Ухвала суду № 39531284, 26.06.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/3511/14 Головуючий у суді у 1 інстанції - Хитров Б.В.Номер провадження 22-ц/788/1211/14 Суддя-доповідач - Таран С. А. Категорія - 26

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2014 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Таран С. А.,

суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г. ,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І. ,

розглянувши апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе» - Гоч Вячеслава Миколайовича

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 травня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе»

про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 травня 2014 року позовну заяву ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.. М.В. Фрунзе» про стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_4 8250 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.. М.В. Фрунзе» судовий збір в дохід держави в розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», зазначено, що рішення суду першої інстанції незаконне і необґрунтоване у зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт вважає , що судом не врахований той факт, що професійне захворювання у позивача виникло з його вини, а саме з неефективністю використання самим позивачем засобів індивідуального захисту.

Вказано, що позивач не надав доказів, спричинення йому товариством моральної шкоди, її розміру . В матеріалах справи немає доказів, які б свідчили про моральні страждання позивача, оскільки саме професійне захворювання свідчить лише про можливість спричинення такої шкоди та аж ніяк не констатує її наявності.

Також зазначено, що місцевим судом не враховано принцип справедливості та розумності, стягнення суми моральної шкоди 8250 грн. при втраті 55% працездатності є надмірно завищеною сумою відшкодування моральної шкоди.

Апелянт просить суд скасувати рішення суду першої інстанції від 15 травня 2014 року в даній справі, і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, що з 10.02.1971 року по 08.12.2011 року ОСОБА_4 працював на ВАТ «СМНВО ім.. М.В. Фрунзе», правонаступником якого є ПАТ «СМНВО ім.. М.В. Фрунзе». (а.с.5-6)

Внаслідок неналежних умов праці на робочому місці позивач ОСОБА_4 отримав професійне захворювання. Відповідно до акту № 66 розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 28.10.2011 року (а.с.7-8), у ОСОБА_4 було виявлено професійне захворювання, причиною якого є проведення робіт в умовах підвищених рівнів шкідливих виробничих факторів.

Згідно висновку МСЕК від 29.12.2011 року, ступінь втрати працездатності у ОСОБА_4 становить 55 %. (а.с.9).

Місцевий суд прийшов до висновку, що факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_4 знайшов своє підтвердження. Відсутність висновків медично-експертного дослідження стосовно наявності (відсутності) медичних ознак моральної шкоди суд не вважає підставою для відмові у задоволенні позовних вимог, оскільки наявність хронічного захворювання легенів органів слуху та дихання у відповідача безумовно свідчить про те, що позивач відчував фізичний біль, знаходився на лікуванні і ці обставини позбавляють його можливості реалізувати певні життєві намагання.

Таким чином судом першої інстанції було встановлено, що внаслідок професійного захворювання в позивача порушилися нормальні життєві зв'язки. Має значні обмеження в життєдіяльності, звичках, бажаннях. Все це вимагає додаткових зусиль по організації його життя і веде до нових переживань.

Правильно встановивши вказані обставини на підставі належним чином досліджених і оцінених доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог

Згідно з ч.1 п.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 вказаної статті покладено на власника або уповноважений ним орган.

У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок відшкодувати працівникові моральну шкоду у випадку, передбаченому вказаною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому завдано ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, то суд обґрунтовано стягнув на його користь відшкодування моральної шкоди з відповідача.

Трудове законодавство не містить положень про звільнення підприємств з небезпечними й тяжкими умовами праці від відшкодування моральної шкоди, завданої їх працівникам такими умовами.

Доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

Докази на обставини, на які посилається апелянт були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх досліджені та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення моральної шкоди по даній справі постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» Гоч Вячеслава Миколайовича відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 травня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -