Постанова № 39578927, 17.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3562/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі Собківа Я.М., Борисюк Л.П., Петрика І.Й. Присяжній Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Щорської міської ради до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про скасування окремих положень рішення суб'єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Щорська міська рада звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області, в якому просила визнати незаконними та скасувати пункти 4, 5, 6, 7, 8 вимоги сектору в Щорському районі Сосницької міжрайонної державної фінансової інспекції від 27.03.2013 № 6-18/445 на усунення виявлених ревізією порушень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано пункти вимоги сектору в Щорському районі Сосницької міжрайонної державної фінансової інспекції від 27.03.2013 № 6-18/445 на усунення виявлених ревізією порушень, а саме:

- пункти 4, 7, 8 вимоги - повністю;

- пункт 5 - в частині заключення договорів щодо оренди земельних ділянок з ФОП ОСОБА_5 та Чернігівським обласним проектним ремонтно-будівельним підприємством «Чернігівоблбуд» та вжиття заходів щодо стягнення з винних осіб до міського бюджету матеріальної шкоди (збитків) у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в зад ловлення вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у відповідності до п. 7.4.6.2 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Чернігівській області на І квартал 2013 року та на підставі направленнь на проведення ревізії від 11.02.2013 № 14, № 15, працівниками сектору в Щорському районі Сосницької міжрайонної державної фінансової інспекції було проведено планову ревізію міського бюджету Щорської міської ради (ід.код 04031932, Свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 699323, а.с. 40) за період з 01.05.2010 по завершений період 2013 року.

Ревізію було проведено в період з 11.02.2013 по 25.03.2013 (з перервою з 22.02.2013 по 25.02.2013, з 27.02.2013 по 28.02.2013) у відповідності до питань програми ревізії та робочого плану з відома голови Щорської міської ради Зуба Р.І. та в присутності завідуючої відділом бухгалтерського обліку Борсукової Н.В.

В ході проведення ревізії було виявлено ряд порушень вимог чинного законодавства з боку Щорської міської ради, які викладені в Акті ревізії від 25.03.2013 № 6-25/6 (а.с. 14-39).

На підставі Акту ревізії та у відповідності до вимог п. 7 ст. 10 Закону України від 26.01.1993 № 2939-ХІІ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", сектором в Щорському районі Сосницької міжрайонної державної фінансової інспекції до Щорської міської ради було пред'явлено вимогу на усунення виявлених ревізією порушень від 27.03.2013 № 6-18/445, із встановленням строку для їх усунення до 27.04.2013 (а.с. 11-13).

Позивач заперечує правомірність та законність пунктів 4, 5, 6, 7, 8 вимоги сектору в Щорському районі Сосницької міжрайонної державної фінансової інспекції від 27.03.2013 № 6-18/445, вказуючи на відсутність з його боку будь-яких порушень вимог чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 2 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 8 вказаного Закону, орган державного фінансового контролю: здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.

Пунктами 7, 8 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" встановлено, що Державній фінансовій інспекції України, Державній фінансовій інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі надається право: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.

Згідно із пунктом 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органи державного фінансового контролю мають право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Як вбачається з матеріалів справи, спірними пунктами вимоги від 27.03.2013 № 6-18/445 позивача було зобов'язано усунути наступні порушення:

- п. 4 вимоги - стягнути 15 291,86 грн. зайво виплачених виплат з осіб, які отримали їх безпідставно, в порядку та розмірах встановлених ст.ст. 127, 136 КЗпП України. У разі пропуску встановленого строку - відшкодувати порушення за рахунок керівника, що допустив зайві грошові виплати (ст. 133 КЗпП України);

- п. 5 вимоги - заключити договори щодо оренди земельних ділянок з ТОВ "Щорська меблева фабрика", ФОП ОСОБА_5, Чернігівським обласним проектним ремонтно-будівельним підприємством "Чернігівоблбуд"; вжити заходи щодо стягнення з винних осіб до міського бюджету матеріальної шкоди (збитків) в сумі 310 854,00 грн. у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України;

- п. 6 вимоги - заключити договір щодо оренди земельних ділянок з ТОВ "АТБ Маркет"; вжити заходи щодо стягнення з винних осіб до міського бюджету матеріальної шкоди (збитків) в сумі 1 356,96 грн. у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України;

- п. 7 вимоги - відновити по обліку незаконне списання пального на суму 595,08 грн.; стягнути незаконно списані матеріальні цінності з осіб, яким вони були видані під звіт в сумі 595,08 грн., в порядку та розмірах встановлених ст.ст. 130-136 КЗпП України. У разі пропуску встановленого строку - відшкодувати порушення за рахунок керівника, що допустив зайві грошові виплати (ст. 133 КЗпП України);

- п. 8 вимоги - відновити по обліку незаконне списання пального на суму 1 048,46 грн.; стягнути незаконно списане пальне з осіб, яким вони були видані під звіт в сумі 1 048,46 грн., в порядку та розмірах встановлених ст.ст. 130-136 КЗпП України. У разі пропуску встановленого строку - відшкодувати порушення за рахунок керівника, що допустив зайві грошові виплати (ст. 133 КЗпП України).

Обговорюючи питання щодо законності пункту 4 вимоги сектору в Щорському районі Сосницької міжрайонної державної фінансової інспекції від 27.03.2013 № 6-18/445, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається з висновків Акту ревізії від 25.03.2013 року, рішенням третьої сесії п'ятого скликання Щорської міської ради на секретаря міської ради ОСОБА_8 було покладено повноваження міського голови. Розпорядженням секретаря міської ради № 11-к від 01.02.2011 року ОСОБА_8 в період виконання обов'язків міського голови було встановлено надбавку за вислугу років в розмірі 15% до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг. Водночас, розпорядженням секретаря міської ради № 35-к від 04.05.2011 року ОСОБА_8 була встановлена надбавка за вислугу років у розмірі 20% до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг.

Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів» №268 від 09.03.2006 року (із змінами та доповненнями), преміювання керівників органів виконавчої влади та інших органів, їх заступників, встановлення їм надбавок, передбачених цією постановою, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, установлених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається органом вищого рівня. Преміювання сільських, селищних і міських голів, голів районних і районних у містах рад, їх заступників, встановлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, установлених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою.

Оскільки питання щодо встановлення секретарю міської ради ОСОБА_8 надбавки за вислугу років та зарахування до стажу державної служби не вирішувалося на черговій сесії Щорської міської ради та не приймалося з цього питання відповідного рішення, вказане, на думку колегії суддів, призвело до зайвого перерахування внесків до державних цільових фондів в сумі 5 550,94 грн.

Що стосується законності пункту 6 вимоги сектору в Щорському районі Сосницької міжрайонної державної фінансової інспекції від 27.03.2013 № 6-18/445, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається зі змісту пункту 6 вимоги сектору в Щорському районі Сосницької міжрайонної державної фінансової інспекції від 27.03.2013 № 6-18/445, під час здійснення ревізії дозволів на розміщення реклами було встановлено наявність рішення виконавчого комітету Щорської міської ради № 152 від 21.11.2012 року «Про видачу дозволу на розміщення реклами», яким надано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами Tоварсивта з обмеженою відповідальністю «АТБ МАРКЕТ».

Однак в ході проведення ревізії було встановлено відсутність відповідного договору, укладеного між Щорською міською радою та TOB «АТБ МАРКЕТ», на право користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, що є порушенням вимог пункту 32 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження типових правил розміщення зовнішньо реклами» №2067 від 29.12.2003 та рішення Щорської міської ради № 152 від 21.11.2012 року «Про видачу дозволу на розміщення реклами».

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» від 29 грудня 2003 року № 2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до пункту 32 постанови Кабінету Міністрів України № 2067 від 29 грудня 2003 року, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Згідно з пунктом 13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29 грудня 2003 року, у разі прийняття керівником робочого органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, яке перебуває в комунальній власності, заявник протягом трьох днів укладає договір на тимчасове користування цим місцем.

Протягом строку, передбаченого абзацами першим - третім пункту 11 цих Правил, щомісяця справляється плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, в розмірі 25 відсотків плати, встановленої органами місцевого самоврядування.

У разі продовження строку оформлення дозволу відповідно до абзацу четвертого пункту 11 цих Правил, щомісячна плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, справляється в розмірі 100 відсотків плати, встановленої органами місцевого самоврядування.

Відповідно до абзацу 6 п.13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, розміщення зовнішньої реклами плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, зараховується до бюджетів територіальних громад сіл, селищ і міст.

Оскільки на час проведення ревізії позивачем не було укладено відповідний договір на право користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, колегія суддів приходить до висновку про недотримання останнім вимог пункту 32 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження типових правил розміщення зовнішньо реклами» №2067 від 29.12.2003 та рішення Щорської міської ради від 21.11.2012 року «Про видачу дозволу на розміщення реклами», що відповідно призвело до ненадходження в бюджет міської ради грошових коштів (доходу) за період з 01.12.2012 по 28.02.2013 року в сумі 1 356,96 грн.

Що стосується законності п. 7 вимоги сектору в Щорському районі Сосницької міжрайонної державної фінансової інспекції від 27.03.2013 № 6-18/445, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається зі змісту пункту 7 вимоги сектору в Щорському районі Сосницької міжрайонної державної фінансової інспекції від 27.03.2013 № 6-18/445, під час проведення ревізії інвентаризації транспортних засобів та зняття показників і залишків пального в баках транспортних засобів було встановлено наявність розбіжностей між показниками спідометрів, фактичними залишками пального та відповідними даними подорожніх листів, що призвело до порушення позивачем вимог пункту 2.6 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 року № 74.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 74 від 17.02.1998 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 березня 1998 року за № 149/2589 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), подорожній лист службового легкового автомобіля є підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів.

Згідно із пунктом 2.6 зазначеної Інструкції, після повернення автомобіля до гаража, заповнення подорожнього листа проводиться у такій послідовності: заправник визначає залишок пального при поверненні автомобіля у гараж і заповнює рядок 12 розділу III «Рух пального», стверджує дані підписом; у рядку «Автомобіль здав» водій підписом стверджує здачу автомобіля механіку в технічно справному (несправному) стані; механік заповнює рядки 5 і 7 розділу II «Робота водія та автомобіля», вказуючи відповідно показники спідометра і фактичний час повернення автомобіля до гаража (год., хв.), і підписом стверджує достовірність даних у вказаних рядках, а також прийняття автомобіля в технічно справному (несправному) стані.

Оформлений таким чином подорожній лист передається диспетчеру або іншій відповідальній особі для подальших розрахунків транспортної роботи, вартості послуг і заробітної плати водієві.

Так за даними подорожніх листів встановлено перевищення показників спідометрів транспортних засобів на 772 кілометра, а саме: по автомобілю марки «ЗАЗ СЕНС» на 650 км, по автомобілю УАЗ-469 на 72 км., що в свою чергу призвело до незаконного списання пального на загальну суму 598,08 грн..

Враховуючи те, що на момент проведення ревізії було виявлено розбіжність між показниками спідометрів, фактичними залишками пального та даними подорожніх листів, колегія суддів приходить до висновку про порушення позивачем вимог пункту 2.6 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 року № 74.

Що стосується законності пункту 8 вимоги сектору в Щорському районі Сосницької міжрайонної державної фінансової інспекції від 27.03.2013 № 6-18/445, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається зі змісту пункту 8 вимоги сектору в Щорському районі Сосницької міжрайонної державної фінансової інспекції від 27.03.2013 № 6-18/445, в ході проведення ревізії було встановлено факт неправомірного оприбуткування та списання пального (бензину) під час користування транспортними засобами особами, які згідно розпорядження перебували в цей час у відрядженні, що є порушенням вимог пунктів 2.1, 2.2. та 2.4 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 року № 74.

Відповідно до п. 2.1. «Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 року № 74, перевізники, які експлуатують службові легкові автомобілі - власні або орендовані (без водія), зобов'язані при випуску автомобіля з гаража видати водієві оформлений відповідно до вимог даної Інструкції подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми N 3. Застосування будь-яких інших форм подорожніх листів для обліку роботи службових легкових автомобілів не допускається.

Подорожній лист службового автомобіля (надалі - "подорожній лист") оформлюється тільки на один робочий день (зміну) і видається за умови здачі водієм подорожнього листа за попередній день роботи. На більший строк подорожній лист видається у випадках транспортного обслуговування у міжміському сполученні понад одну добу відповідно до наказу чи розпорядження перевізника. Видача подорожнього листа реєструється у диспетчерському журналі за такими реквізитами: дата видачі, номер подорожнього листа, прізвище та ініціали водія, його підпис при одержанні подорожнього листа, дата повернення подорожнього листа, підпис відповідальної особи.

Згідно із п. 2.2. «Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи», перед видачею водієві подорожнього листа диспетчер (або інша відповідальна особа перевізника) заповнює його таким чином: на лицьовому боці у верхньому лівому куті ставить штамп перевізника, записує номер подорожнього листа і дату його видачі (число, місяць, рік), які повинні відповідати номеру та даті реєстрації подорожнього листа у диспетчерському журналі, найменування та код режиму роботи водія, згідно з яким нараховується заробітна плата (робота у буденні дні, відрядження, робота у вихідні дні і т.д.), вказує марку, державний та гаражний номери автомобіля, прізвище, ініціали, номер посвідчення і табельний номер водія, який одержує подорожній лист, а також номер колони та бригади, до складу яких належать автомобіль і водій; на підставі умов договору (заявки) замовника або завдання керівництва підприємства (установи) у графі 1 розділу I "Завдання водієві" записує найменування і адресу замовника, до якого повинен прибути автомобіль для виконання завдання або прізвище, ініціали та посаду відповідальної особи підприємства (установи) у розпорядження якого надається автомобіль; у графі 2 - час прибуття автомобіля до замовника, у графі 3 - час вибуття відповідно до заявки чи графіка роботи (год., хв.) або відповідно до моменту початку та кінця обслуговування посадової особи. Право зміни завдання має тільки перевізник, у виняткових випадках - замовник з відповідним записом у рядку "Особливі відмітки" на зворотному боці подорожнього листа; у рядку 11 розділу III «Рух пального» диспетчер робить запис про залишок пального за даними попереднього подорожнього листа; у рядку Посвідчення водія перевірив, завдання видав підписом стверджує достовірність заповнених ним реквізитів подорожнього листа та наявність у водія його посвідчення.

Відповідно до п. 2.4 «Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи», після виконання завдання відповідальна особа, в чиє розпорядження було надано автомобіль, у відповідному рядку на зворотному боці подорожнього листа підписом і штампом стверджує виконання обслуговування.

Як вбачається з акту ревізії від 25.03.2013 року № 6-25/6, в подорожніх листах міститься підпис секретаря міської ради ОСОБА_8, яка згідно розпоряджень № 12-к від 11.02.2011 р. та № 40-к від 20.05.2011р. перебувала у відрядженні з 14 по 18 лютого 2011 р., та з 23 по 27 травня 2011р., що також підтверджується відповідними посвідченнями про її відрядження.

Разом з тим, у подорожніх листах № 613, № 614 від 25.06.2012 р. та 26.06.2012 року міститься підпис міського голови Зуба Р.І., який згідно розпорядження від 22.06.2012 року також знаходився у відрядженні, що підтверджується відповідним посвідченням про його відрядження.

Оскільки на момент проведення ревізії було виявлено факт неправомірного оприбуткування та списання пального (бензину) під час користування транспортними засобами вищевказаними особами, які в цей час перебували у відрядженнях, колегія суддів приходить до висновку про порушення позивачем вимог пунктів 2.1, 2.2. та 2.4 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 року № 74.

Що стосується законності пункту 5 вимоги сектору в Щорському районі Сосницької міжрайонної державної фінансової інспекції від 27.03.2013 № 6-18/445 в частині заключення Щорською міською радою договорів щодо оренди земельних ділянок з ФОП ОСОБА_5 та Чернігівським обласним проектним ремонтно-будівельним підприємством «Чернігівоблбуд», колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається зі змісту пункту 5 вимоги сектору в Щорському районі Сосницької міжрайонної державної фінансової інспекції від 27.03.2013 № 6-18/445, в ході проведення вибіркової ревізії повноти укладання договорів оренди за користування земельними ділянками було виявлено факт відсутності договорів оренди землі, що на думку відповідача є порушенням вимог ст.ст. 96, 125, Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України «Про оплату за землю» та ст. 288 Податкового кодексу України.

За твердженням Державної фінансової інспекції в Чернігівській області, за наявності вказаних порушень позивачем було завдано майнової шкоди (збитків) на загальну суму 31 0854,00 грн.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що рішенням 7 сесії 6 скликання Щорської міської ради від 08.06.2011 року ПП ОСОБА_5 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою по оформленню права оренди земельної ділянки (комерційного використання) загальною площею 1,0230 га. Однак станом на 01.03.2013 року договір оренди вищевказаної земельної ділянки між Щорською міською радою та ПП ОСОБА_5 не укладався, що на думку відповідача призвело до ненадходження грошових коштів за користування земельною ділянкою в сумі 109157,00 гривень.

Крім того, як вбачається з акту ревізії від 25.03.2013 року № 6-25/6, в користуванні Чернігівського обласного проектно ремонтно-будівельного підприємства «Чернігівоблбуд» перебувала земельна ділянка загальною площею 1,0000 га без укладення відповідних правовстановлюючих документів (договір) із Щорською міською радою.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 3 вищевказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, в тому числі визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Так, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Оскільки станом на 01.03.2013 року було встановлено відсутність заборгованості за користування вищевказаною земельною ділянкою, вказане, на думку колегії суддів, призвело до недоотримання міським бюджетом грошових коштів в сумі 43 377,00 гривень.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені норми чинного законодавства та оцінюючи зібрані по справі докази, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконним пункту 5 вимоги сектору в Щорському районі Сосницької міжрайонної державної фінансової інспекції від 27.03.2013 № 6-18/445 в частині заключення Щорською міською радою договорів щодо оренди земельних ділянок з ФОП ОСОБА_5 та Чернігівським обласним проектним ремонтно-будівельним підприємством «Чернігівоблбуд».

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Щорської міської ради до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про скасування окремих положень рішення суб'єкта владних повноважень, слід відмовити повністю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Щорської міської ради до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про скасування окремих положень рішення суб'єкта владних повноважень - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст постанови виготовлено - 27.06.14 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.