Рішення № 39533667, 18.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/3837/14 Головуючий 1 інст. - Сиротников Р.Є.

Справа № 643/6234/13-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: спори, пов'язані із застосуванням

Закону України «Про захист прав споживачів»

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Макарова Г.О.,

при секретарі - Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживача, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, який в подальшому уточнила та просила стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (далі по тексту ФОП ОСОБА_3.) 558 953 грн. 17 коп. які складаються з: 30 000 грн. - повернення суми попередньої оплати за виготовлення меблів; 51 335 грн. 50 коп. - пені затримку; 1855 грн. 48 коп. процентів; 742 грн. 19 коп. три відсотки річних; 10 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди; 3000 грн. у якості компенсації судових витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що 26.07.2012 року ФОП ОСОБА_3 прийняв замовлення від позивача на виготовлення ліжка (1 шт.), тумб приліжкових (2 шт.), комоду (1 шт.) і підвазонника (1 шт.). Вважає, що сторони уклали договір на загальну суму 56 850 грн. строком виконання замовлення до 30.10.2012 року, відповідно до квитанції була внесена попередня оплата у розмірі 30 000 грн.

Відповідач порушив свій обов'язок щодо строку виконання зобов'язання, до 30.10.2012 року комплект меблів не був їй переданий. У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язанням позивач змушена була звернутись до суду з позовом про захист прав споживача.

23.08.2013 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про стягнення грошових коштів з ОСОБА_4 в якому просив суд стягнути заборгованість за договором купівлі-продажу меблів на загальну суму 37 003 грн. 22 коп., яка складається з: 26 850 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу; три проценти річних від простроченої суми у розмірі 653 грн. 22 коп.; завдані простроченням збитки у розмірі 9 500 грн. та судові витрати покласти на ОСОБА_4

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_3 зазначив, що 26.07.2012 року між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу меблів. Укладення зазначеного договору підтверджується квитанцією № 643/6234/13-ц 2/643/2909/13.

Згідно з квитанцією від 26.07.2012 року ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання передати у власність ОСОБА_4 ідентифіковані в зазначеній квитанції меблі, а ОСОБА_4 прийняла на себе зобов'язання прийняти такі меблі та сплатити обумовлену в квитанції суму грошових коштів. В цій же квитанції зазначено, що загальна вартість меблів, які є предметом договору купівлі-продажу, становить 56 850 грн., з яких 30000 грн. сплачено ОСОБА_4 у якості попередньої оплати. Крім того, в цій же квитанції визначено дату передачі ОСОБА_4 виготовлених меблів - 30.10.2013 року.

Разом з тим, вказує відповідач, в квитанції не було обумовлено ані обов'язку ОСОБА_3 здійснити доставку товару ОСОБА_4, ані передбачено адресу на яку ОСОБА_3 мав би доставити меблі. За таких обставин він, ОСОБА_3, не мав обов'язку здійснювати таку доставку. Про готовність меблів він повідомив ОСОБА_4 по телефону, однак та відповідала, що в її квартирі не закінчено ремонт, а відтак меблі вона забере пізніше. Однак у подальшому, незважаючи на своєчасне та належне виконання ФОП ОСОБА_3 зобов'язань, ОСОБА_4 не сплатила залишок вартості меблів у розмірі 26 850 грн.

17 квітня 2014 року Московський районний суд м.Харкова ухвалив рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову і часткове задоволення позову ОСОБА_4

Суд вирішив стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4: 30 000 грн. у якості повернення суми попередньої оплати; 742 грн. 19 коп. - три відсотки річних; 2 000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди; 3 000 грн. у якості компенсації витрат на правову допомогу. Також суд вирішив стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 300 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 та задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що у квитанції від 26.07.2012 року не зазначено адресу доставки товару, що свідчить про відсутність домовленості між позивачем та відповідачем щодо доставки товару в місце інше ніж місце проведення відповідачем господарської діяльності, де ОСОБА_4 зобов'язана була прийняти куплений нею товар. Також і позивач не змогла надати суду належних доказів на підтвердження домовленості між сторона про доставляння товару позивачу. Крім того виконання умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи фото-таблицями готових меблів та вимогою про прийняття товару та сплату його вартості від 20.11.2013 року, які позивач отримала 25.11.2013 року за адресою: АДРЕСА_1 та 30.11.2013 року отриманою вимогою за адресою: АДРЕСА_2 гуртожиток.

Крім того ФОП ОСОБА_3 не мав грошових зобов'язань перед ОСОБА_4 тому він і не міг прострочити виконання таких зобов'язань. Також суд першої інстанції всупереч вимог Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року необґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу.

