Ухвала суду № 39575296, 24.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 року м. Київ К/9991/39131/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року

у справі № 2а-9035/09/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке регіональне зовнішньоекономічне агентство»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке регіональне зовнішньоекономічне агентство» (далі - ТОВ «Запорізьке регіональне зовнішньоекономічне агентство»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя; відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001712305/0/26939 від 21 жовтня 2010 року та № 0001722305/0/26940 від 21 жовтня 2010 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що господарські зобов'язання між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вітал» вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Вказаний висновок судом обґрунтовано посиланням на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2010 року у справі № 1-287/2010, яким ОСОБА_3 - директора ТОВ «Компанія «Вітал» визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 209, частиною 3 статті 28, частинами 2, 3 статті 358, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року апеляційну скаргу ТОВ «Запорізьке регіональне зовнішньоекономічне агентство» задоволено. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення № 0001712305/0/26939 від 21 жовтня 2010 року та № 0001722305/0/26940 від 21 жовтня 2010 року визнано протиправними та скасовано.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року та залишення в силі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Запорізьке регіональне зовнішньоекономічне агентство» з питань дотримання вимог Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) та Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Вітал» за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 184/23-509/05584023 від 08 жовтня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001712305/0/26939 від 21 жовтня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 371,00 грн. (201,00 грн. - основний платіж, 170,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0001722305/0/26940 від 21 жовтня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2 218,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 109,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Запорізьке регіональне зовнішньоекономічне агентство» підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.3.2 пункту 8.3 статті 8 Закону № 334/94-ВР, пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР з огляду на неправомірне збільшення балансової вартості об'єкта першої групи основних засобів на вартість проведених ТОВ «Компанія «Вітал» ремонтних робіт, а також безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу вказаним постачальником, з підстав нікчемності договору № 54 від 20 жовтня 2008 року на проведення підрядних робіт (ремонту асфальтного покриття), укладеного між позивачем та ТОВ «Компанія «Вітал».

Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судом апеляційної інстанції та не заперечується відповідачем, фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Компанія «Вітал» ремонтних робіт підтверджується належним чином складеними первинними, розрахунковими та платіжними документами.

При цьому слід враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податків від іншої особи.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним даних податкового обліку.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, у вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2010 року у справі № 1-287/2010 відсутні посилання на незаконність або фіктивність діяльності ТОВ «Компанія «Вітал» за господарськими операціями з позивачем в охоплений перевіркою період. Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій з придбання ТОВ «Запорізьке регіональне зовнішньоекономічне агентство» робіт у контрагента, узгодженість дій позивача з ТОВ «Компанія «Вітал» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, відповідачем не подано.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.