Ухвала суду № 39533229, 29.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2014 р. м. Київ К/800/30003/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А.,при секретарі Луцак А.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року

у справі № 2а-5101/12/1070 за позовомТОВ «Вік-Р.С.Ф.» доМиронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення, -В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.» (надалі також - позивач, ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.») звернулося до суду з адміністративним позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі також - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2012 року №0000892301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.» задоволено, постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року скасовано. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2012 року №0000892301 визнано протиправним та скасовано.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року та залишити в силі постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкового повідомлення -рішення від 28 квітня 2012 року №0000892301 (збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9595041, 25 грн. , з яких: 7676033 грн. - за основним платежем: 1919008, 25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 13 квітня 2012 року №9/22-011/36263844, про порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201, пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (надалі також - ПК України, тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, внаслідок неправомірного формування податкового кредиту в листопаді 2011 року на суму 15431817 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за листопад 2011 року на 7676033 грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що при перевірці даних, що містяться у поданій декларації з ПДВ за період з 1 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року встановлено, що в листопаді 2011 року позивачем включено до складу податкового кредиту податкові накладні, в яких сума ПДВ в одній податковій накладній більше 100 тис. грн., та які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних платниками податку на додану вартість. Податковий орган також вказує на те, що станом на дату завершення перевірки позивачем не було подано: уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2011 року та/або заяви зі скаргою на такого постачальників, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Роблячи висновок про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції виходив із наступного, з чим погоджується й Вищий адміністративний суд України.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень з 1 січня 2012 року.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абзац 9 пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Податковим кодексом України не передбачено обов'язку покупця перевіряти факт реєстрації продавцем, отриманих від останнього, податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що унеможливлює встановлення факту допущеної помилки, до часу її виявлення органом державної податкової служби або контрагентом, що видав податкову накладну.

Згідно з пунктом 1 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010року №1002 виправлення помилки в здійснюється у момент виявлення таких помилок.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України встановлено, що у разі, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Проте, податковим органом під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було враховано, хоча і не заперечувався, той факт, що позивачем до моменту складення Акту були усунуті недоліки податкового обліку, виявлені за результатами перевірки.

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, 13 Квітня 2012 року із супровідним листом від 12 квітня № 75 позивач подав до ДПІ 148 податкових накладних від 30 листопада 2011 року за номерами 39-41 та 44-188 від контрагента TOB «ВВІКО», за якими було нараховано ПДВ на загальну суму 14 468 416,67 грн. У кожній з поданих накладних сума ПДВ не перевищує 100000 грн.

Вказані вище податкові накладні виписані продавцем ТОВ «ВВІКО» на підставі Договорів від 28 листопада 2011 року № 28/1 1-11, від 14 листопада 2011 року №14/11-2011, від 7 листопада № б/н та видаткових накладних від 30 листопада 2011 року № 0000691 по №0000693 та з №0000818 по №0000962.

При цьому, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що згідно з абзацом 1 пункту 201.10 статті 210 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є саме податкова накладна.

Із наведеного слідує, що оскільки сума податку на додану вартість в наданих до податкового органу податкових накладних була меншою ніж 100 000,00 грн., у контрагента позивача був відсутній обов'язок щодо реєстрації в Єдиному реєстрі таких податкових накладних. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов юридично правильного висновку про відсутність обов'язку у позивача щодо подачі до податкового органу уточнюючого розрахунку або заяви зі скаргою на контрагента.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення. Крім того, згідно встановлених судом апеляційної інстанцій обставин, всі операції, здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.», підтверджені відповідними документами, а після виправлень загальна сума зобов'язань за звітний податковий період не змінилась.

Доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалене по справі рішення є законним і обґрунтованим, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко