Постанова № 39540769, 26.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2014 року № 826/7914/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "РІШЕННЯ КОМ"

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рішення Ком» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій щодо проведення зустрічної звірки результат якої оформлено актом від 28.04.2014 №296/3-26-50-22-07-37723707; визнання протиправними дій щодо внесення до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» інформації на підставі акту від 28.04.2014 №296/3-26-50-22-07-37723707; зобов’язання відновити в автоматизованій системі «Податковий блок» показники податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ, які були відкориговані податковим органом на підставі акту 28.04.2014 №296/3-26-50-22-07-37723707.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо проведення зустрічної зірки за відсутності первинних бухгалтерських документів товариства.

Крім того, позивач зазначає, що в даному випадку податковим органом звірка фактично не проводилась, у зв’язку з чим безпідставно зроблено висновок про формування позивачем показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві – в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а також на виконання постанови слідчого з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.03.2014 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рішення Ком» з питань правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість, податку на прибуток та інших обов’язкових платежів по взаємовідносинам з ТОВ «Старксервіс» за період з 2012-2014 роки, за результатом якої складено акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рішення ком» з питань правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість, податку на прибуток та інших обов’язкових платежів по взаємовідносинах з ТОВ «Старксервіс» за період з 2012-2014 роки» від 28.04.2014 №296/3-26-50-22-07-37723707 (далі акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковий орган вказує, що звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Рішення Ком» з ТОВ «Старксервіс» за період 2012-2014 роки, а саме: за період жовтень-грудень 2013 року та січень 2014 року. Встановлено відсутність об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення пп. 14.1.36, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Також, податковий орган вказує, що за результатами перевірки не підтверджено задекларовані ТОВ «Рішення Ком» податкові зобов’язання з ПДВ за період жовтень – грудень 2013 року та січень 2014 року, а також не підтверджено задекларований ТОВ «Рішення Ком» податковий кредит з ПДВ по ТОВ «Старксервіс» за період жовтень-грудень 2013 року та січень 2014 року.

Задекларовані ТОВ «Рішення Ком» податкові зобов’язання період жовтень – грудень 2013 року та січень 2014 року за результатами перевірки зменшено до 0 і також податковий кредит період жовтень – грудень 2013 року та січень 2014 року за результатами перевірки зменшено до 0.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Як зазначено вище, перевірку позивача проведено на виконання постанови слідчого з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.03.2014, тобто за наявності підстав визначених п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Згідно чинного законодавства вчинення податковими органами дій по проведенню перевірок прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби. Тобто, дії по проведенню перевірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків. Отже, виключно результат реалізації повноваження податкового органу (а саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то дії по проведенню зустрічних звірок та складанню акту) може бути об’єктом судового оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами звірки.

Згідно зі ст. 72 Податкового кодексу України для забезпечення діяльності податкових органів використовується, зокрема, інформація про фінансово-господарські операції платників податків, про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків, за результатами податкового контролю.

Пунктом 71.1 статті 71 Податкового кодексу України встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Статтею 74 Податкового кодексу України встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Отже, податкова інформація може, зокрема, зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів.

Підпунктом 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України визначено, що платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами.

Згідно із п. 63.12 ст. 63 Кодексу інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що у даному випадку внесення або зміна інформації в Аналітично – інформаційній системі “Податковий блок” на підставі вказаної вище довідки саме по собі не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, позивача.

Таким чином, наявність відповідної інформації в обумовленому програмному продукті органу податкової служби безпосередньо не створює, не змінює та не припиняє юридичних прав та обов'язків платника податків, тобто не породжує правових наслідків.

Дана позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 27.11.2013р. по справі №К/800/12884 (2а-17480/12/2670).

Такі дії, по суті, є лише збиранням доказової інформації податковим органом, що фіксується в акті перевірки, який виступає носієм цієї доказової інформації.

Частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Позивачем не доведено суду, які саме його права та охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вчинення відповідачем оскаржуваних дій.

З огляду на те, що завданням адміністративного судочинства захист прав, свобод та інтересів осіб, враховуючи, що вчинення податковим органом дій щодо проведення перевірки, оформлення актів за результатом проведено перевірки (зустрічної звірки) та внесення до Аналітично – інформаційній системі “Податковий блок” відомостей на підставі акту перевірки тому числі щодо зміни задекларованих позивачем податкових зобов’язань та податкового кредиту не порушує права та інтереси позивача, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда