відкрили двері, а потім її зачинили. Коли тітка грошей не дала, вони вийшли на вулицю де біля під'їзду він бив ОСОБА_1 рукою, стиснутою в кулак декілька разів, за те, що ОСОБА_1 обдурив його з грошима. ОСОБА_5 стояв осторонь. В той же день він був затриманий працівниками міліції. Через представника потерпілого у судовому засіданні просив пробачення у потерпілого.

ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю, суду пояснив, що 12.10.2013 року, ввечері, разом зі ОСОБА_4 та ОСОБА_9 біля магазину « 1000 дрібниць» вживали спиртне. ОСОБА_4 пішов до потерпілого ОСОБА_1, потім він з ОСОБА_9 підійшли до лавочки, розмова була на підвищених тонах, він зрозумів, що ОСОБА_4 хотів зняти з потерпілого куртку. Він сів на лавочку поруч з потерпілим. ОСОБА_4 почав задавати ОСОБА_1 питання, чи є у останнього гроші, ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_1 по обличчю, з носа пішла кров. Він удари потерпілому не завдавав, а зіштовхнув ОСОБА_1 з лавки. Після цього ОСОБА_4 дістав у ОСОБА_1 телефон, паспорт, в якому були банківські картки. ОСОБА_4 почав питати чи є на картках гроші, ОСОБА_1 сказав, що грошей немає, на що ОСОБА_4 сказав, що зараз підуть перевіряти. Він йшов за ними. Коли підійшли до банкомату, ОСОБА_4 став вставляти картки, потерпілий стояв поруч. Виявилося, що на картках грошей немає, ОСОБА_4 запитав у потерпілого де він живе. ОСОБА_1 повів до будинку тітки. Вони увійшли в під'їзд, він стояв на поверх нижче. Як тільки жінка відкрила двері, почув як вона закричала, він спустився. Більше в під'їзд не піднімався. Після чого вийшли ОСОБА_4, ОСОБА_9 і ОСОБА_1. ОСОБА_4 завдав потерпілому удар. ОСОБА_4 піднявся наверх, спустився через дві хвилини за потерпілим. Забрав потерпілого, піднявся наверх, він і ОСОБА_9, пішли додому. У скоєному розкаюється.

Суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 189 КК України та вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186 КК України підтверджується наступними об'єктивними доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що 12.10.2013 р. приблизно о 23-00 год., сидів лавочці, розташованій в районі пам'ятника по б-ру Хмельницького в м. Маріуполі, до нього підійшли ОСОБА_4, який став навпроти, ОСОБА_9 , який присів від нього з правого боку, а ОСОБА_5 - ліворуч від нього. ОСОБА_4 запитав у нього гроші, він відповів, що грошей немає. ОСОБА_4 став грубо з ним розмовляти і пред'являти претензії з приводу того, що нібито він їх образив. Того вечора він був одягнений у камуфляжну курточку кольору хакі. Після чого ОСОБА_4 сказав, що йому сподобалася курточка і щоб він її знімав, та завдав йому удар кулаком в область обличчя. Від удару він впав на землю на спину і з носа пішла кров. Після чого хтось його підняв і знову посадив на лавочку. ОСОБА_4 сказав, що необхідно перевірити кишені курточки і штанів, після чого його ще раз ударив ОСОБА_4. Він знову спробував встати з лавочки, проте вже ОСОБА_5 встав ліворуч від нього, відштовхнув його руками і він знову сів на лавочку. ОСОБА_4 знову завдав йому удар в обличчя, він впав, однак знову ж сильного фізичного болю в районі носа не відчував, потім ОСОБА_4 підійшов до нього та дістав з прикріпленого на ремені праворуч чохла мобільний телефон, і також з внутрішній кишені сорочки дістав паспорт на його ім'я, в якому знаходилися три банківські картки, на всіх трьох картках грошових коштів не було. Потім ОСОБА_4 сказав, що вони зараз всі разом підуть і перевірять зміст карток на наявність грошей. ОСОБА_4, по дорозі до банкомату йшов попереду всіх разом з ним та вів його під руки, передав ОСОБА_9, який йшов поруч, його мобільний телефон, ОСОБА_5 йшов позаду всіх і пив вино з пакета. По дорозі до банкомату йому погрожували фізичною розправою, хто саме він не пам'ятає. Вони підійшли до банкомату по вул. Бахчиванжи і він сам особисто став перевіряти стан рахунку на картках на вимогу ОСОБА_4. У нього чомусь нічого не виходило, тоді він передав свої картки ОСОБА_4 і ОСОБА_9, які по черзі стали перевіряти наявність грошей на картках, пін-коди він їм говорив сам, ОСОБА_5 в цей же час стояв теж поруч з ними з усіма біля банкомату, пив у цей час вино і курив. Переконавшись, що грошей на банкоматі немає, ОСОБА_4 став знову йому погрожувати фізичною розправою, він злякався та запропонував їм пройти до його тітки, яка проживає АДРЕСА_1, у якої він візьме грошей. По дорозі до тітки, ОСОБА_4 говорив йому, щоб він сказав тітці, що розбив у них скло на вітрині і за це повинен грошей. Вони піднялися на сходовий майданчик до дверей тітки, постукали у двері, на що йому із-за дверей відповіла тітка «Хто там?». Він відповів, що це він, а ОСОБА_4, сказав, що вона повинна віддати гроші в сумі 1000 грн., вказавши причину, на що тітка двері не відкрила. Коли ОСОБА_4 розмовляв з його тіткою та сестрою, то ОСОБА_5 і ОСОБА_9 спустилися на один проліт нижче. Після подій, що відбулися, вони всі разом спустилися на вулицю, де ОСОБА_4 став його вже сильно бити руками і ногами по обличчю і різних частинах тіла, за те, що нібито він їх обдурив, і ось тоді в процесі побиття біля будинку він відчув гострий сильний біль в носі, після того, як його вдарили в обличчя ногою. ОСОБА_5 не бив його біля будинку тітки. ОСОБА_4 самостійно зайшов у під'їзд тітки та вийшов, взяв його під руки, та повів його у під'їзд, ОСОБА_9 і ОСОБА_5 залишилися на вулиці . Коли вони піднялися знову до дверей тітки, але вже вдвох, ОСОБА_4 став дзвонити в двері і в цей час по сходах піднімалися працівники міліції, хто їх викликав він на той момент не знав, але потім йому стало відомо, що їх викликали його тітка з сестрою. Працівникам міліції він розповів про те, що трапилося, та вони затримали ОСОБА_4. При працівниках міліції ОСОБА_4 дістав з кишені його паспорт, банківські картки, які віддав йому. Де поділися ОСОБА_9 і ОСОБА_5 на той час йому не відомо. Ніяких претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_5 він не має і просить його суворо не наказувати.

Свідок ОСОБА_9 допитаний в судовому засіданні пояснив, що він разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були у нього вдома, збирали шафу, пили горілку, після чого ввечері вирішили вийти прогулятися по бульвару Шевченка. Він купив вино у магазині «АТБ», та вони стали розпивати його на лавці. Потім пішли вниз по алеї, там сидів раніше незнайомий їм чоловік у куртці кольору хакі. ОСОБА_4 підійшов до потерпілого і запитав чи є у нього гроші, на що той відповів, що немає. ОСОБА_4 попросив зняти куртку, на що потерпілий відмовився. ОСОБА_4 дістав з кишені потерпілого паспорт з банківськими картками, зняв з чохла телефон, потім наніс потерпілому незначний удар та у потерпілого пішла кров, ОСОБА_5 відштовхнув потерпілого на лавку. ОСОБА_4 запитав чи є на картках гроші, на що потерпілий сказав, що немає, але ОСОБА_4 вирішив перевірити. Коли потерпілий вставав, трохи вимазав його кров'ю та він відсунув його від себе ліктем. До банкомату ОСОБА_4 йшов з потерпілим, а він з ОСОБА_5 позаду. На банкоматі ОСОБА_4 став перевіряти банківські картки, вони з ОСОБА_5 пили вино. Потім ОСОБА_4 попросив допомогти йому перевірити картки, тому що він тримав за руку потерпілого. На картках грошей не було, ОСОБА_4 відвів в сторону потерпілого та сказав, що потрібно щось придумати. ОСОБА_4 з потерпілим пішли вперед, а вони з ОСОБА_5 йшли позаду, по дорозі розглядали телефон потерпілого. Потім усі піднялися до тітки потерпілого, він з ОСОБА_5 стояли нижче на сходовому майданчику, ОСОБА_4 сказав тітці потерпілого, що останній винен йому гроші за розбите скло, але тітка не дала грошей та вони спустилися вниз. ОСОБА_4 з потерпілим знову піднялися наверх, а вони з ОСОБА_5 залишилися внизу, стояли курили. Потім приїхали співробітники міліції, і вони з ОСОБА_5 пішли додому.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що у середині жовтня 2013 р., приблизно о 22-00 годині, пролунав дзвінок у двері, її мати ОСОБА_8 пішла відчиняти двері, а вона у цей час була у ванній кімнаті. На питання матері «хто?» її брат ОСОБА_1 сказав, що «свої». З нею через двері стали спілкуватися невідомі молоді люди. Один з них сказав, що ОСОБА_1 йшов повз магазина і пляшкою розбив вітрину, за це винен 1000 грн.. Вона сказала, що ніяких грошей у них немає. Потім один з хлопців пояснив, що ОСОБА_1 розбив вітрину в кафе «Арбат». Вона стала викликати міліцію. Коли пішла на балкон, з 5 поверху не дуже добре видно, бачила, що хтось штовхнув і вдарив ОСОБА_1 ногою в обличчя. Вона вискочила в зал, щоб поквапити міліцію. Коли знову повернулася на балкон, нікого вже не було. Через хвилин 20 - 30 знову подзвонили у двері. Потім приїхали працівники міліції і затримали ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що 12.10.2013 р., після 22.00 год., подзвонили у двері незнайомі ,з ними був її племінник ОСОБА_1. Останні стали вимагати відкрити двері, казали, що ОСОБА_1 розбив скло, винен 1000 грн. Вони нікому не відкрили двері. Викликали міліцію, поки міліція їхала, невідомі встигли побити ОСОБА_1. Вже другий раз, коли піднялися на їх сходовий майданчик, ОСОБА_1 був побитий.

Винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також, підтверджується письмовими доказами:

Протоколом добровільної видачі майна від 04.11.2013 р., згідно якого ОСОБА_9 передав мобільний телефон «Нокіа 301 Dual», який йому дав ОСОБА_4 /а.с. 40-41 Т.1/.

Протоколом огляду мобільного телефону «Нокіа 301 Dual» від 04.11.2013 року /а.с. 42 Т.1/.

Постановою про визначення мобільного телефону «Нокіа 301 Dual» речовим доказом та передання його на зберігання від 09.11.2013 року /а.с. 43 Т.1/.

Протоколом тимчасового вилучення паспорта ОСОБА_1 та двох банківських карток від 11.11.2013 р. , протоколом їх огляду та визначення в якості речових доказів від 11.11.2013р. /а.с. 54-59 Т.1/.

Протоколом пред'явлення мобільного телефону «Нокіа 301 Dual» для впізнання від 11.11.2013 року /а.с. 60-62 Т.1/.

Протоколом про проведення слідчого експерименту з участю потерпілого ОСОБА_1 від 15.11.2013 р., згідно якого ОСОБА_1 показав та розповів про обставини скоєного відносно нього кримінального злочину. /а.с. 64-80 Т.1/.

Протоколами пред'явлення осіб для впізнання від 18.11.2013 р. згідно яких потерпілий ОСОБА_1 впізнав ОСОБА_4, ОСОБА_5 як осіб, які скоїли кримінальний злочин. /а.с. 89-95 Т.1/.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1408 від 20.11.2013 р. у ОСОБА_1 при зверненні за медичною допомогою 12.10.2013 р. і при знаходженні на стаціонарному лікуванні були виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, забій м'яких тканин голови і параорбитальної області (більшою мірою ліворуч), забій головного мозку середнього ступеню, підгострий посттравматичний субарахноїдальний крововилив у тім'яних областях з обох сторін, лобній та скроневій областях справа, які у своїй сукупності віднесені до середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, такі, що вимагають для свого лікування термін понад 21 день; множинні переломи кісток носа, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, такі що вимагають від свого лікування термін понад 6, але не більше 21 день. Усі вищевказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, що могло мати місце в термін та при обставинах, на які вказує потерпілий в протоколі його допиту та не суперечать локалізації та механізму отримання травм при проведенні слідчого експерименту за його участю. Утворення всіх тілесних ушкоджень на голові та обличчі ОСОБА_1 при його падінні з положення стоячи на асфальтову поверхню - неможливе /а.с. 102-104 Т.1/.

Протоколом тимчасового вилучення СД-РВ- диска стандартного розміру, який містить фотознімки, зроблені фотокамерою відеоспостереження, встановленою у банкоматі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», за адресою: вул. Бахчиванджи, 17 м. Маріуполь, від 08.12.2013 р., його огляду та визнання в якості речового доказу /а.с. 116-122 Т.1/.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 12.12.2013 р. за участю свідка ОСОБА_9 ,згідно якого свідок пояснив та показав при яких обставинах був скоєний злочин відносно ОСОБА_1./а.с. 163-171 Т.1/.

Протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 від 12.12.2013 р., згідно якого ОСОБА_4 пояснив та показав при яких обставинах був скоєний злочин відносно ОСОБА_1. /а.с. 185-192 Т.1/.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1408/305 від 19.12.2013 р., вбачається, що ОСОБА_1 було нанесено не менш 4-5-ти травматичних дій, оскільки не виключено утворення декількох ушкоджень одномоментно. Точки прикладення сили, згідно історії хвороби - лице (параорбітальна область ліворуч і кістки носа), волосиста частина голови (більше ліворуч - згідно описової частини в історії хвороби). Наймовірніше положення тіла потерпілого змінювалося у момент нанесення йому ударів, оскільки є ушкодження, описані в історії хвороби - субарахноїдальні крововиливи (у тім'яних областях з обох боків, лобовій і скроневій областях, удар м'яких тканин голови і параорбитальної області більшою мірою ліворуч). Механізм утворення у потерпілого ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не суперечить обставинам освіти, на які посилається свідок ОСОБА_9 в ході допиту і слідчого експерименту за його участю. Механізм утворення у потерпілого ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не суперечить обставинам освіти, на які посилається ОСОБА_4 в ході допиту і слідчого експерименту за його участю. Всі описані тілесні ушкодження (згідно об'єктивним медичним даним) могли утворитися при обставинах, вказаних потерпілим ОСОБА_1 /а.с. 200-202 Т.1/.

Протоколом огляду СД-РВ- диска, який містить фотознімки, зроблені фотокамерою відеоспостереження, встановленою у банкоматі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», за адресою: вул. Бахчиванджи, 17 м. Маріуполь від 23.01.2013 р. за участю ОСОБА_9 /а.с. 62-64 Т.2/.

Оцінюючи розбіжності в поясненнях потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_9 на досудовому слідстві та в судовому засіданні суд вважає їх непереконливими, крім того, ці розбіжності спростовуються встановленими у судовому засіданні вищевикладеними об'єктивними доказами.

Таким чином, аналізуючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що діяння кримінальних правопорушень мало місце, обвинувачені винні у їх вчиненні, так дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.1 ст.28, ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, та за ч. 3 ст.189 КК України, як вимогу передачі чужого майна (вимагання), вчинене повторно, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, а дії обвинуваченого ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч.1 ст.28, ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно.

Підстав для обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчинені відкритого викрадення чужого майна (грабежу) за попередньою змовою групою осіб у суду немає, оскільки у зміненому прокурором обвинуваченні вказаний не існуючий кваліфікуючий признак - без попередньої змови групою осіб.

Обираючи вид і міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особи обвинувачених.

Так, ОСОБА_4 за місцем роботи характеризується позитивно, раніше засуджений, злочини скоїв перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, скоїв тяжкі злочини, тому суд призначає йому покарання у вигляді позбавлення волі, а за ч. 3 ст.189 КК України у вигляді позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві приватної власності, та на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання біль суворим, та на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання ОСОБА_4 слід частково приєднати покарання за попереднім вироком апеляційного суду Донецької області від 19.04.2012 року у вигляді одного року позбавлення волі.

ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується посередньо за місцем роботи характеризується позитивно , раніше засуджений, злочин скоїв перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, покаявся у скоєному, разом з тим скоїв тяжкий злочин, тому суд призначає йому покарання у вигляді позбавлення волі.

Позов прокурора про відшкодування витрат установи охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_1 від злочину підлягає задоволенню, а тому слід стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Маріупольської міської ради в особі комунального закладу «Маріупольська міська лікарня № 5» р/р 354270040001709 в ГУ ДКСУ в лі. Маріуполі Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 01990631, витрати у сумі 3266,50 гривень.

Речові докази: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8 серія НОМЕР_1, банківські карти ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, які повернуті на зберігання потерпілому ОСОБА_1, після набрання вироком законної сили, залишити останньому за належністю; СД-РВ- диск, стандартного розміру, який містить фотознімки, зроблені фотокамерою відеоспостереження, встановленою у банкоматі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», за адресою: вул. Бахчиванджи, 17 м. Маріуполь, який знаходиться в матеріалах справи, після набрання вироком законної сили, залишити в матеріалах справи; мобільний телефон «Нокіа 301 Dual» який повернутий на зберігання потерпілому ОСОБА_1, після набрання вироком законної сили, залишити останньому.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4, визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 189 КК України і призначити йому покарання за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 189 КК України у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, належного йому на праві приватної власності. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання біль суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві приватної власності. На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання ОСОБА_4 частково приєднати покарання за попереднім вироком апеляційного суду Донецької області від 19.04.2012 року, у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі і остаточно призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві приватної власності.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без зміни - тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі. Строк відбуття покарання обчислювати з 09.12.2013 року.

ОСОБА_5 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без зміни - тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі. Строк відбуття покарання обчислювати з 25.01.2014 року.

Позов прокурора про відшкодування витрат установи охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_1 від злочину - задовольнити.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Маріупольської міської ради в особі комунального закладу «Маріупольська міська лікарня № 5» р/р 354270040001709 в ГУ ДКСУ в лі. Маріуполі Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 01990631 витрати на лікування потерпілого ОСОБА_1 від злочину у сумі 3266 (три тисячі двісті шістдесят шість) гривень 50 копійок.

Речові докази: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8 серія НОМЕР_1, банківські карти ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, які повернуті на зберігання потерпілому ОСОБА_1, після набрання вироком законної сили - залишити останньому за належністю; СД-РВ- диск, стандартного розміру, який містить фотознімки, зроблені фотокамерою відеоспостереження, встановленою у банкоматі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», за адресою: вул. Бахчиванджи, 17 м. Маріуполь, який знаходиться в матеріалах справи, після набрання вироком законної сили - залишити в матеріалах справи; мобільний телефон «Нокіа 301 Dual» який повернутий на зберігання потерпілому ОСОБА_1, після набрання вироком законної сили - залишити останньому.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Г. Шатілова