Постанова № 39544866, 24.06.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2014 р. Справа № 922/5239/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - Бойка Р.О. за довіреністю №1786 від 11.12.2013 р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№804Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 11.03.14 у справі № 922/5239/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком", м. Харків

про стягнення 528 126,25 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11 березня 2014 року у справі № 922/5239/13 (суддя Буракова А.М.) в позові відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" на користь Публічного акціонерного товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" суму основного боргу в розмірі 196 909,44 грн., 3% річних в розмірі 1321,30 грн., 357,87 грн. - збитки від інфляції та судовий збір в розмірі 10562,53 грн. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 329 537,64 грн. провадження у справі припинено.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 11 березня 2014 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, яким стягнути з ТОВ "Велтон.Телеком" на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" 193099,52 грн. основного боргу, 1315,04 грн. 3% річних, 357,87 грн. збитків від інфляції, в іншій частині позовних вимог відмовити. Судовий збір розподілити пропорційно задоволених позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення не було надано оцінки протоколу проведення розрахунків за листопад 2013 року за спірним договором № 511-10 від 20.07.2010 р., підписаного між позивачем та відповідачем, який свідчить про часткову оплату основного боргу за листопад 2013 року у сумі 14 165,35 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції оскаржуване рішення прийнято за неповністю з'ясованих обставин, що мають значення для справи; висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи; при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено статті 4-3,4-7, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, порушено статті 598,601,625 Цивільного кодексу України, що згідно з пунктом 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасуванню рішення.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що протоколом за листопад 2013 року позивачем було зараховано як погашення часткової дебіторської заборгованості відповідача 14 165,35 грн. (у тому числі 3 809,92 грн. пені). Зазначене погашення відбулось відповідно до рахунку -акту за листопад 2013 року, який направлено позивачем відповідно до п.3.4 договору № 511-10 від 20.07.2010 року про надання послуги використання місця в каналі кабельної каналізації, яким до сплати, у тому числі виставлено пеню 3 809,92 грн. Про факт віднесення позивачем даної суми як оплати 10 355,43 грн. заборгованості за договором та 3 809,92 грн. пені свідчить рахунок - акт за грудень 2013 року. Після отримання рахунку-акту за грудень 2013 року відповідно до якого вбачається яким чином позивач відніс погашення заборгованості за зазначеним протоколом проведення розрахунків, відповідач не звертався з приводу неправильності заліку даної заборгованості. Таким чином, позивач вважає, що ним правомірно віднесено вказане часткове погашення дебіторської заборгованості у розмірі 14 165,35 грн., у тому числі 3 809,92 грн. пені.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

23.12.2013 року до господарського суду Харківської області звернувся позивач з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 526 447,08 грн. основного боргу, 1 321,30 грн. 3% річних, 357,87 грн. збитків від інфляції та 10 562,53 грн. судового збору, посилаючись на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за договором № 511-10 від 20.07.2010 року про надання послуг використання місця в каналі кабельної каналізації, в частині повної оплати за отримані послуги з вересня 2013 року по листопад 2013 року.

Заперечуючи проти позову, 13.01.2014р., відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав частково, а саме - в частині стягнення 329 537,64 грн. основного боргу; в іншій частині вимог відповідач просив суд відмовити у їх задоволенні.

03.02.2014 року позивач у клопотанні просив припинити провадження у даній справі, згідно п.1.1 статті 80 ГПК України, в частині стягнення 164 768,52 грн. заборгованості за вересень 2013 року та ухвалити рішення про стягнення з відповідача на свою користь 361 678,26 грн. основного боргу, 3% річних 1 321,30 грн., 357,87 грн. збитків від інфляції та 10 562,53 грн. судового збору.

11.03.2014 позивач у клопотанні просив припинити провадження у справі, згідно п.1.1 статті 80 ГПК України, у частині стягнення 329 537,64 грн. заборгованості за вересень - жовтень 2013 року та ухвалити рішення про стягнення з відповідача на свою користь 196 909,44 грн. основного боргу, 3% річних 1 321,30 грн., 357,87 грн. збитків від інфляції та 10 562,53 грн. судового збору.

Приймаючи 11.03.2014 року оскаржуване судове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач надані позивачем телекомунікаційні послуги прийняв, але розрахувався за них не у повному обсязі, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і цього не спростовано в апеляційній інстанції 20.07.2010 року між ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (позивачем) та ТОВ "Велтон.Телеком" (відповідачем) першої інстанції укладено договір № 511-10 про надання послуги використання місця в каналі кабельної каналізації.

Згідно з приписами п.1.1 договору позивач відповідно до умов цього договору, у тому числі згідно зазначених у додатку № 1 до договору технічних даних, зобов'язався надати відповідачеві послугу використання місця в каналі кабельної каналізації у м. Харкові, а відповідач зобов'язався оплатити ці послуги відповідно до умов цього договору.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що вартість послуги використання місця в каналі кабельної каналізації визначається відповідно до діючих тарифів позивача. У додатку № 2 до договору зазначається вартість послуг, що розрахована на підставі діючих на момент підписання договору тарифів. Тарифи та вартість послуг з використання місця в каналі кабельної каналізації позивач має право змінювати в односторонньому порядку відповідно до п.2.3.3 цього договору.

Згідно з п.3.2 договору вартість послуг з технічного нагляду за роботою останньої організації при виконанні робіт в кабельній каналізації позивача визначається відповідно до тарифів позивача, діючих на момент виконання робіт. У додатку № 3 до договору зазначені тарифи, діючі на момент виконання договору, які позивач має право змінювати в односторонньому порядку у будь-який час відповідно до п.2.3.4 цього договору.

Відповідно до п.3.3 договору оплату вартості послуги з технічного нагляду за роботою сторонньої організації замовник здійснює щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця на підставі рахунку позивача, виставленого до 10-го числа поточного місяця.

Згідно з п.3.5 договору на вартість послуг додаткового нараховується податок на додану вартість за ставкою, визначеною відповідно до чинного законодавства України.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав належним чином, а саме, у період з вересня по листопад 2013 року надав відповідачеві послуги, пов'язані з користуванням відповідачем кабельної каналізації, яка є власністю позивача на загальну суму 536802,51 грн., що підтверджується рахунками - актами за телекомунікаційні послуги: № 9.2013.64188 за вересень від 30.09.2013 року, № 10.2013.64188 за жовтень від 31.10.2013 року, № 11.2013.64188 за листопад від 30.11.2013 року (а.с.52-54).

Відповідач послуги отримав, але у порушення взятих на себе зобов'язань за спірним договором вартість послуг оплатив частково і не вчасно. Судом з матеріалів справи встановлено, що сторонами було проведено залік зустрічних однорідних вимог за договором за вересень-листопад 2013р. Так, за послуги, надані позивачем у вересні на суму 178934,17 грн. сторонами було проведено частковий розрахунок до подання позовної заяви шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 14 165 35,грн., що підтверджується протоколом проведення розрахунків за вересень 2013 року за договором № 511-10 ( а.с.55). Остаточно послуги за вересень 2013 року оплачені відповідачем після подання позовної заяви, а саме: 09.01.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням № 12463 від 09.01.2014 року у сумі 166 521,91 грн., що складається із суми оплати за послуги за вересень 2013 року у розмірі 164 768,82 грн. та суми пені у розмірі 1 753,09 грн.( а.с.58).

Послуги, надані позивачем у жовтні 2013 року на суму 178 934,17 грн. також частково були оплачені відповідачем до подання позовної заяви шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 14 165 35,грн., що підтверджується протоколом проведення розрахунків за вересень 2013 року за договором № 511-10 (а.с.56). Остаточно послуги за жовтень 2013 року оплачені відповідачем після подання позовної заяви, а саме: 10.02.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням № 13851 від 10.02.2014 року у сумі 167 800,62 грн., що складається із суми оплати за послуги за жовтень 2013 року у розмірі 164 768,82 грн. та суми пені у розмірі 3031,80 грн.( а.с.93).

Таким чином, станом на день постановлення оскаржуваного рішення (11.03.2014 року) спір між сторонами щодо стягнення 329 537,64 грн. заборгованості за отримані відповідачем у вересні-жовтні 2013 року послуги за договором № 511-10 від 20.07.2010 року на зазначену суму був відсутній.

Відповідно до приписів п.1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на наведені норми права та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у даній справі у частині стягнення 329 537,64 грн. заборгованості за отримані відповідачем у вересні-жовтні 2013 року послуги за договором № 511-10 від 20.07.2010 року.

Між тим, з матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що в ході розгляду справи №922/4313/13 сторонами було проведено часткові розрахунки за договором №511-10 від 20.07.2010р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у вересні-жовтні 2013р.

У зв'язку з подальшим урахуванням протоколів проведення розрахунків, фактично було зараховано як погашення заборгованості протоколи за вересень та жовтень і залишок боргу за послуги за договором № 511-10 від 20.07.2010 року за період з червня по серпень 2013р., що переданий для стягнення у судовому порядку, був зменшений на 23276,52 грн. внаслідок проведення взаємозаліків. В цій частині господарський суд Харківської області рішенням від 23.01.2014р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2014р., припинив провадження у справі у зв'язку за відсутністю предмету спору.

Відповідач визнав заборгованість у зменшеному розмірі за період з червня по серпень 2013р. за договором № 511-10 від 20.07.2010 року. у справі №922/4313/13

Враховуючи викладене вище, позивач у справі №922/5239/13 за вересень та жовтень рахував заборгованість без заліку зустрічних однорідних вимог.

Стосовно вимог позивача, щодо стягнення з відповідача 196 909,44 грн. основного боргу, 3% річних 1321,30 грн., 357,87 грн. збитків від інфляції, колегія суддів встановила таке і зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно частини 2 статті 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Пунктом 1 протоколу проведення розрахунків за листопад 2013 року за спірним договором (а.с.57) визначено, що ТОВ "Велтон.Телеком" не сплачує ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" 14 165,35 грн. та відображає у бухгалтерському обліку, як часткове погашення дебіторської заборгованості за договором № 511-10 від 20.07.2010 року згідно з актами здавання - приймання наданих послуг та розрахунків ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" за листопад місяць 2013 року.

Пунктом 3 протоколу сторони узгодили, що ТОВ "Велтон.Телеком" перераховує на розрахунковий рахунок ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" заборгованість згідно з рахунками ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", за винятком коштів, які належать ТОВ "Велтон.Телеком" за виконані роботи, згідно з п.п. 1,2,3 протоколу, у сумі 164768,82 грн.

Як убачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем зазначено, що при розрахунку заборгованості ним було враховано часткове погашення відповідачем дебіторської заборгованості у листопаді 2013 року, відповідно до протоколів проведення розрахунків.

Втім, в доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості позивачем безпідставно враховано часткове погашення заборгованості лише у сумі 10 355,43 грн. замість 14 165,35 грн. ( а.с. 12).

При цьому, слід зазначити, що інші нарахування позивача у вигляді пені, які на думку позивача, є припиненими в цій частині перед останнім, не входять до складу грошового зобов'язання, оскільки за приписами чинного законодавства такі нарахування є видом забезпечення виконання зобов'язання і наслідком прострочення боржником грошового зобов'язання, та які не можна віднести до зобов'язань у розумінні ст. 601 Цивільного кодексу України.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем безпідставно заявлено, а судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідача основного боргу у сумі 196 909,44 грн., незважаючи на підтверджене документальне припинення зобов'язань відповідача з оплати за листопад місяць 2013 року у сумі 14 165, 35 грн., у зв'язку з чим, правомірним слід вважати стягнення основного боргу лише у сумі 193 099,52 грн.

Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, у листопаді2013 року частково припинені зобов'язання відповідача перед позивачем з оплати за листопад 2013 року у сумі 14 165,35 грн., нарахування 3% річних за період з 01.12.2013 року по 20.12.2013 року необхідно здійснювати виходячи із суми боргу у розмірі 343 702,99 грн. ( а не з суми у розмірі 347 512,91 грн., як вказано позивачем у розрахунку ). Отже, 3% річних за період з 01.12.2013 року по 20.12.2013 року становитимуть 564,99 грн. та загалом становитимуть 1 315,04 грн. замість 1 321,30 грн.

Щодо стягнення інфляційних, відповідач не заперечував щодо стягнення даних збитків у розмірі 357,87 грн. У зв'язку з чим, судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, задоволена заявлена до стягнення сума.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2014 року у справі № 922/5239/13 - частковому скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині.

Оскільки спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати повинно бути вирішено відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволених позовних вимог, здійснивши їх перерозподіл.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 99, 101, п.2 ч.1 ст. 103, п.1, п.2, п.4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський господарський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2014 р. по справі №922/5239/13 скасувати частково в частині стягнення боргу у сумі 3 809,92 грн.; 3% річних у сумі 6,26 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2014 р. по справі №922/5239/13 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 50, код ЄДРПОУ 35074228, п/р 26004001314403 в АТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528) на користь Публічного акціонерного товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, код ЄДРПОУ 25614660, п/р 26008898 в ХОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 350589) 10486,21 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Публічного акціонерного товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, код ЄДРПОУ 25614660, п/р 26008898 в ХОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 350589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 50, код ЄДРПОУ 35074228, п/р 26004001314403 в АТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528) 38,16 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 20.06.2014 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.