Ухвала суду № 39586275, 03.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1376/14 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

03 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - Шевченка Ярослава Анатолійовича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування заявленої митної вартості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування заявленої митної вартості. Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірні рішення прийняті за відсутності законодавчо визначених правових підстав, що призводить до порушення прав та законних інтересів позивача.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправними та скасовано рішення, прийняті Київською міжрегіональною митницею Міндоходів від 30.08.2013 року № 100250000/2013/500192/2, від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500177/2, від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500181/2, від 10.09.2013 року № 100250000/2013/500226/2, від 10.09.2013 року № 100250000/2013/500227/2, від 10.09.2013 року № 100250000/2013/500228/2, від 02.10.2013 року № 100250000/2013/500276/2, від 04.10.2013 року № 100250000/2013/500282/2.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - Шевченко Ярослав Анатолійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що 29 листопада 2012 року між ТОВ "Фоззі-Фуд" та "International Iceland Pelagic ehf." був укладений контракт № 455 купівлі-продажу товарів.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Київської митниці Міндоходів митні декларації (МД) від 29 серпня 2013 року № 100250000/2013/032328, в якій задекларував товар (свіжоморожена ціла скумбрія (Frozen Mscktrel/Scomber Scombrus), розмірний ряд 300-500 г, торгівельна маркаIceland Pelagiс", Ісландія, заявив його вартість у загальній сумі 1,9956 USD, що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення становить 203942,80 грн.

Також, були подані наступні декларацї: від 28.08.2013 року № 100250000/2013/032230; від 28.08.2013 року № 100250000/2013/032264; від 10.09.2013 року № 100250000/2013/032862; від 10.09.2013 року №100250000/2013/032876; від 01.10.2013 року № 100250000/2013/033868; від 04.10.2013 року № 100250000/2013/034021.

На виконання вищезазначеного контракту на територію України позивачем було імпортовано товар на загальну суму 2013942,80

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів (перелічені у графі 44 МД), що необхідний для розмитнення товару, а саме: декларацію митної вартості від 29.08.2013 року №100250000/2013/032328; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу; транспортні документи; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародну автомобільну накладну (CMR); книжку МДП; платіжний документ, що підтверджує вартість товару; рахунок-фактуру (інвойс); виписку з бухгалтерської документації; пакувальний лист; комерційну пропозицію; ветеринарні свідоцтва форми Ф-1, Ф-2; сертифікат про проходження товару загальної форми та інші.

Крім того, для підтвердження митної вартості товару разом з митною декларацією було подано додаткові документи за власним бажанням ТОВ "Фоззі-Фуд", а саме: прайс-лист від 15.07.2013 року; комерційну пропозицію від 15.07.2013 року; експортну митну декларацію країни відправлення від 26.08.2013 року.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що подачу таких документів відповідач не заперечує, та, зокрема, відображає таку подачу в картці відмови.

Київською митницею Міндоходів прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів, за змістом яких відповідач не погодився із застосуванням підприємством методу визначення митної вартості за ціною договору, оскільки: наявна у митному органі інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності її визначення позивачем; позивачем не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості; використані декларантом відомості не підтверджені документально, а методи визначення митної вартості, передбачені ст.ст. 62 та 63 Митного кодексу України, не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунку.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Митна справа в Україні регулюється Митним кодексом України.

Статтею 7 Митного кодексу України визначено, що державну митну справу становлять встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи. Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів. Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ Митного кодексу України.

У статті 4 Митного кодексу України надано визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміну «митний контроль» - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Визначення митної вартості - це сукупність дій щодо встановлення саме кількісного значення вартості імпортованого товару з метою митного обкладення. Регламентується тільки нормами статей 267-273 Митного кодексу України .

Декларування митної вартості - це сукупність дій щодо заявлення декларантом митному органу вже визначеної митної вартості імпортованого товару. Регламентується нормами ст. 262 Митного кодексу України та іншими підзаконними нормативно-правовими актами, включаючи накази Держмитслужби України, основний із яких - Порядок декларування митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року.

За приписами частини 1 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За змістом статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 5 названої статті Митного кодексу України органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не повідомив обставин та не надав доказів на підтвердження того, що декларація митної вартості складена позивачем з порушеннями, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що орган доходів і зборів неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом. У контексті термінології, що використовується у статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, це означає, що рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів є протиправним.

Так, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, визначений ст.58 Митного кодексу України. Із зазначеної статті слідує, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Дані умови незастосування основного методу визначення митної вартості є вичерпними і не можуть доповнюватись відповідачем в довільній формі зважаючи лише на функцію контролю відповідача при розмитненні товару.

Тому висновки відповідача щодо того, що ідентичний товар розмитнювався за іншою ціною не може вважатись достатньою та належною підставою для відмови позивачу у застосуванні основного методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів звертає увагу, що функція контролю за визначенням декларантом митної вартості може бути реалізована митним органом винятково в межах повноважень, чітко визначених Митним кодексом України. В протилежному випадку діяльність відповідача здійснюється з порушенням вимог ч.2 ст.19 Конституції України.

Окрім того, ст. 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які має подати декларант при розмитненні товару та які є достатніми для визначення митної вартості за ціною договору. Такими документами, зокрема, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач подав достатній та належний пакет документів для застосування основного методу визначення митної вартості товару.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність прийняття відповідачем спірних рішень.

Крім цього, колегія суддів зауважує, що виходячи з вимог ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, у всіх оскаржуваних рішеннях не визначено: які саме відомості відсутні та які саме значення вони повинні були підтверджувати; яка конкретно інформація є наявною у митного органу, що у свою чергу призвела до виникнення обґрунтованого сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості. заявленої декларантом.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - Шевченка Ярослава Анатолійовича - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

І.О. Лічевецький

вуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.