Ухвала суду № 39575268, 17.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 року м. Київ К/9991/28645/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року

у справі № 2а-2606/10/2570

за позовом Ріпкинської районної спілки споживчих товариств

до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року, позов Ріпкинської районної спілки споживчих товариств (далі - Ріпкинська РССТ; позивач) до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області (далі - ДПІ у Ріпкинському районі Чернігівської області; відповідач) задоволено. Скасовано рішення № 0000102333 від 25 лютого 2010 року в частині застосування до Ріпкинської РССТ суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 940,60 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нового - про залишення позовних вимог без задоволення.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації в Чернігівській області проведено перевірку кафетерію, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0078/25/17/23/01777050 від 16 лютого 2010 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення Ріпкинською РССТ пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з незабезпеченням ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації на загальну суму в розмірі 470,30 грн., в саме - відсутністю первинних бухгалтерських документів (накладних), що підтверджують отримання господарською одиницею позивача алкогольних напоїв.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000102333 від 25 лютого 2010 року, яким до позивача за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 940,60 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно із статтею 6 Закону № 265/95-ВР облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Правилами оформлення і обліку руху товарів та готівки у підприємствах, організаціях (об'єднаннях) системи Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки), затвердженими постановою Правління Укоопспілки від 18 вересня 1997 року № 153, (далі - Правила) передбачено обов'язок ведення підприємствами споживчої кооперації Книги надходження товарів об'єктами роздрібної торгівлі, у якій вказується дата отримання товару об'єктом роздрібної торгівлі, номер реєстру цін, артикул або порядковий номер згідно з реєстром, найменування та коротка характеристика товару, одиниця виміру, кількість товару, його роздрібна ціна та вартість.

Відповідно до пункту 4.2 розділу 4 Правил книга знаходиться у завідуючого об'єктом роздрібної торгівлі або уповноваженої ним особи і надається покупцеві на його першу вимогу, а також службовим особам, які мають посвідчення на право проведення перевірки.

Як з'ясовано судами, на підтвердження ведення обліку товарних запасів позивачем долучено до матеріалів справи копії відповідних накладних та витягу з Книги надходження товарів, в якій зафіксовано отримання алкогольних напоїв господарською одиницею Ріпкинської РССТ.

Зазначені документи в повній мірі спростовують доводи ДПІ у Ріпкинському районі Чернігівської області про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.