Ухвала суду № 39553828, 24.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 року м. Київ К/9991/67834/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року

у справі № 2а-1183/11/2070

за позовом Приватного підприємства «Промзбутсервіс»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року, адміністративний позов Приватного підприємства «Промзбутсервіс» (далі - ПП «Промзбутсервіс»; позивач) до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова; відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000520070/0 від 20 вересня 2010 року в повному обсязі. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Промзбутсервіс» витрати з оплати судового збору (державного мита) в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ПП «Промзбутсервіс» щодо достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів по декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, за результатами якої складено акт № 4158/07-010/34392613 від 10 вересня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000520070/0 від 20 вересня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 54 353,00 грн.

Підставою для прийняття вказаного акту індивідуальної дії слугував висновок податкового органу про неможливість зміни платником попередньо обраного напряму відшкодування податку на додану вартість.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Разом з тим, як встановлено судами, позивачем не відображалось у деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року рішення про зарахування належної йому до відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 54 353,00 грн. у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Вказане рішення реалізовано платником у червні 2010 року шляхом відображення в рядку 25.2 декларації з податку на додану вартість спірної суми.

А відтак, з огляду на те, що визначення напряму використання належних сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість є виключною компетенцією платника, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача в розглядуваній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.