Рішення № 39558861, 01.07.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3984/13-ц 22-ц/774/1469/К/14

Справа №210/3984/13-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц\774\1469\К\14 Сільченко В.Є.

Категорія № 27(ІІІ) Доповідач - Барильська А.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.,

при секретарі: Булах К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі згідно із вимогами ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами, без участі всіх осіб, які беруть участь у справі, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 07 травня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про надання кредитної лінії №130308-UAH від 13.03.2008 року, договором поруки №130308-UAH, договором поруки №130308-UAH-П-1 від 13.08.2008 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про надання кредитної лінії №130308-UAH від 13.03.2008 року, договором поруки №130308-UAH, договором поруки №130308-UAH-П-1 від 13.08.2008 року.

В обґрунтування позову Банк зазначив, що 13 березня 2008 року між ним та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання кредитної лінії № 130308-UAH (надалі - Кредитний Договір), згідно з умовами якого позивач надав відповідачу ОСОБА_3 кредит в сумі 94000 грн. на споживчі цілі, який позичальник зобов'язалася повернути разом з платою за користування кредитом остаточно не пізніше 12.03.2013 року.

У забезпечення належного виконання зобов'язань позичальника за Кредитним Договором, між Банком та відповідачами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено Договори поруки 130308-UAH-n від 13.03.2008 року та № 130308-UAH-n-l від 13.03.2008 року, згідно з п. 1.1. яких відповідачі, як поручителі, зобов'язалися перед Банком солідарно з позичальником відповідати за виконання нею зобов'язань перед кредитором за спірним Кредитним Договором.

Відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання за Кредитним Договором не виконала, у зв'язку з чим у неї перед Банком виникла заборгованість у загальному розмірі 236935,79 грн, з яких: несплачена частка кредиту - 83023,40 грн.; відсотки за користування кредитом - 109 709,30 грн.; пеня за несвоєчасне погашення часток кредиту - 11163,72 грн.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом - 13207,74 грн.; інфляція заборгованості за користування кредитом - 5732,75 грн.; 3 % річних за несвоєчасну сплату кредиту - 5200,59 грн.; інфляція заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом - 3925,52 грн.; 3 % річних за несвоєчасну сплату відсотків - 4972,78 грн.

Письмові вимоги Банку до відповідачів про своєчасне погашення кредиту ними не виконані, у зв'язку з чим Банк просив стягнути вищевказану заборгованість з усіх відповідачів солідарно.

У вересні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до Банку про визнання недійсною додаткової угоди по договору поруки та визнання договору поруки припиненим, яка за клопотанням ОСОБА_5 усною ухвалою суду від 28.02.2014 року була залишена без розгляду.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 травня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за Договором про надання кредитної лінії № 130308-UAH від 13.03.2008 року, Договором поруки 130308-ЦАН-П від 13.03.2008 року, Договором поруки 130308-иАН-П-1 від 13.03.2008 року в сумі 119 917,38 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» судовий збір у сумі 1199,17 грн.

В іншій частині позову Банку відмовлено.

Розстрочено виконання рішення в частині задоволення позовних вимог строком на два роки, зі сплатою протягом перших 23 місяців платежу в сумі 5000 грн., та останнім 24-м платежем в сумі 4917,38 грн.

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині розстрочення його виконання, у задоволенні клопотання відповідачів про розстрочку виконання рішення суду відмовити, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Зокрема, позивач посилається на те, що судом не вказано, з якої дати рішення повинно почати виконуватися, не наведено графіку його виконання.

Посилання відповідачів на погіршення матеріального стану і перебування на утриманні дитини не є підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Окрім того, суд не звернув уваги на той факт, що 27.02.2014 року відповідач ОСОБА_5 знайшла можливість і одним платежем сплатила позивачу 83 023,40 грн., що свідчить про безпідставність її посилання на тяжке матеріальне становище.

Також, на думку апелянта, судом залишено поза увагою, що відповідач ОСОБА_3, яка отримала кредит ще у 2008 році, вже з серпня 2009 року перестала його сплачувати та поновила його погашення лише у лютому 2014 року, після звернення банку до суду з позовом.

Крім того, Банк зазначив, що згідно п.4.3 Кредитного договору відповідач ОСОБА_3 зобов'язалася повернути одержаний кредит у строк до 12.03.2013 року,тобто строк повернення кредиту вже сплинув, що вказує на порушення прав та інтересів Банку і вказує на безпідставне розстрочення виконання рішення суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Кредит-Дніпро», правонаступником якого є ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДІНПРО» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено Договір про надання кредитної лінії № 130308-UAH, згідно з умовами якого позивач надав ОСОБА_3 не відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 94000 гривень на споживчі цілі, а позичальник зобов'язалася прийняти, належним чином використати, та повернути кредит та плату за користування кредитом, яка встановлюється згідно п.1.3. цього договору.

Згідно з п. 1.3 Кредитного договору (з урахуванням змін внесених додатковим договором № 1 від 17.11.2008 року) плата за користування одержаним кредитом встановлена в розмірі 25% річних, а у разі порушення п. 4.3. цього договору, плата за користування кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту (його частини) згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту, встановлюється в розмірі 50 % відсотків річних. Сума заборгованості за кредитом, що не сплачена позичальником у визначений цим договором строк, наступного робочого дня вважається простроченою.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору позичальник ОСОБА_3 зобов'язалася своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі та у порядку, встановлених цим договором, з урахуванням усіх можливих змін та доповнень до цього договору. Згідно п.4.3 вона зобов'язалася повернути одержаний кредит в строк, встановлений графіком зниження ліміту, з остаточним погашенням 12.03.2013 року, сплатити нараховані відсотки та комісії за цим договором шляхом внесення готівки в касу, або перерахування Банку грошових коштів на позичковий рахунок та рахунки нарахованих відсотків та комісій відповідно до встановлених строків.

13.03.2008 року між Банком та відповідачем ОСОБА_4 було укладено Договір поруки 130308-UAH-n, та між Банком та відповідачем ОСОБА_5 укладено Договір поруки № 130308-UAH-n-l від 13.03.2008 року, відповідно до яких предметом договору виступили зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання боржником - відповідачем ОСОБА_3 зобов'язань перед кредитором за Кредитним договором 130308-UAH від 13.03.2008 року.

Відповідно до п. 2.1. Договорів поруки поручителі, кожен окремо, зобов'язалися у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань перед кредитором за Кредитним договором, на підставі письмової вимоги кредитора, перерахувати суми, що підлягають погашенню згідно з розділом 1 цього договору на рахунки, на яких враховується заборгованість боржника перед кредитором, протягом одного банківського дня з моменту отримання письмової вимоги.

Однак, в порушення умов Кредитного договору та норм діючого законодавства відповідач ОСОБА_3 не виконала в повному обсязі свої зобов'язання за Кредитним договором.

Позивачем були направлені поручителям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 письмові вимоги № 169 від 21.10.2009 р., № 28 від 16.02.2010 р., № 170 від 21.10.2009 р., № 29 від 16.02.2010 р., які не були виконані відповідачами.

Звертаючись до суду з позовом, Банк посилався на неналежне виконання відповідачем ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим, у неї перед Банком утворилася заборгованість у сумі 236935,79 грн., з яких: несплачена частка кредиту - 83023,40 грн.; відсотки за користування кредитом - 109 709,30 грн.; пеня за несвоєчасне погашення часток кредиту - 11163,72 грн.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом - 13207,74 грн.; інфляція заборгованості за користування кредитом - 5732,75 грн.; 3 % річних за несвоєчасну сплату кредиту - 5200,59 грн.; інфляція заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом - 3925,52 грн.; 3 % річних за несвоєчасну сплату відсотків - 4972,78 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з того, що за час розгляду справи відповідачем ОСОБА_5 було частково погашено заборгованість за кредитним договором та з необхідності стягнути пеню в межах одного року - за період з 30.05.2012 р. по 30.05.2013 р. та можливості за клопотанням відповідачів при визначенні розміру неустойки застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також наявності правових підстав для солідарного стягнення з відповідачів на користь Банку 3% річних від простроченої суми та суми індексації.

У цій частині рішення суду сторонами не оскаржено, у зв'язку з чим, на підставі частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., згідно яких під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у частині солідарного стягнення з відповідачів на користь Банку заборгованості за кредитним договором.

Задовольняючи клопотання відповідачів про розстрочку виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з повного погашення заборгованості за кредитом, з оцінки доходів відповідачів, спроможності сплачувати ануїтетний платіж в розмірі 5000 грн. на місяць, з метою запобігання стягненню виконавчого збору з відповідачів в розмірі 10% від суми боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», у разі неможливості самостійно виконати рішення, що утруднить виконання рішення суду та порушить права обох сторін у справі, врахував також наявність у відповідачів ОСОБА_3 на утриманні малолітньої дитини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для розстрочення виконання рішення суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до статті 217 ЦПК суд, який ухвалив рішення, не звернуте до негайного виконання, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, може забезпечити його виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішення, за правилами забезпечення позову, встановленими статтями 151 - 153 ЦПК України. Проте таке забезпечення виконання рішення підлягає застосуванню лише після набрання ним законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи відповідачами було заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення суду з метою своєчасної добровільної сплати суми заборгованості та їх спроможності сплачувати ануїтетний платіж в розмірі 5000 грн. на місяць, що дозволить протягом двох років повністю погасити заборгованість, крім того, на утриманні відповідачів ОСОБА_3 є малолітня дитина.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо поважності обставин, наведених відповідачами для розстрочення їм виконання рішення суду.

У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги щодо того, що посилання відповідачів на погіршення матеріального стану і перебування на утриманні дитини не є підставою для розстрочення виконання судового рішення, що 27.02.2014 року відповідач ОСОБА_5 знайшла можливість і одним платежем сплатила позивачу 83 023,40 грн., а також про те, що відповідач ОСОБА_3, яка отримала кредит ще у 2008 році, вже з серпня 2009 року перестала його сплачувати та поновила його погашення лише у лютому 2014 року, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції при розстроченні виконання рішення не наведено графіку його виконання, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки у рішенні суду зазначено, що виконання рішення суду розстрочено на два роки, зі сплатою протягом перших 23-х місяців платежу у сумі 5000 грн. та останнім 24-м платежем у сумі 4917,38 грн.

Однак, судом першої інстанції при розстроченні виконання рішення суду не зазначено період, з якого рішення суду повинно починати виконуватися, тому доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в частині розстрочення його виконання, доповнити п'ятий абзац його резолютивної частини після слів: «в сумі 4917,38 грн.» словами «з моменту набрання рішенням законної сили».

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 07 травня 2014 року змінити в частині розстрочення його виконання.

Доповнити п'ятий абзац резолютивної частини рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 07 травня 2014 року після слів: «в сумі 4917,38 грн.» словами «з моменту набрання рішенням законної сили».

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: