Ухвала суду № 39586280, 03.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4764/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

03 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Фесюнова Олега Вікторовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірне податкове повідомлення-рішення, на його думку, є протиправним, оскільки прийнято відповідачем з порушенням податкового законодавства України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2014 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Голвоного управління Міндоходів у м. Києві від 18.10.2013 року № 0019121703.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Фесюнов Олег Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 01.10.2013 року № 139/26-50-17-03-20, за змістом якого перевіркою було встановлено, що позивачем в порушення пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 та пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України невірно визначено суму податкових зобов'язань з отриманого у 2012 році загального річного оподаткованого доходу, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 року № 0019121703, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» у загальному розмірі 2950,76 грн., з яких 2 360,61 грн. - за основним платежем та 590,15 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з висновками вказаного вище акту перевірки, позивач подав до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення на акт перевірки від 11.10.2013 року, за наслідками розгляду яких відповідачем направлено на адресу позивача відповідь на заперечення від 18.10.2013 року №365/Л/26-50-17-03-12, відповідно до якої висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві рішенням про результати розгляду первинної скарги від 09.01.2014 року №2/Л/26-15-10-09-25 та Міністерством доходів і зборів України рішенням про результати розгляду повторної скарги від 31.03.2014 року №1890/Л/99-99-10-01-03-14 скарги ОСОБА_3 залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України).

Разом з тим, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (п. 123.1 ст. 123 ПК України).

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем подано до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік, якою визначено розмір доходів, які включаються до загального річного оподаткованого доходу у загальному розмірі 169182,99 грн., з яких іноземних доходів - 169182,99 грн. та визначено суму податку, яка підлягає сплаті платником податку самостійно у загальному розмірі - 26185,90 грн., з яких з іноземних доходів - 26185,90 грн.

Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що контролюючим органом в акті перевірки зроблено висновок про зазначення позивачем у податковій декларації меншої суми податку на доходи фізичних осіб, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, що призвело до заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету із зазначенням, що розмір податку, який підлягає сплаті за даними платника податку складає 26185,90, а за результатами камеральної перевірки - 28546,51 гри., а, відтак, відповідно до акту перевірки, відхилення складає 2360,61 грн.

Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб визначено положеннями розділу IV ПК України «Податок на доходи фізичних осіб».

Згідно п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

При цьому, не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені чинним міжнародним договором України, щодо доходів, які він отримує безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором діяльності (п. 162.2 ст. 162 ПК України).

Так, зі змісту п. 1 Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10.06.1993 року №198/93, вбачається, що дипломатичному представництву (посольству або місії) іноземної держави в Україні (далі - дипломатичне представництво), консульській установі (генеральному консульству, консульству, віце-консульству або консульському агентству) іноземної держави в Україні (далі - консульська установа) як органам іноземної держави, співробітникам дипломатичних представництв та працівникам консульських установ для здійснення їх функцій надаються передбачені цим Положенням привілеї та імунітети, що визначаються відповідно до Віденської конвенції від 18 квітня 1961 року про дипломатичні зносини та Віденської конвенції від 24 квітня 1963 року про консульські зносини.

Судом першої інстанції було встановлено, що задекларований позивачем дохід у 2012 році отриманий останнім у вигляді заробітної плати останнього за результатами роботи у Королівському Посольстві Норвегії, що сторонами не заперечувалося.

В свою чергу, відповідно до пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

При цьому, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Згідно пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПК України у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку-отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Приписами п. 167.1 ст. 167 ПК України встановлені загальні правила визначення ставки податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до наведеного вище законодавчого положення, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (коім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Встановлені у абзацах першому та другому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті.

Отже, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції твердження представника відповідача щодо застосування ставки 17% до частини середньомісячного річного оподаткованого доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, можливе лише для платників податків, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно зі ст.ст. 177 та 178 ПК України, оскільки з вищенаведених положень податкового законодавства вбачається, що за загальним правилом, дія якого розповсюджується і на платника податку, який сплачує податок з іноземного доходу, у разі якщо розмір оподатковуваного саме місячного доходу перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового року, то частина оподатковуваного доходу в межах десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового року, оподатковується за ставкою 15%, а інша частина доходу, що перевищує десятикратний розмір заробітної плати, - за ставкою 17%.

За змістом довідки про суму виплаченого доходу, копія якої наявна у матеріалах справи, Лозою Д.І. у період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року одержано від посольства дохід у вигляді заробітної плати у розмірі 169182,99 грн., з яких за січень - 13385,62 грн., за лютий - 12891,00 грн., за березень - 12890,61 грн., за квітень -12890,61 грн., за травень - 12890,61 грн., за червень - 26074,47 грн., за липень 13707,02 грн., за серпень - 12890,61 грн., за вересень - 12890,61 грн., за жовтень - 12890,61 грн., за листопад-12890,61 грн., за грудень- 12890,61 грн.

Станом на 1 січня 2012 року мінімальний розмір заробітної плати, визначений положеннями ст.13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», становив 1073,00 грн., отже, десятикратний розмір мінімальної заробітної плати станом на 2012 рік є 10730,00 грн.

З огляду на викладене вище, позивачем щомісячно протягом 2012 року отримувався дохід, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати (10730,00 грн.), тобто сукупний дохід, який задекларований позивачем за 2012 рік, що підлягає оподаткуванню за ставкою 15%, складає 128760,00 грн. (10730,00 грн.*12), та становить 19314 грн. податку з доходів фізичних осіб, решта доходу (що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати) - 40422,99 грн. (169182,99 грн. - 128760,00 грн.) опдатковується за ставкою 17% та ставить 6871,90 грн., а у загальному розмірі податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік, що підлягає сплаті позивачем, складає 26185,90 грн. (19314 грн. + 6871,90 грн.), а, відтак, відповідає самостійно задекларованому позивачем розміру податку, що підлягає сплаті останнім.

При цьому, зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем нарахований податок на доходи фізичних осіб на суму річного доходу, тобто розрахунок проводився наступним чином: (169182,99 грн. - 10730 грн.)*17% + 10730 грн.*15% = 28546,51 грн., що на думку суду є помилковим та протирічить вимогам п. 167.1 ст.167 ПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення рішення від 18.10.2013 року № 0019121703 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Фесюнова Олега Вікторовича - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

І.О. Лічевецький

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.