Рішення № 39564420, 01.07.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2014 р. Справа № 914/1775/14

Суддя О.Запотічняк при секретарі М.Драгус розглянула справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетра-Агро", м.Червоноград.

До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", м.Жидачів.

Про: стягнення 557 766,00 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник;

Від відповідача: Старенький О.С. - представник;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тетра-Агро" звернулося до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" про: стягнення 557 766,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору від 14.01.2014р. №1-141/14 він поставив відповідачу вугілля марки Ж (Г) по ДСТУ 3472-96, фракція 0-100 мм, на загальну суму 557 766,00 грн., однак відповідач всупереч умов договору не здійснив оплату отриманого товару в строки встановлені договором, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість в сумі 557 766,00 грн.

Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 22.05.2014 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 10.06.2014року.

06.06.2014р. позивач подав через канцелярію суду документи, які витребовувались судом, акт звірки взаєморозрахунків та докази його направлення відповідачу.

Також позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 4000,00 грн.

В судове засідання 10.06.2014р. з'явився представник позивача. Відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання, причин неявки не повідомив, вимог ухвали суду від 22.05.2014р. не виконав, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №7901408997308.

Розглянувши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог суд прийшов до висновку, що витрати позивача в сумі 4000,00 грн. на оплату послуг адвоката не можуть включатись в ціну даного позову, однак вони належать до судових витрат, які будуть розподілені судом при прийнятті рішення по справі.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання та невиконання ними вимог ухвали суду від 22.05.2014р., з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 01.07.2014р.

25.06.2014р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву в якому заперечив позовні вимоги, вважає їх необґрунтованими. Зокрема відповідач посилаючись на умови договору стверджує, що всі розбіжності які виникають з договору повинні вирішуватись шляхом переговорів між сторонами, однак позивач не звертався з письмовою претензією щодо оплати заборгованості.

Поряд з тим у відзиві відповідач просить суд надати відстрочку виконання рішення суду строком на шість місяців до 01.01.2015р.

27.06.2014р. позивач подав через канцелярію суду завірену копію статуту ТзОВ «Тетра -Агро».

В судове засідання 01.07.2014р. з'явилися представники сторін, надали пояснення по суті предмету спору. Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, пояснив, що за умовами договору від 14.01.2014р. №1-141/14 позивач поставив відповідачу вугілля марки Ж (Г) по ДСТУ 3472-96, фракція 0-100 мм, на загальну суму 557 766,00 грн., однак відповідач всупереч умов договору не здійснив оплату отриманого товару в строки встановлені договором.

Представник відповідача заперечив позовні вимоги з тих підстав, що позивач не звертався до відповідача з письмовою претензією щодо оплати заборгованості по договору, однак просив суд надати відстрочку виконання рішення суду строком на шість місяців до 01.01.2015р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

14 січня 2014 року між Відкритим акціонерним товариством «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тетра -Агро» (постачальник) було укладено договір на поставку вугілля №1/141/14 за умовами якого постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) покупцю вугілля марки Ж (Г) по ДСТУ 3472-96, фракція 0-100 мм, яке відповідає вимогам наведеним у розділі 7 цього договору та ДСТУ 4083-2002, у кількості 700 тонн (10 вагонів), а покупець зобов'язався прийняти поставлене вугілля та оплатити його вартість визначену на умовах викладених у договорі згідно виставлених рахунків, видаткових накладних та інших товаросупроводжувальних документів.

Відповідно до п. 4 договору ціна однієї тони вугілля за договором складає 810,00 грн. Загальна сума договору складає 567000,00 грн.

Згідно із п. 5.1 договору, відвантаження вугілля здійснюється в терміни з 15 січня по 10 лютого 2014р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу вугілля в кількості 688,600 тонн на загальну суму 557766,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 17.01.2014р. №РН-001171, актом прийому-передачі вугілля від 17.01.2014р., податковою накладною від 17.01.2014р. №4, накладною від 17.01.2014р. (а.с.9-12).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В п. 6.2 договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар протягом 120 календарних днів з моменту поступлення товару покупцю; при умові отримання рапорту незалежної експертної організації ІП «СЖС-Україна» про перевірку якості поставленого вугілля, яким підтверджено відповідність показників якості поставленого вугілля вимогам п.7.1 договору, оформлення акта приймання-передачі цього вугілля та наявності оригіналів первинної та товаро-супроводжувальної документації.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату отриманого товару до 17.05.2014р.

Однак всупереч умов договору відповідач не оплатив вартість отриманого від позивача вугілля, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість в сумі 557 766,00 грн.

У поданому суду відзиві на позов, відповідач не заперечує факту існування перед позивачем заборгованості по договору від 14.01.2014р. №1-141/14 в сумі 557 766,00 грн. однак заперечує позовні вимоги з тих мотивів, що позивач не звертався до нього для врегулювання спору шляхом переговорів в порядку передбаченому п.9 договору.

Однак, такі заперечення відповідача є необґрунтованими та не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 N15-рп/2002 у справі N 1-2/2002(про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за

волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, не проведення позивачем переговорів з відповідачем щодо погашення боргу не є перешкодою для звернення безпосередньо до суду з позовом про стягнення такої заборгованості.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі в сумі 557766,00 грн.

Як уже зазначалося судом, відповідач у відзиві на позов заперечив позовні вимоги, проте просить суд надати відстрочку виконання рішення суду строком на шість місяців до 01.01.2015р.

Відповідно до п.6 ст. 83 ГПК України Господарський суд приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 7.2. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідач обґрунтовуючи свою заяву про відстрочку виконання рішення суду посилається на важке фінансове становище товариства.

Однак відповідачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували його важке матеріальне становище, а відтак відсутні підстави для відстрочення виконання рішення суду.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Окрім витрат по сплаті судового збору, позивачем подано заяву в якій він просить суд покласти на відповідача також і витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4 000,00 грн.

Відповідно до п. 6.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи адвокат ОСОБА_2 здійснював представництво позивача на підставі Договору про надання юридичної допомоги від 24.04.2014р. та Додатку від 20.05.14р. №2 до договору. Повноваження ОСОБА_2 як адвоката підтверджені копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1. Як вбачається з матеріалів справи адвокат ОСОБА_2 здійснював підготовку позовних матеріалів за позовом ТзОВ «Тетра-Агро» до ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», брав участь в судових засіданнях та представляв інтереси позивача.

За отримані адвокатські послуги позивач згідно умов договору перерахував адвокату кошти в сумі 4000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 20.05.14р. №2838 та банківською випискою за період з 01.04.14р. по 29.05.14р.

Згідно із ч.5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Відповідно до п. 6.5 згаданої вище Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як встановлено судом, адвокат ОСОБА_2 здійснював підготовку позовних матеріалів за позовом ТзОВ «Тетра-Агро» до ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», брав участь в судових засіданнях та представляв інтереси позивача.

Враховуючи, що адвокат ОСОБА_2 здійснює свою діяльність у м.Львові, що вбачається з договору про надання правової допомоги, по справі проводилось тільки два судові засідання, а позовна заява не є складною, так як вона стосується стягнення тільки основного боргу, який виник по одній поставці товару без нарахування штрафних санкцій, суд прийшов до висновку, що адвокат не поніс ні значних затрат свого робочого часу ні витрат на транспортні послуги, а тому до задоволення підлягають витрати на послуги адвоката в сумі 3000,00 грн.

З огляду на викладене, витрати позивача на послуги адвоката суд покладає на відповідача частково в сумі 3000,00грн.

Також суд у відповідності до ч.1ст. 49 ГПК України покладає на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 11155,32 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 530 ЦК України, 193 ГК України, ст. ст.28, 33, 34,43, 44, 48, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (81700, Львівська область, Жидачівський район, м.Жидачів, вул.. Фабрична,4, код ЄДРПОУ 00278801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетра-Агро" (80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Будівельна,5/35, код ЄДРПОУ 33775353)- основний борг - 557766,00 грн., судовий збір -11155,32 грн. та витрати на послуги адваката - 3000,00 грн.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.07.2014р.

Суддя Запотічняк О.Д.