Також ОСОБА_4 не надала суду належних доказів про те, що їй було завдано моральну шкоду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, а сторони не оспорюють, що 26.07.2012 року ФОП ОСОБА_3, якому належав на той час розташований в приміщенні АДРЕСА_3 в м.Харкові меблевий салон «ІНФОРМАЦІЯ_1», прийняв усну пропозицію - замовлення на виготовлення в строк до 30.10.2012 року комплекту меблів на загальну суму 56850 грн. і отримав від ОСОБА_4 у якості попередньої оплати грошові кошти у сумі 30000 грн.

Однак ФОП ОСОБА_3 в зазначений строк обумовлені домовленістю сторін меблі ОСОБА_4 не передав, а остання не сплатила йому решти суму вартості замовлення.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 і відмовляючи у позові ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_3 не виконав умови договору, не передав товар у встановлений строк, тобто 30,10.2012 року меблі ОСОБА_4, а відтак покупець ОСОБА_4 має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Колегія суддів погоджується з рішенням в частині задоволення вимог ОСОБА_4 про повернення їй суми попередньої оплати, оскільки воно відповідає вимогам закону і ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 2 ст.693 ЦК України передбачено, що покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Як вбачається з матеріалів справи єдиним письмовим доказом укладення зазначеного вище договору є надана позивачем ОСОБА_4 копія документа без найменування, зазначеного позивачем як «квитанція», в якому зазначено найменування виконавця та його місцезнаходження, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_1» ТЦ «Sun-City-2» Пр-т Московський 199-Б, тел…. ЧП ОСОБА_3, ІНН…; найменування предметів (ліжко, тумба, комод, подвазонник), колір, порода дерева, сума (кожної з позицій), загальна вартість - 56850,00 (грн.); дата прийняття замовлення - 26.07.2012р.; попередня оплата - 30000 грн.; дата виконання замовлення - 30.10.2012р.; підпис у графі «продавець» і відтиск печатки овальної форми ФОП ОСОБА_3. (а.с.5) В даному документі відсутні умови доставки виготовлених меблів, адреса місця доставки, порядок розрахунку, однак міститься виділене жирним шрифтом речення «Уважаємый покупатель, полный расчет за мебель Вы должны призвести в день доставки. О дате Вы будете предупреждены продавцом заранее».

Згідно ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження його доводів про попереднє повідомлення покупця ОСОБА_4 про доставку меблів в обумовлений строк, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог відповідача ОСОБА_3, який не дотримався у повному обсязі жодного з передбачених ч.1 ст.664 ЦК України умов, за яких можна було б вважати виконаними обов'язки продавця по передачі товару.

З огляду на зазначене доводи апелянта не свідчать про наявність підстав для скасування рішення в цій частині.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням в частині задоволення вимог ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу за таких підстав.

Задовольняючи частково вимогу про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції посилався на ст.22 Закону україни «Про захист прав споживачів» та ст.611 ЦК України, якою передбачено відшкодування збитків та моральної шкоди у тому випадку, коли це передбачено умовами договору або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту документу, який позивач назвав квитанцією, від 26.07.2012 року, сторонами не укладався договір, яким би передбачалось правові наслідки у виді відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов'язань.

Що стосується закону, то п.5 частини 1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право на відшкодування моральної шкоди у тому випадку, коли вона заподіяна йому небезпечною для життя і здоров'я продукцією.

Матеріали справи таких даних не містять, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні цих вимог у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Не погоджується колегія суддів і з рішенням суду в частині задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 3000 грн. у зв'язку з їх недоведеністю.

Ст.ст.84,88 ЦПК України та ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільній та адміністративній справі» передбачено відшкодування витрат на правову допомогу сторін, на користь якої ухвалено судове рішення пропорційно задоволеної частини позовних вимог.

Однак позивач та його представник не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач дійсно сплатив адвокату ОСОБА_8 3000 грн., даних про зміст і обсяг виконаної роботи, які б давали можливість перевірити відповідність заявленої позивачем суми вимогам закону та постанови КМУ №590 від 27.04.2006р. «Про граничні розміри компенсації витрат…» і, виходячи з підтвердженого доказами обсягу витрат та їх вартості, визначити у відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України ту частку, яку б належало стягнути з відповідача.

Згідно ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Це ж саме стосується і щодо вимог про відшкодування витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п.п.2,3,4 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2014 року змінити.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

В іншій частині рішення Московського районного суду м.Харкова від 16.04.2014 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: