Ухвала суду № 39533231, 18.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2014 р. м. Київ К/9991/24187/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 по справі №2а-5168/09/0670 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Житомирське шляхово-будівельне управління №19» до Державної податкової інспекції у місті Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.04.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Житомирське шляхово-будівельне управління №19» до Державної податкової інспекції у місті Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 16.07.2009 №0001262301/1 в частині визначення зобов'язання з податку на прибуток в сумі 140114,00грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 42835,00грн. та від 16.07.2009 №0001272301/1 в частині визначення зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 110589,00грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 55294,00грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Житомирі 13.04.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.09.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у місті Житомирі посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 3 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Житомирі проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Житомирське шляхово-будівельне управління №19» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2008.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме включення до складу валових витрат суми витрат та до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за договором купівлі-продажу пічного палива, мазуту топкового та бітуму від 19.05.2008 №14, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Полі-Трейдінг»; за договором купівлі-продажу мазуту топкового від 01.11.2008 №17, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будграніт Корп»; за договором на одержання експедиторських послуг з перевезення щебеню від 05.04.2007 №07/07-А, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодортранс», оскільки вони не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у місті Житомирі складено акт від 05.05.2009 №2887/23-1/03449947/0110 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.05.2009 №0001262301/0 про донарахування підприємству податку на прибуток в сумі 196041,00грн., в тому числі 148030,00грн. основного платежу та 48011,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, та від 19.05.2009 №0001272301/0 про донарахування підприємству податку на додану вартість в сумі 176055,00грн., в тому числі 117370,00грн. основного платежу та 58685,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження зазначених рішень Державною податковою інспекцією у місті Житомирі частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.05.2009 №0001262301/0 в частині донарахування зобов'язання в розмірі 188,00грн. за основним платежем та 76,00грн. за штрафною санкцією, у зв'язку з чим відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.07.2009 №0001262301/1 про донарахування підприємству податку на прибуток в сумі 195777,00грн., з яких 147842,00грн. основного платежу та 47935,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, та від 16.07.2009 №0001272301/1 про донарахування підприємству податку на додану вартість в сумі 176055,00грн., з яких 117370,00грн. основного платежу та 58685,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що витрати на придбання пічного палива, мазуту та бітуму, експедиторських послуг з перевезення щебеню позивач поніс у зв'язку з провадженням господарської діяльності та відносило до складу валових витрат у відповідних податкових періодах на підставі первинних документів, оформлених належним чином.

Придбаний товар підприємством обліковано по складському обліку, що підтверджено матеріалами справи.

Отримання Відкритим акціонерним товариством «Житомирське шляхово-будівельне управління №19» послуг по експедируванню щебеню за договором від 05.04.2007 №07/07-А підтверджено товарно-транспортними накладними, актом здачі-приймання робіт від 09.08.2007 №ОУ-0000071 на загальну суму 17951,06 грн., податковою накладною, тобто необхідними первинними документами.

Відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Судами встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Житомирське шляхово-будівельне управління №19» проводило поточний ремонт машин та агрегатів для підтримання їх в належному стані, тобто здійснювало поточний ремонт основних засобів. При цьому такі ремонтні роботи не призвели до поліпшення функціональних можливостей машин та механізмів, не підвищували первісного рівня їх продуктивності, а отже первісна вартість основних фондів збільшена не була.

Облік витрат на поліпшення основних фондів підприємство здійснювало у головній книзі. Такі витрати включались до складу валових до досягнення межі у 10%, після чого відносились на поліпшення основних фондів в розрізі груп основних фондів, про що робилась відмітка у головній книзі підприємства. Облік вівся з розбивкою по кварталах, де зазначалась сума, що відноситься до валових витрат і сума на збільшення вартості груп основних фондів.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що порушення позивачем вимог підпункту 8.7.1 пункту 8.7. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення балансової вартості основних засобів станом на 01.10.2008 на суму 3544,00грн. не підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 16.07.2009 №0001262301/1 в частині визначення зобов'язання з податку на прибуток в сумі 140114,00грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 42835,00грн.; та від 16.07.2009 №0001272301/1 в частині визначення зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 110589,00грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 55294,00грн. є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 по справі №2а-5168/09/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв