Ухвала суду № 39553829, 12.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року м. Київ К/9991/9499/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.09.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012

у справі № 2а/1770/3098/11

за позовомПриватного підприємства «Холод-Плюс»доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської областіпроскасування податкових повідомлень-рішеньВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Холод-Плюс» (далі по тексту - позивач, ПП «Холод-Плюс») звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі по тексту - відповідач, Костопільська МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.09.2011, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000012341 від 04.02.2011, яким ПП «Холод Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 47466,25 грн., в тому числі 37973,00 грн. - за основним платежем та 9493,25 грн. за штрафними санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000032341 від 04.02.2011, яким ПП «Холод Плюс» збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий, червень 2010 року в розмірі 92904,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000322341 від 19.04.2011, згідно з яким ПП «Холод Плюс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень, березень, травень, липень 2010 року в розмірі 300912,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 44290,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000332341 від 19.04.2011, згідно з яким ПП «Холод Плюс» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень, червень, липень 2010 року в розмірі 188057,00 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з 28.12.2010 по 14.01.2011 Костопільською МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Холод Плюс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень, березень, травень та липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з грудня 2009 року по липень 2010 року, за результатами якої був складений акт № 40/23/33627554 від 21.01.2011.

На підставі акту перевірки 04.02.2011 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000012341, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 47466,25 грн., в тому числі 37973,00 грн. - за основним платежем та 9493,25 грн. - за штрафними санкціями; № 0000022341, яким - зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 300912,00 грн., в тому числі за січень 2010 року на 60276,00 грн., за березень 2010 року на 147198,00 грн., за травень 2010 року на 75274,00 грн., за липень 2010 року на 18164,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 75228,00 грн.; № 0000032341, яким - збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 92904,00 грн., в тому числі за лютий 2010 року на 46305,00 грн., за червень 2010 року на 46599,00 грн.; № 0000042341, яким - зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 188057,00 грн., в тому числі за березень 2010 року на 8166,00 грн., за червень 2010 року на 116327,00 грн., за липень 2010 року на 63564,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 47014,25 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку і рішенням керівника ДПА в Рівненській області № 7443/25-16/103 від 13.04.2011 податкові повідомлення-рішення № 0000022341 та № 0000042341 від 04.02.2011 були скасовані в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

19.04.2011 Костопільською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000322341, якими ПП «Холод Плюс», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 300912,00 грн., в тому числі за січень 2010 року на 60276,00 грн., за березень 2010 року на 147198,00 грн., за травень 2010 року на 75274,00 грн., за липень 2010 року на 18164,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 44290,00 грн.; № 0000332341, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 188057,00 грн., в тому числі за березень 2010 року на 8166,00 грн., за червень 2010 року на 116327,00 грн., за липень 2010 року на 63564,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 0,00 грн.

Щодо прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000012341, № 0000032341 від 04.02.2011 та № 0000322341, № 0000332341 від 19.04.2011.

Суди попередніх інстанцій ухвалюючи рішення виходили з наступного, що платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 визначалися Законом України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 1.4 ст. 1 Законом України «Про податок на додану вартість», було визначено, що поставкою товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час існування відповідних правовідносин, встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій правильно зазначено, що об'єктом оподаткування у спірних правовідносинах були операції з поставки товарів на території України, тому база оподаткування таких операцій повинна була визначатись за правилами п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що контроль за дотриманням платниками податків вимог п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» був компетенцією митних органів, а не органів податкової служби (на час існування спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 260 Митного кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. А в силу вимог ст. 261 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Таким чином, суди вірно зазначили, що митна вартість використовується при здійсненні процедури розмитнення товарів, що ввозяться на митну територію, для визначення розміру сум податків та зборів, що сплачуються на митниці.

Отже, позивачем було дотримано процедуру розмитнення товарів, що ввезені на митну територію України.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норма якого діє і по даний час.

За змістом пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Згідно пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Отже, суди правильно встановили, що позиція податкового органу, що митна вартість товару є його звичайною ціною не ґрунтується на приписах законодавства, жодною з норм якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який в подальшому реалізується на території України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем не було допущено порушень вимог законодавства при здійсненні ним операцій з продажу м'ясо продукції за договірною вартістю, визначеною за вільними цінами, оскільки врахування митної вартості товарів як рівня звичайної ціни, що діяла на дату придбання та дату продажу таких товарів, не передбачено. Тому донарахування позивачу в одних періодах суми грошового зобов'язання з ПДВ, як і в інших зменшення від'ємного значення та заявленої до відшкодування суми ПДВ, є необґрунтоване та протиправне.

Костопільська МДПІ за результатами перевірки з одного боку збільшила платнику податків суму бюджетного відшкодування за одні місяці охопленого перевіркою періоду, а з другого - зменшила її за інші місяці того ж періоду. Відповідач посилається на порушенням позивачем пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час існування відповідних правовідносин, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування, яка задекларована до сплати на розрахунковий рахунок платника податків за вересень 2009 року та пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону, що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування, яка включається в рахунок зменшення податкових зобов'язань.

Встановлено, що ПП «Холод Плюс» рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, як від'ємне значення податку на додану вартість виникло в попередні періоди, прийняло у січні, березні, травні та липні 2010 року, тобто віднесло в рядок 25.1 декларації з податку на додану вартість даного періоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сума податку, фактично сплачена позивачем у попередніх податкових періодах, визначена із сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів та не погашали податкових зобов'язань наступних звітних періодів, правомірно визначена позивачем до бюджетного відшкодування у березні, травні та липні 2010 року. Таким чином, суду відповідач неправомірно прийшов до висновку про зменшення суми бюджетного відшкодування позивача за ці періоди та одночасне її збільшення за інші періоди.

Щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за січень 2010 року відповідачем не наведено жодних посилань на первинні документи, на підставі яких зроблено такий висновок.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до вірного висновку, що підстав для визнання правильним висновку відповідача про порушення позивачем, як пп. «б» та пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час існування відповідних правовідносин, так і п. 4.3 ст. 4, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не має.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова