Ухвала суду № 39525712, 25.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3991/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Констракшин» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Констракшин» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року в задоволенні позову ТОВ «Партнер Констракшин» відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Миронівської МДПІ ГУ Міндоходів у Київській області з 16.06.2013 по 25.06.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Партнер Констракшин» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Старт-Д» за період 01.01.2010 - 31.01.2013.

За наслідками перевірки складено Акт від 27.06.2013 № 222/22-011/36484009, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ «Партнер Констракшин» п. 135.2 ст. 135, п. 138.2 ст. 138 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 202, ст. 203, п.п.1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 234, 662, 655, 656 ЦК України

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.07.2013: №0001802201, яким позивачу збільшено суму податку на прибуток в розмірі 4 004,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 004,00 грн., і №0001812201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4 157,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 079,00 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем надавались послуги ТОВ «Емвей Україна» з облаштування торгівельних приміщень та поставки товарів.

Як зазначено позивачем, для виконання зобов'язань перед ТОВ «Емвей Україна», ТОВ «Партнер Констракшин» (замовник) укладено з ТОВ «Старт-Д» (виконавець) договори з виконання робіт від 06.04.2012 №06/04-11 та від 18.05.2012 №18/05-12.

Умовами договорів визначено, що прийом-передача товару здійснюється на складі замовника на підставі оформленої сторонами видаткової накладної.

Згідно наданих позивачем документів, ТОВ «Партнер Констракшин» придбало у ТОВ «Старт-Д» матеріали, роботи та послуги, на що виписані накладні від 01.08.2012 №4619 та від 02.08.2012 №4619, акти виконаних робіт від 20.08.2012 №4479, від 21.08.2012 №4621 та від 14.09.2012 №5159 на суму 190 611,75 грн., у т.ч. ПДВ - 8 934,46 грн., які позивачем віднесено до податкового кредиту.

В той же час, як вбачається зі змісту Акту перевірки слідує, що Головним слідчим управлінням ДПС України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32013180000000005 від 15.01.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 205 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що підприємства, зокрема, ТОВ «Старт-Д» (код 32694059), фактично являються «транзитними» підприємствами, що надають послуги по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ для інших підприємств України. Проведеними слідчими діями не встановлено наявності на підприємствах основних засобів, нерухомості, виробничих потужностей, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи свої доводи позивач зазначав, що роботи були виконані саме ТОВ «Старт-Д», проте, як до перевірки, так і суду позивачем не надано жодних доказів, що могли б підтвердити факти перебування працівників ТОВ «Старт-Д» на території ТОВ «Емвей Україна», де фактично виконувались роботи.

Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання таких робіт саме ТОВ «Старт-Д».

Крім того, надані позивачем фотокопії актів приймання виконаних робіт від ТОВ «Старт-Д» не містять чіткого визначення, які саме роботи виконано та поставлено товари та місця їх складання, що суперечить умовам договорів від 06.04.2012 №06/04-11 та від 18.05.2012 №18/05-12.

Також, як вбачається з Акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 №7203/224/32694059, до видів діяльності, які має право здійснювати ТОВ «Старт-Д», відносяться: посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту (51.19.0), оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (51.21.0), неспеціалізована оптова торгівля харчовими та кольоровими металами в первинних формах на напівфабрикатами з них (51.52.0), інші види оптової торгівлі (51.90.0, основний вид діяльності) та діяльність автомобільного вантажного транспорту. До вказаних видів діяльності не відноситься виконання будівельних та монтажних робіт, що начебто виконувались даним підприємством на користь позивача.

Таким чином, оскільки наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується реальність наданих послуг саме ТОВ «Старт-Д», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про фіктивність господарських операцій позивача з вказаним підприємством.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на встановлене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Констракшин» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 27.06.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.