Рішення № 39571301, 01.07.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/8727/13-ц Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Наталія Федорівна

Категорія 27 Доповідач Заполовський В. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.Й.,

суддів: Забродського М.І., Шевчук А.М.,

за участю секретаря судового засідання Капустинської Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі відділення №311 АТ «Імексбанк» у м. Житомирі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Імексбанк» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року ПАТ «Імексбанк» (надалі - Банк) звернувся до суду з даним позовом.

Зазначав, що 27 липня 2007 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №134. Відповідно до договору відповідач отримав кредит у розмірі 35 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,0 % річних.

Зобов'язання за вказаним договором ОСОБА_1 належним чином не виконував. Тому за їх заявою 01.07.2010 року приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким була квартира АДРЕСА_1. Зазначена квартира була реалізована на прилюдних торгах 05.04.2013 року, а кошти від її реалізації були спрямовані на погашення кредиту. А саме відсотків та частково погашена заборгованість по кредиту. Оскільки наявність виконавчого напису нотаріуса не припиняє договірних правовідносин сторін відповідачу були донараховані відсотки до 27.01.2011 року.

У зв'язку з неповним погашенням заборгованості платежів за кредитним договором за рахунок коштів від реалізації заставленого майна, станом на 27.05.2013 року непогашеною залишилась заборгованість на суму 13 518,73 дол. США, що є еквівалентно 108 055,20 грн., з яких: заборгованість по кредиту 1 963,78 дол. США, еквівалент 15 696,49 грн.; по відсотках 3 515,70 дол. США, еквівалент 28 100,99 грн.; по штрафу 3 500 дол. США, еквівалент 27 975,50 грн.; по пені 4 539,25 дол. США, еквівалент 36 282,22 грн.

За наведених обставин ПАТ «Імексбанк» просив стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 108 055,20 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Імексбанк» в особі відділення №311 АТ «Імексбанк» у м. Житомирі заборгованість за кредитним договором в сумі 35 934 грн. 13 коп., а саме: заборгованість по кредиту в сумі 980,00 доларів США, еквівалент в гривнях 7833 грн.14 коп.; 3515,70 доларів США, еквівалент в гривнях 28100 грн.99 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, а також 359 грн.49 коп. судового збору.

В решті позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ПАТ «Імексбанк» в особі відділення №311 АТ «Імексбанк» у м. Житомирі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині часткового стягнення заборгованості по кредиту та про відмову у стягненні штрафу і пені скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог в цій частині.

Зокрема зазначає, що суд прийшов до необґрунтованого висновку про пропущення позивачем строку позовної давності щодо стягнення заборгованості по кредиту, штрафу та пені.

Крім того, суд не врахував, що суми заборгованості по штрафу, пені та по кредиту підтверджено рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18.04.2012 року по справі № 2-1347/12 та ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 11.12.2012 року, а заборгованість яку просять стягнути, що виникла станом на 27.05.2013 року, визначена з врахуванням погашення заборгованості по кредиту за кошти, одержані від реалізації предмету іпотеки по виконавчому напису нотаріуса.

Також вказує, що суд не взяв до уваги роз'яснення викладені в п. 17 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" за змістом яких, суд при вирішенні спору має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

В іншій частині рішення суду не оскаржено.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ст.ст. 6, 627 ЦК України - сторони є вільними в укладенні договору.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК та ч.2 ст.1050 ЦК - наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення суми кредиту, що залишилася, є право заявника вимагати розірвання договору та повернення суми кредиту і сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК.

Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи, 27 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №134. Відповідно до договору відповідач отримав кредит у розмірі 35 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,0 % річних.

Зобов'язання за вказаним договором ОСОБА_1 належним чином не виконував. У зв'язку з цим за заявою Банку 01.07.2010 року нотаріусом було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким була квартира АДРЕСА_1.

05.04.2013 року предмет іпотеки був реалізований на прилюдних торгах, а кошти від реалізації в сумі 200 542 грн. 28 коп. були спрямовані на погашення кредиту відповідно до умов кредитного договору та ст.534 ЦК України. А саме на погашення відсотків та частково погашена заборгована сума кредиту.

Тобто, коштів, які надійшли від реалізації заставленого майна стало недостатньо для задоволення вимог Банку за виконавчим документом в повному обсязі, що підтверджено постановою відділу державної виконавчої служби від 26.04.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

У зв'язку з неповним погашенням заборгованих за кредитним договором платежів за рахунок реалізованого заставленого майна, станом на 27.05.2013 року згідно розрахунку наданого позивачем залишилась не погашеною заборгованість на суму 13 518,73 дол. США, що є еквівалентно 108 055,20 грн. А саме: заборгованість по кредиту 1 963,78 дол. США, еквівалент 15 696,49 грн.; по відсотках 3 515,70 дол. США, еквівалент 28 100,99 грн.; по штрафу 3 500 дол. США, еквівалент 27 975,50 грн.; по пені 4 539,25 дол. США, еквівалент 36 282,22 грн.

Правильність проведення позивачем розрахунку заборгованості по кредиту відповідачем ОСОБА_1 не оспорюється.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 істотно порушив умови договору, зокрема односторонньо відмовився від взятого на себе зобов'язання по поверненню отриманого кредиту, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для примусового стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.

Однак, вирішуючи спір та стягуючи частково заборгованість по кредиту та відмовляючи у позові про стягнення штрафу та пені у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, суд першої інстанції не врахував наступне.

Так, сума заборгованості по кредиту, а також штрафу та пені, яку просить стягнути позивач, є різницею сум між розмірами заборгованості визначеними на момент видачі виконавчого напису нотаріуса та розміром погашених сум, одержаних від реалізації предмету іпотеки за виконавчим написом.

В пункті 17 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено - зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

Як визнав суд першої інстанції та не оспорюється відповідачем, зобов'язання по кредитному договору відповідач перестав виконувати з 04.07.2009 року. Заборгованість по кредиту, а також пеня та штраф нараховані позивачем 12.05.2010 року, як-то зазначено у виконавчому напису. Виконавчий напис було вчинено 01.07.2010 року за заявою Банку, за яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки та фактично реалізовано даний предмет лише 05.04.2013 року. Проте коштів від реалізації предмету іпотеки не вистачило на погашення всіх нарахованих сум заборгованості по кредиту, відсотків, штрафу та пені.

У зв'язку з тим, що заборгованість по кредиту в повному обсязі не була погашена (стягнута) в ході виконавчого провадження відкритого за виконавчим написом нотаріуса, що було встановлено постановою відділу державної виконавчої служби від 26.04.2013 року, то Банк правомірно 12.06.2013 року у межах строку позовної давності звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення вище наведених сум заборгованості.

Оскільки судом при вирішенні позову у вказаній частині неправильно застосовано норми матеріального права, то відповідно до ст. 309 ЦПК України судове рішення в частині часткового стягнення заборгованості по кредиту та про відмову у стягненні пені і штрафу слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.

В решті рішення суду не оскаржено і залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі відділення №311 АТ «Імексбанк» у м. Житомирі задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2014 року в частині часткового стягнення заборгованості по кредиту та про відмову у стягненні пені і штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі відділення №311 АТ «Імексбанк» у м.Житомирі 1 963,78 дол. США - заборгованість по кредиту, еквівалент 15 696 грн. 49 коп.; 3 500 дол. США штрафу, еквівалент 27 975 грн.50 коп.; 4 539,25 дол. США - заборгованості пені, еквівалент 36 282 грн.22 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді