Рішення № 39548158, 23.06.2014, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12882/13-ц

Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Гребенюка В. В. ,

при секретарях - Бельмас Л. О., Миколаєць Я.П., Шабатин Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за первісним позовом ЖБК «Київ-9» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості житлово-комунальні послуги та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до житлово - будівельного кооперативу «Київ - 9», про порушення прав споживача при отриманні житлово - комунальних послуг, -

В С Т А Н О В И В :

ЖБК «Київ-9» (надалі за текстом - ЖБК «Київ-9») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1), ОСОБА_2 (надалі за тексом - ОСОБА_2), про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають в квартирі АДРЕСА_1. Обслуговування та утримання мешканців у вказаному будинку здійснює ЖБК «КИЇВ-9» на праві відповідних договорів із виконавцями та постачальниками житлово-комунальних послуг. ОСОБА_1 є власником особового рахунку квартири та членом ЖБК, ОСОБА_2 є членом її родини, які проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство, а тому, відповідно п. 5 ч. 3. ст. 20, п. 6 ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 322, 360, 526 ЦК України, ст. ст. 64, 151, ч. 3 ст. 156 Житлового кодексу Української РСР, Статуту ЖБК «КИЇВ-9», мають обов'язок своєчасно сплачувати платежі в рахунок покриття витрат на експлуатацію та ремонт будинку, прибудинкової території та плату за спожиті комунальні послуги. Проте, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєчасно та у повному обсязі не сплачують наданні їм житлово-комунальні послуги, та станом на 01.09.2013 р. мають заборгованість по платежами у розмірі 8 360 грн. 49 коп., а також 1 946 грн. 56 коп. інфляційних нарахувань та 874 грн. 01 коп. 3 % річних. Керівництво ЖБК «КИЇВ-9» проводило роботу, щодо досудового врегулювання сплати заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18.05.2011 р., 30.05.2011 р. комісія у складі двох чоловік намагались вручити приписи про заборгованість з квартирної плати боржникам, але здійснити дане не виявилось можливим, оскільки двері боржники не відчинили. 15.06.2011 р. комісія ЖБК у складі 4 чоловік намагались вручити приписи про заборгованість квартирної плати боржникам, але отримувати їх вони відмовились, власний підпис не поставили. На підставі цього у січні 2012 р., перед зверненням до суду, ЖБК надіслав цінним листом претензію-попередження, розрахунок заборгованості на фактичну адресу проживання боржникам заяву про видачу судового наказу, але реакції з їх боку не надійшло. Так, у лютому 2012 р. ЖБК «КИЇВ-9» звернувся до Подільського районного суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13.02.2012 р. видано судовий наказ про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги. Після цього, 08.05.2012 р. Подільський районний суд виніс ухвалу, якою судовий наказ ЖБК «КИЇВ-9» про стягнення боргу з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано, цією ж ухвалою, ЖБК «КИЇВ-9» роз'яснене право звернення до суду в порядку позовного провадження. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно твердять що борг, який у них виник нарахований безпідставно, за тарифами, що не існують. За скаргою ОСОБА_1, та ОСОБА_2 до прокуратури Подільського району м. Києва проводилась перевірка діяльності ЖБК «КИЇВ-9» у 2012 р. За результатами перевірки встановлено, що в діях ЖБК «Київ-9» відсутній склад злочину. Також, у 2006 р. по заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ЖБК «КИЇВ-9» перевіряла державна інспекція у м. Києві, за результатами перевірки було складено акт, яким не виявлено жодного порушення. Більш того, державний службовець Бахмацька Ю.А., яка проводила перевірку, вказала, що борг гр. ОСОБА_1 на 01.07.2006 р. становить 707,13 грн. Невиконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїх обов'язків, ставить ЖБК «Київ-9» у складне фінансове становище, що ускладнює проведення своєчасних розрахунків з виконавцями послуг та змушує ЖБК «Київ-9» звернутися до суду.

До суду було подано зустрічний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ЖБК «КИЇВ-9» про порушення прав споживача при отриманні житлово-комунальних послуг.

Зустрічний позов обґрунтовувався тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було отримано позовну заяву про стягнення з них солідарно заборгованості за квартирну плату та комунальні послуги з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних в розмірі 11 181,06 грн., судового збору 229,40 грн. Позовну заяву вважають незаконною і необґрунтованою, такою, що суперечить нормам матеріального права, оскільки правовідносини щодо утримання квартири та надання житлово-комунальних послуг між власниками квартир, а також повнолітніми особами, зареєстрованими в квартирі, яка знаходиться в будинку, що належить житлово-будівельному кооперативу, регулюється ЗУ «Про кооперацію», «Про житлово-комунальні послуги», «Про захист прав споживачів» та іншими нормативно - правовими актами України. ЖБК «Київ -9» зобов'язаний здійснювати свою діяльність у відповідності до вимог ЗУ «Про кооперацію» та Статуту ЖБК «Київ - 9». ОСОБА_4, не будучи членом ЖБК «Київ - 9» (прийняла себе в члени ЖБК на нелегітимних зборах 28.05.2013 р.), з квітня 2001 р. займає посаду голови правління ЖБК «Київ -9». Статутом ЖБК «Київ - 9» взагалі не передбачена оплачувана посада голови правління ЖБК «Київ-9», в кооперативі відсутній реєстр членів ЖБК (не власників квартир, або зареєстрованих в квартирах осіб), а саме членів ЖБК, прийнятих в кооператив у спосіб, встановлений Статутом і ЗУ «Про кооперацію». З 2001 р. не проводилися легітимні загальні збори членів ЖБК, ОСОБА_4 виготовила протоколи зборів уповноважених за 2001, 2003, 2009, 2010, 2012 роки але уповноважені повинні обиратися загальними зборами у спосіб, визначений Статутом і Законом, а не з'являтися невідомо звідки в протоколах. Таким чином, з 2001 року в ЖБК «Київ - 9» тарифи на утримання будинків і прибудинкової території не затверджувалися членами кооперативу на загальних зборах у порядку, встановленому Статутом і Законом. В порушення ст. 10 ЗУ «Про кооперацію» в кооперативі не ведеться належним чином облік членів ЖБК, не видані посвідчення про членство в кооперативі. А не проведення більше 10 р. належним чином загальних зборів членів ЖБК «Київ -9» позбавило можливості майже всіх нових власників квартир, які набули право власності на житло в ЖБК «Київ - 9», вступити до членів кооперативу у спосіб, визначений ст. 11 ЗУ «Про кооперацію». ЖБК «Київ -9» складається з 3 будинків на 324 квартири. Більше 100 осіб, членів кооперативу, власників (співвласників) квартир в ЖБК, обурених порушенням їх прав з боку ОСОБА_4, скликали збори 05.03.2011 року і обрали нові керівні органи. Однак, ОСОБА_4 відмовилася передати печатку, штамп, документи новообраному правлінню, провела з «сусідами і наближеним кругом осіб» альтернативні збори, виготовила протокол і продовжує порушувати наш права, займаючи незаконно посаду голови правління. В порушення статей 3, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» тарифи в кооперативі формуються не прозоро, з порушенням Закону і Статуту, порушується право позивачів, закріплене в вищезазначених статтях, як споживачів, на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про послуги, їх кількість та якість. Будинки ЖБК «Київ -9» обладнані лічильниками на тепло і воду, однак, ОСОБА_4, в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, якою було затверджено Правила надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, власникам квартир в ЖБК «Київ - 9» не повертає різницю між коштами, сплаченими за опалення споживачами, і коштами, сплаченими ЖБК «Київ -9» на рахунок ПАТ «Київенерго» згідно показань лічильників. Кооператив з метою економії теплових ресурсів витратив на встановлення лічильників, щоб заощаджувати витрати власників квартир, членів ЖБК. Однак, зазначені кошти без рішень загальних зборів, перевищуючи свої повноваження, ОСОБА_4 витрачає на свій розсуд, робляться не затверджені загальними зборами без кошторисів ремонтні роботи, вартість яких членам кооперативу не відома. ЖБК «Київ -9» незаконно нараховує фіктивну заборгованість, оприлюднює недостовірну інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості, що спричиняє моральні страждання. Моральну шкоду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оцінили в 30 000 грн.

У судовому засіданні голова правління ЖБК «Київ -9» ОСОБА_4 та представник первісні позовні вимоги підтримали з мотивів викладених у позові, проти зустрічного позову заперечували, посилаючись на його необґрунтованість.

ОСОБА_1 та її представник проти задоволення первісного позову заперечували, просили задовольнити вимоги зустрічного позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову, у зв'язку з наступним.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають в АДРЕСА_1, обслуговування та утримання мешканців у вказаному будинку здійснює ЖБК «Київ -9», що не заперечувалось сторонами та підтверджується формою № 3 від 25.09.2013 року № 762, виданою ЖБК «Київ -9» (том 1 а.с. 5).

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) відносяться до житлово-комунальних послуг за функціональним призначенням.

Положення ст. ст. 66 - 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов'язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, визначені законом або договором.

За період проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вказаній квартирі позивачем надавались житлово-комунальні послуги, які ними споживались. Останні щомісяця отримували від позивача рахунки на оплату квартирної плати та комунальні послуги із зазначенням суми, однак платежі здійснювалися на власний розсуд, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 01.02.2013 року за період з січня 2005 року по лютий 2014 року становить 8 690 грн. 73 коп. (том 2 а.с. 65 - 67).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Окрім того, позивачем заявлена вимога про стягнення 2 055 грн. 32 коп. - індексу інфляції та 978 грн. 80 коп. - трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, , яка підлягає частковому задоволенню, виходячи із таких правових підстав.

Представник позивача за первісним позовом зазначив, що оскільки відповідачами згідно розрахунку деякі платежі сплачувались у розмірах, згідно отриманих рахунків, відповідачі перервали перебіг позовної давності, а дія відповідачів спрямована на оплату спожитих послуг, свідчить про визнання споживачами свого обов'язку перед позивачем.

Щодо строку позовної давності суд виходив з наступного. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представник відповідачів за первісним позовом подала до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Згідно ч. 1 ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Згідно ч. 3 ст. 118 ЦПК України позовна заява щодо вимог, визначених у ч. 1 ст. 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 95 ЦПК України згідно якої судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 96 цього Кодексу, положень п. 3 ст. 96 ч. 3 ст. 118 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позивач по справі виконав відповідні положення процесуального законодавства та звернувся 24.02.2012 р. до суду із заявою про видачу судового наказу, за результатом розгляду якої, Подільським районним судом м. Києва було видано відповідний судовий наказ.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність факту звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, згідно положень ст. 256 ЦК України, саме 24.02.2012 р.

Посилання представника позивача за первісним позовом на той факт, що відповідачами згідно розрахунку деякі платежі сплачувались у розмірах, згідно отриманих рахунків, відповідачі перервали перебіг позовної давності, а дія відповідачів спрямована на оплату спожитих послуг, свідчить про визнання споживачами свого обов'язку перед позивачем, спростовуються тим, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідачі оплачуючи житлово - комунальні послуги, зазначали в квитанціях, що сплачують борг за період з 2005 р., в той час, як ОСОБА_1 та представник відповідачів зазначили, що ними не визнавався борг за вказаний період. Тобто, позивач не довів належними та допустимими доказами, що пропущений ним строк позовної давності переривався внаслідок вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

За таких обставин, на основі з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, з урахуванням поданої до суду заяви про застосування строків позовної давності, та висновків суду в частині визначення дати звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, згідно положень ст. 256 ЦК України, з 24.02.2012 р., суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та на основі здійснених судом розрахунків, стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь комунального ЖБК «Київ-9» заборгованість за житлово - комунальні послуги у розмірі - 5 841 гривня 81 копійка; інфляційну складову боргу у розмірі 338 гривень 89 копійок; 3 % річних у розмірі 443 гривні 33 копійки.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 123 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом , якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним , зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підлягають задоволенню за їх недоведеністю. Так, належних та допустимих доказів нелегітимного проведення 28.05.2013 р. зборів членів кооперативу ЖБК «Київ-9», непроведення зборів членів кооперативу взагалі, незаконного нарахування заборгованості за житлово - комунальні послуги та, як наслідок, спричинення моральної шкоди позивачам за зустрічним позовом, до суду надано не було. При цьому, судом досліджувались письмові докази згідно яких, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертались із скаргою на порушення в роботі ЖБК «Київ-9», однак, як вбачається із листа прокуратури Подільського районного суду м. Києва від 20.07.2012 р. за № 151, прокуратурою Подільського району м. Києва проводилась перевірка діяльності ЖБК «КИЇВ-9» у 2012 р., за результатами перевірки встановлено, що в діях ЖБК «Київ-9» відсутній склад злочину (том 1 а.с. 15), у 2006 р. по заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діяльність ЖБК «КИЇВ-9» перевіряла державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві, за результатами перевірки було складено акт, яким не виявлено порушень (том 1 а.с. 16 - 20), постановою про закриття кримінального провадження від 31.10.2013 р. вбачається, що нарахування за послуги здійснювалось за встановленими тарифами на ці послуги, оскільки встановлені в квартирі ОСОБА_1 лічильники не пройшли періодичної повірки, а тому показники з них не можуть братись для обрахування вартості, ОСОБА_1 відмовляється надавати лічильники для опломбування та проведення повірки та не допускає представників ЖБК «Київ-9» до свого помешкання (том 1 а.с. 154 - 156).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. ст. 57 - 60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. ст. 27 - 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 23 ЦК України відшкодування моральної шкоди, передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди, визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На основі з'ясованих обставин справи, на які посилалася ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню, оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Згідно ст. ст. 84, 88 ЦПК України з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають стягнення на користь ЖБК «Київ-9» документально - підтверджені понесені витрати на правову допомогу. Згідно Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року N 4191-VI передбачені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ. Представником ЖБК «Київ-9», надано договір про надання юридичних послуг (том 1 а.с. 32 - 33), додаткову угоду № 2 від 28.05.2014 р. (том 2 а.с. 135) платіжне доручення № 142 від 01.10.2013 р. (том 1 а.с. 31), платіжне дорученням № 191 від 25.12.2013 р., розрахунок витрат на правову допомогу та платіжне доручення № 53 від 19.03.2014 року (том 2 а.с. 68 - 69), розрахунок витрат на правову допомогу та платіжне доручення № 106 від 03.06.2014 р. (том 2 а.с. 133 - 134), якими частково доведено розрахунок понесених витрат на правову допомогу, пов'язаних з участю представника позивача в судовому засіданні та часу затраченого по підготовці позовної заяви. З урахуванням чого, суд приходить до висновку, що ЖБК «Київ-9» обґрунтував та довів факт понесення витрат на правову допомогу, пов'язаних з участю представника позивача в судовому засіданні - 5 год. 55 хв. та часу затраченого по підготовці позовної заяви, заперечень та пояснень - 2 год., всього з розрахунку 7 год. 55 хв. на загальну суму 5 591 гривня 26 копійок, в зв'язку з чим, з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ЖБК «Київ-9» понесені витрати на правову допомогу в розмірі - 1 795 гривень 63 копійки, з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ЖБК «Київ-9» понесені витрати на правову допомогу в розмірі - 1 795 гривень 63 копійки.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЖБК «Київ-9» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229 гривень 40 копійок.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 23, 256 - 257, 261, 267, 526, 625, 1167 ЦК України, ст. ст. 66 - 68, 162 ЖК України, 19 - 21, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», положеннями Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 10 - 11, 27 - 30, 57 - 60, 84, 88, 95 - 96, 118, 123, 209, 213 - 215, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ЖБК «Київ-9» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості житлово-комунальні послуги - задовольнити частково;

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ЖБК «Київ-9» (Код ЄДРПОУ 22894305) заборгованість за житлово - комунальні послуги у розмірі - 5 841 (п'ять тисяч вісімсот сорок одна) гривня 81 копійка; інфляційну складову боргу у розмірі 338 (триста тридцять вісім) гривень 89 копійок; 3 % річних у розмірі 443 (чотириста сорок три) гривні 33 копійки;

В іншій частині в задоволенні позовних вимог первісної позовної заяви - відмовити;

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до житлово - будівельного кооперативу «Київ - 9», про порушення прав споживача при отриманні житлово - комунальних послуг - відмовити;

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ЖБК «Київ-9» (Код ЄДРПОУ 22894305) судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 1 795 (одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять) гривень 63 копійки;

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ЖБК «Київ-9» (Код ЄДРПОУ 22894305) судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 1 795 (одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять) гривень 63 копійки;

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. В. Гребенюк