Ухвала суду № 39575295, 24.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 року м. Київ К/9991/32369/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року

у справі № 2-а-13168/10/2070

за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (далі - КП «Компанія «Вода Донбасу»; позивач) звернулось до суду з позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - Ізюмська ОДПІ Харківської області; відповідач), в якому, з рахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати незаконною невиїзну документальну (камеральну) перевірку та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000721501/0 від 05 жовтня 2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000721501/0 від 05 жовтня 2010 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь КП «Компанія «Вода Донбасу» судові витрати в розмірі 1,70 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Державне виробниче підприємство по зовнішньому централізованому водопостачанню «Укрпромводчормет» (особа, якій видано державні акти на право постійного користування землею під Червонооскільським водосховищем) ліквідовано шляхом перетворення в КП «Компанія «Вода Донбасу», а позивачем, в свою чергу, не здійснено жодних заходів щодо державної реєстрації прав на землі у Борівському районі Харківської області. Відтак, на думку суду, слід вважати, що право постійного користування спірною землею припинилось з моменту ліквідації ДВП «Укрпромводчормет», тобто з 03 вересня 2007 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року апеляційну скаргу Ізюмської ОДПІ Харківської області задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку КП «Компанія «Вода Донбасу» з питань дотримання вимог податкового законодавства з нарахування та сплати земельного податку за період з 01 січня 2008 року по 31 серпня 2010 року, за результатами якої складено акт № 5/1530/00191678 від 17 вересня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000721501/0 від 05 жовтня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 84 816,91 грн. (56 606,54 грн. грн. - основний платіж, 28 210,37 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення КП «Компанія «Вода Донбасу» статей 14, 15, 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2535-XII) у зв'язку з ненарахуванням та несплатою земельного податку за земельні ділянки під Червонооскільським водосховищем, що перебувають у його постійному користуванні як правонаступника ДВП «Укрпромводчормет».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 5 Закону № 2535-XII визначено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

За змістом статті 13 Закону № 2535-XII підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно із статтею 15 Закону № 2535-XII власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно частини 1 до статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Як встановлено Харківським апеляційним адміністративним судом, позивач є правонаступником прав та обов'язків ДВП «Укрпромводчормет», в тому числі за раніше укладеними договорами, всіма отриманими ліцензіями, дозволами та іншими нормативними документами, які мають юридичну силу до їх переоформлення на КП «Компанія «Вода Донбасу».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач як правонаступник ДВП «Укрпромводчормет» володіє спірною землею на праві постійного користування, а відтак є платником земельного податку. У передбаченому законом порядку підприємство не відмовлялось від зазначених прав, процедури внесення змін до даних Державного земельного кадастру не ініціювало, що, зокрема, виключає підстави для скасування оскаржуваного акту індивідуальної дії.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.