Ухвала суду № 39533228, 11.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2014 р. м. Київ К/9991/18642/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 по справі №2а-235/10/2670 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 13.07.2009 №0000612200/0, від 02.09.2009 №0000612200/1, від 13.11.2009 №0000612200/2, від 17.12.2009 №0000612200/3 та від 02.09.2009 №0000842200/0, від 22.09.2009 №0000842200/1, від 03.12.2009 №0000842200/2, від 10.02.2010№0000842200/3.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція 01.04.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 31.05.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2, підпунктів 7.2.1 та 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Кіровограді проведено перевірку Кіровоградської філії Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 31.03.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2, підпунктів 7.2.1 та 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток від страхової діяльності.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у місті Кіровограді складено акт від 01.07.2009 №53/22-0/24716401 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2009 №0000612200/0, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 11051,00грн.

У зв'язку з адміністративним оскарженням податкового повідомлення-рішення від 13.07.2009 №0000612200/0 Державною податковою інспекцією у місті Кіровограді було прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.09.2009 №0000612200/1, від 13.11.2009 №0000612200/2 та від 17.12.2009 №0000612200/3, від 02.09.2009 №0000842200/0, від 22.09.2009 №0000842200/1, від 03.12.2009 №0000842200/2, від 10.02.2010№0000842200/3.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу, що сума коштів, яка утримується страховиком у разі дострокового припинення договорів страхування підлягає включенню до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова, тому, що такі кошти є компенсацією витрат на ведення справи, та не є страховими платежами, в податковому періоді, на який припадає припинення договору, а на суму повернутих страхових платежів страховиком здійснюється коригування валових внесків відповідно до пункту 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Окрім того, податковий орган дійшов висновку щодо протиправності зменшення Кіровоградською філією позивача валових доходів від страхової діяльності на суми коштів, перерахованих протягом періоду, що перевірявся, Головному офісу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на перестрахування.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

Відповідно до статті 10 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків, а за договорами страхування життя - також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися у договорі страхування. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

Згідно з частиною четвертою статті 28 Закону України «Про страхування» у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійсненні за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

Таким чином, сума коштів у вигляді компенсації нормативних витрат на ведення справи, яка утримується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування, є страховим платежем, який сплачує страхувальник при укладанні договору страхування, а тому не може змінювати своє призначення та включатись до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення позивачем суми нормативних витрат на ведення справи, утриманих у зв'язку з достроковим припиненням договорів страхування, до складу доходу від страхової діяльності.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про страхування» страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про страхування» перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Валовий дохід від страхової діяльності оподатковується за правилами, встановленими підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період, який перевірявся, Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» через свій Головний офіс проведено перестрахування в інших страховиків, які не є резидентами, ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальниками за укладеними Кіровоградською філією договорами.

Оскільки Кіровоградська філія позивача не є юридичною особою, не наділена повноваженнями на проведення перестрахування від імені страховика і не має права на купівлю вільноконвертованої валюти та перерахування останньої як страхової премії перестраховикам, зазначені дії були проведені Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» як юридичною особою через бухгалтерію Головного офісу.

Кіровоградська філія як окремий платник податку на прибуток після фактичної сплати Головним офісом згідно з договорами перестрахування частини страхових платежів та отримання від останнього інформації про це перераховувала йому відповідну суму і зменшувала у податковому обліку свій валовий дохід від операцій страхування.

При цьому Головний офіс не зменшував суму валових доходів від страхової діяльності на суму сплачених перестраховикам платежів.

Таким чином, встановлені законом для філій юридичної особи - страховика обмеження щодо можливості безпосереднього перерахування ними платежів перестраховикам-нерезидентам не може бути перешкодою для зменшення суми валових доходів, якщо страховиком проведено перестрахування за укладеними філіями договорами за рахунок отриманих ними за цими договорами страхових платежів.

За таких обставин, за встановленого факту понесення Кіровоградською філією позивача реальних витрат по сплаті страхових платежів за договорами перестрахування з нерезидентами, суд першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності зменшення філією позивача валових доходів від страхової діяльності на суми коштів, перерахованих протягом періоду, що перевірявся, Головному офісу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на перестрахування.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 222, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 по справі №2а-235/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв