Постанова № 39578932, 26.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1204/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Тур В.В.,

за участю представника відповідача Труба А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулася до суду з позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому просила:

- визнати протиправним податкове повідомлення - рішення № 0010441700 від 29.11.2013р. Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Мін доході в у Чернігівській області, з урахуванням рішення № 17/А/25-01-10-05-45 від 09.01.2014 р. Головного управління Міндоходів у Чернігівській області;

- визнати протиправним податкове повідомлення - рішення №0010431700 від 29.11.2013р. Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області;

- визнати протиправним податкове повідомлення - рішення № 0010451700 від 29.11.2013р. Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області;

- визнати протиправним рішення Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0010461700 від 29.11.2013р. про застосування штрафних санкцій та донарахування територіальним органом єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з урахуванням рішення № 17/А/25-01-10-05-15 від 09.01.2014 р. Головного управління Міндоходів у Чернігівській області;

- скасувати податкову вимогу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 132-17 від 27.11.2013 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року позов задоволено частково: визнано протиправними податкові повідомлення-рішення Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 29.11.2013р. № 0010431700 та № 0010451700. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині про задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_1) зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця Чернігівською районною державною адміністрацією Чернігівської області 15.08.2007, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (а.с. 44).

Відповідно до наказу Чернігівської ОДПІ від 03.10.2013 року № 230 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово - господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2013 року.

Результати перевірки відображено в акті від 24.10.2013 № 129/17-НОМЕР_1 (а.с. 13-25), в якому контролюючим органом встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

- ст. 44, п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI, а саме: не в повному обсязі надано документи для проведення перевірки;

- п.291.4. ст.291, п.293.8 ст.293, п.293.4 ст.293 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_3 занижено податкове зобов'язання з єдиного податку за 2012р. на 1098,00 грн., у зв'язку з чим донараховано єдиного податку за 2012 рік в розмірі 1098,00 грн.;

- п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, ст. 177, п. 293.8 ст. 293, пп. 298.2.3, п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_3 було занижено оподатковуваний дохід на загальну суму 38055,00 грн. (за 2012р. на 9900,00 грн., за 1 кв.2013р. на суму 28155,00), внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки в сумі 5708,25 грн.;

- п. 3 ч. 2 ст. 6 ЗУ № 2464 та п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, а саме: не в повному обсязі надано документи для проведення перевірки;

- п. 2 частини 1 статті 7 розділу III ЗУ № 2461, а саме ФОП ОСОБА_3 було занижено базу нарахування єдиного соціального внеску на загальну суму 9900,00 грн., у зв'язку з чим донараховано єдиного внеску за актом перевірки на суму 3435,30грн.

На підставі акта перевірки від 24.10.2013 № 129/17-НОМЕР_1 Чернігівською ОДПІ 29.11.2013 були прийняті поступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0010441700, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДФО, що сплачується за результатами річного декларування на суму 7135,31 грн. (за основним платежем - 5708,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1427,06 грн., а.с. 28);

- № 0010431700, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок на суму 1098,00 грн. (за основним платежем - 1098,00 грн., а.с. 26);

- № 0010451700, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510,00 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 150,00 грн., а.с. 27);

- № 0010461700 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 3607,06 грн. (за основним платежем - 3435,30 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 171,76 грн., а.с. 29).

Крім цього, відповідачем було прийнято податкову вимогу від 27.11.2013 № 132-17 про сплату податкового боргу в розмірі 2899,51 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та податкову вимогу від 27.11.2013 № 132-17 позивач оскаржив до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, яке своїм рішенням від 09.01.2014 № 17/А/25-01-10-05-15 скасувало в частині податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.11.2013 № 0010441700 - на суму 5279,06 грн., у тому числі основного платежу 4223,25 грн., штрафних санкцій 1055,81 грн., а скаргу в цій частині задовольнило та скасувало рішення від 29.11.2013 № 0010461700 в частині 2432,40 грн., в тому числі основного платежу 2316,57 грн. та штрафних санкцій 115,83 грн. В іншій частині скарга позивача залишена без задоволення (а.с. 31-35).

В подальшому позивач звернулася зі скаргою до Міністерства доходів та зборів України, яке винесло два рішення про результати розгляду скарги: від 28.02.2014 № 1396/А/99-99-10-01-07-15 та від 26.03.2014 № 1764/А/99-99-10-01-03-14, якими скаргу позивача залишено без задоволення, та рішення від 09.01.2014 № 17/А/25-01-10-05-15, яким рішення Головного управління Міндоходів у Чернігівській області було залишено без змін (а.с. 36-41, 42-43).

Чернігівською ОДПІ на виконання рішення Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 09.01.2014 № 17/А/25-01-10-05-15 було винесено нове податкове повідомлення-рішення від 10.02.2014 року № 0000771700, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДФО, що сплачується за результатами річного декларування на суму 1856,25 грн. (за основним платежем - 1485,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 371,25 грн.) та рішення від 10.02.2014 № 0000791800 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 1174,66 грн. (за основним платежем - 1118,73 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 53,93 грн.).

Податковим органом на адресу позивача було надіслано податкове повідомлення-рішення від 10.02.2014 року № 0000771700 та рішення від 10.02.2014 № 0000791800, які вручені позивачу 13.02.2014 року.

Вважаючи податкові повідомлення рішення відповідача від 29.11.2013 року та податкову вимогу від 27.11.2013 року протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки ГУ Міндоходів Чернігівської області прийняло рішення від 09.01.2014 № 17/А/25-01-10-05-15 про часткове задоволення скарги позивача, спірне податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 року № 0010441700 та рішення Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0010461700 від 29.11.2013р. вважаються відкликаними згідно з вимогами пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України. Спірна податкова вимога не підлягає скасуванню, виходячи з позиції контролюючого органу, у зв'язку з тим, що вказана вимога винесена до прийняття спірних рішень відповідачем, що стали підставою для її оскарження.

В цій частині рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржується та судом не переглядається.

Скасовуючи податкові повідомлення-рішення відповідача від 29.11.2013 року № 010431700 та № 0010451700, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року, яка набрала законної сили та має преюдиціальне значення для даної справи, визнано протиправним та скасовано наказ виконуючого обов'язки начальника Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області Сосімович Т.С. № 230 від 03.10.2013 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, то документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3, яка була проведена на підставі скасованого наказу є протиправною, а тому, акт від 24.10.2013 № 129/17-НОМЕР_1, який складено за результатами такої перевірки та відповідно податкові повідомлення-рішення прийняті з врахуванням висновків цього акту є такими, що прийняті з порушенням чинного законодавства.

Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Причиною для скасування судом першої інстанції спірних рішень відповідача стало визнання в судовому порядку наказу на проведення перевірки ФОП ОСОБА_3, за наслідками якої було винесено податкові-повідомлення рішення, незаконним.

Судом встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року по справі № 825/513/14 визнано протиправним та скасовано наказ виконуючого обов'язки начальника Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області Сосімович Т.С. № 230 від 03.10.2013 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 року постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі № 825/513/14 була залишена без змін та набрала законної сили.

У зв'язку з цим суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказане судове рішення має для даної справи преюдиційне значення.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру, оскільки під час судового розгляду обставини, які зазначені в іншому судовому рішенні, може бути спростовано.

Колегія суддів звертає увагу, що недотримання контролюючим органом вимог законодавства під час проведення перевірки не звільняє суб'єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог законодавства, що виявлені в ході її проведення, а тому правомірність визначення позивачу податкових зобов'язань за наслідками виявлених порушень податкового законодавства потребує перевірки по суті.

Виходячи з цього, встановлення протиправності наказу ДПІ на проведення перевірки платника податків не може бути безумовною підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, винесених за наслідками такої перевірки, за умови підтвердження під час судового розгляду допущення платником податків порушення вимог податкового закодавства.

Перевіряючи законність винесення рішення відповідача № 0010451700 від 29.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510,00 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з вказаного рішення (а.с. 27), його винесено внаслідок порушення позивачем вимог ст. 44 п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

Згідно з вимогами ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів протягом установлених статтею 44 Податкового кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів та їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених податковим кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

В акті перевірки зазначено, що на запит відповідача від 03.10.2013р. № 125 позивачем не надано документи, що стосуються підприємницької діяльності для проведення перевірки.

Наведене твердження відповідача спростовано постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року, яка набрала законної сили, в якій судом встановлено, що позивачем на запит відповідача від 03.10.2013р. № 125 було надано необхідні документи.

Виходячи з цього, підстави для застосування до позивача наслідків, встановлених п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, відсутні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.11.2013 року № 0010431700.

З акта перевірки судом встановлено, що за період з 01.10.2010 року по 31.03.2013 року ФОП ОСОБА_3 здійснювала діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та Податкового кодексу України.

ФОП ОСОБА_3 до Чернігівської ОДПІ подано звіти платника єдиного податку за 4 кв. 2010 року від 05.01.2011 року, за 1 кв. 2011р. від 05.04.2011р. . за 1 півр. 2011р. від 04.07.2011р. за 9 міс. 2011р. від 05.10.2011р., за 2011р. від 04.01.2012р. та декларації платника єдиного податку за 1 кв. 2012р. вх. № 4431 від 28.04.2012р., за 1 півр. 2011р. вх. № 6730 від 02.07.2012 р., за 2012 р. вх. № 1300000380 від 09.02.2013 р., уточнююча за 2012р. вх. № 9087679298 від 21.06.2013р., за 1 кв. 2013р. вх.№ 1300003008 від 26.04.2013р.

В ході даної перевірки було використано книгу обліку доходів та витрат за 2012р., надану позивачем листом від 14.06.2013р. на запит Чернігівської ОДПІ від 17.05.2013р. №721/А/17-147.

Перевіркою правильності визначення обсягу виручки та валового доходу ФОП ОСОБА_3 встановлено, що за період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р. підприємцем отримано дохід в сумі 157320 грн. (згідно поданої декларації платника єдиного податку за 1 півр. 2012 року (вх. № 6730 від 02.07.2012р.) та копії книги обліку доходів, завіреної платником, яка надана на запит Чернігівської ОДПІ від 17.05.2013 року № 721/А/17-147).

Згідно з п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Зокрема визначено, що перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та / або проводять господарську діяльність з надання послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000грн.

Згідно вимог п. 293.8 ст. 293 Податкового кодексу платники єдиного податку першої групи, які у календарному кварталі перевищили обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу, з наступного календарного кварталу за заявою переходять до застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників податків єдиного податку другої або третьої або п'ятої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15%.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р. перевищено суму доходів, передбачену для платників єдиного податку першої групи, на 7320,00грн.

Відповідно до п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої і п'ятої груп у розмірі 15 відсотків, зокрема, до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунках 1,2,3,4 пункту 291.4 ст. 291.

У зв'язку з цим оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 29.11.2013 року № 0010431700 позивачу донараховано суму єдиного податку складає 1098,00 грн. (7320.00* 15%).

У зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів спростування встановленого контролюючим органом в ході перевірки перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунках 1,2,3,4 пункту 291.4 ст. 291 (150 000), застосування податковим органом до суми перевищення в 1 півр. 2012 року ставку єдиного податку у розмірі 15% є законним та обґрунтованим.

Виходячи з цього, податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.11.2013 року 0010431700 винесене відповідачем обґрунтовано, а тому скасуванню не підлягає.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, не перевіривши наявність порушень позивачем податкового законодавства, виявлених за наслідками проведеної перевірки, на підставі якої було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Наведене призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на викладене, постанову суду першої інстанції в частині про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 29.11.2013 року № 010431700 необхідно скасувати з прийняттям нової постанови - про відмову у задоволенні позову в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року скасувати в частині про скасування податкового повідомлення-рішення Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 29.11.2013 року № 010431700.

Прийняти в цій частині нову постанову - про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову.

В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

Постанову в повному обсязі виготовлено 01.07.2014 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.