Ухвала суду № 39572781, 25.06.2014, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Скочій Г.Д.

Доповідач - Єрмаков Ю.В.

Справа № 421/3522/13-ц

Провадження № 22ц/782/1946/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого: Єрмакова Ю.В.

суддів: Матвєйшиної О.Б.,Коротенко Є.В.

при секретарі: Тищенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Акцент-банк" на рішення Первомайського міського суду Луганської області від 17 лютого 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „ Акцент-Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2013 року ПАТ „Акцент-банк" звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 324061,34 грн. за кредитним договором № ABDYRC 09340098 від 18.03.2008 року.

В обгрунтування вимог позивач зазначив, що 12.02.2008 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 23100 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява підписана разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка», складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

У зв'язку з невиконням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, виникла забргованість станом на 18.06.2013 р. в сумі 324061,34 грн., яка складається з: 23100,00 грн. - заборгованість за кредитом; 3892,51 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 9147,60 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 272013,55 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 15407,68 грн. - штраф (процентна складова), у зв'язку з чим просили задовольнити позов.

Рішенням Первомайського міського суду Луганської області від 17 лютого 2014 року в задоволенні позовних вимог ПАТ „Акцент-банк" до ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ „Акцент-банк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулися з апеляційною скаргою, в якій просили рішення Первомайського міського суду Луганської області від 17 лютого 2014 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ „Акцент- Банк" в повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Такі вимоги закону судом першої інстанції були виконані.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 10,11, 60 ЦК України та виходив з того, що позивачем не надані докази про надання відповідачу кредитних коштів у сумі 23100грн., у зв'язку з чим дійшов висновку про необґрунтованість позову.

Судова колегія вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права, які судом першої інстанції застосовані правильно.

В силу ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно заяви позичальника про надання кредиту № ABDYRC 09340098 від 12.02.2008 р. банк надає позичальнику строковий кредит у розмірі 23100 грн. на строк 36 місяців з 12.02.2008 р. по 12.02.2011 р. включно з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 415,8 грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2100,0 грн. в обмін на зобов'язання позичальника з поверненням кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в заяві та умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) строки.

В заяві вказано, що позичальник доручає банку, без додаткового узгодження, перерахувати кредитні кошти в день надання кредиту в сумі 21000 грн. на поточний рахунок №НОМЕР_2, в Луганська Філія ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» м. Луганськ, МФО 304717, ЗКПО 2763918308, з призначенням платежу «перерахування коштів згідно з рахунком фактурою № 87 від 12.02.2008 р. в сумі 21000грн. , у т.ч. ПДВ 3500 грн.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи метою отримання кредиту було перерахування коштів відповідно до рахунку - фактури №87 від 12.02.2008 року.

На підтвердження своїх вимог щодо перерахування коштів, позивачем було надано рахунок - фактуру №81 від 11.02.2008 p., з якої вбачається, що постачальник: ПП ОСОБА_3, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в Луганська Філія «Банк «Фінанси та кредит» м. Луганськ, МФО 304717, код 24854712. Одержувач ОСОБА_2, платник: той самий. В рахунку-фактурі вказаний товар: керамічний тур манієвий мат, ліжко масажне, загальна сума 22000 грн., ПДВ 0,00. Рахунок-фактура виписана ОСОБА_3, в графі отримано - підпис.

Інших доказів щодо перерахування кредитних коштів відповідно до заяви позичальника, а саме згідно з рахунком фактурою № 87 від 12.02.2008 р. в сумі 21000грн., у т.ч. ПДВ 3500 грн., позивачем в суді не було надано.

Враховуючи наведені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про те, що у суду першої інстанції були підстави для відмови у задоволенні позову, оскільки доказів того, що відповідач отримав ці гроші або що вони були перераховані на виконання рахунку - фактури №87 від 12.02.2008 року, як було зазначено в анкеті - позичальника, суду першої інстанції не було надано.

Доводи апеляційної скарги носять суб'єктивне тлумачення обставин справи та процедури доказування. Належним доказом є виписка по перерахуванню коштів. Однак, доказів щодо виконання умов договору про перерахування грошей на зазначений рахунок або видачу особисто відповідачеві в суді першої інстанції при розгляді справи не було надано.

Рахунок - фактура, яка була надана позивачем в суді першої інстанції, як доказ, на обґрунтування своїх вимог щодо виконання умов договору, по перше не є рахунком, який зазначений в договорі (анкету-позичальника ). Крім того, з нього не вбачається, що зазначена в ньому сума була перерахована за вказівкою відповідача в оплату цього рахунку. Інших доказів в суді першої інстанції у відповідності до положень ст..ст.10,11,60 ЦПК України не було надано.

Судова колегія не може прийняти до уваги меморіальний ордер, як доказ, на підтвердження перерахування коштів за кредитним договором, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про те, що цей доказ надавався суду першої інстанції і суд безпідставно відмовив у його прийнятті. Представник позивача в судовому засіданні в апеляційній інстанції підтвердив, що цей доказ взагалі не надавався в суді першої інстанції при розгляді справи по суті. Також, не наведено поважних причин не надання цього доказу суду першої інстанції, що дало б право апеляційній інстанції прийняти та дослідити його, як доказ. Представник позивача в апеляційній інстанції пояснив, що він не знає, з яких підстав не було надано цей доказ в установленому законом порядку.

Таким чином, виходячи з наявних у справі доказів на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, позивачем не було доведено факт видачі або перерахування кредитних коштів відповідачеві.

Отже, виходячи зі змісту апеляційної скарги та наведених у ній доводів, є підстави вважати, що ці доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, вони направлені на переоцінку доказів, які є у справі, містять у собі суб'єктивне тлумачення обставин справи та вимог закону, при цьому доводи щодо того, у чому саме полягає незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції по суті спору, в апеляційній скарзі відсутні.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права на підставі тих доказів, які були надані позивачем на обґрунтування своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями сторін.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєви ми і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправи льного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду за лишенню без змін .

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Акцент-банк" - відхилити.

Рішення Первомайського міського суду Луганської області від 17 лютого 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Акцент-Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Луганської області набирає чинності негайно, може бути оскаржена до касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий:

Судді: