Постанова № 39525482, 01.07.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р. Справа № 918/346/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача-2 - Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" на рішення господарського суду Рівненської області від 13.05.14 р.

у справі № 918/346/14 (суддя Політика Н.А. )

позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

відповідач 1 Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк"

відповідач 2 Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ВДВС Рівненського МУЮ у Рівненській області

про визнання права власності, виключення з опису та зняття арешту з майна

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_4 (довіреність№1063 від 04.04.14р.);

відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 - не з'явився;

третьої особи - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.05.2014 року (з урахуванням додаткового рішення від 02.06.2014 року) позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ВДВС Рівненського МУЮ у Рівненській області про визнання права власності, виключення з опису та зняття арешту з майна - задоволено. Визнано за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 право власності на кавоварку Rancilio class 10 №10117549, виробництва Італія, б/в, вартістю 15000,00 грн. та джампери до кавової машини, 2 шт; кавомолку Fiorenzato elettronico 8509400000, вартістю 4742,90 грн.; фільтр-пом'якшувач води Ф001, 12 МА 1605080804792, вартістю 1000,00 грн.; кавоварку Spidern Trevi Chiara, вартістю 1500,00 грн. та звільнено їх з під арешту (опису). Присуджено до стягнення солідарно з Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3 045,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач-1 -ПАТ "ПУМБ" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та припинити провадження у даній справі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

В судове засідання представники відповідачів та третьої особи не з'явилися. При цьому, відповідачем-1 через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду подано клопотання про відкладення розгляду скарги на іншу дату.

Клопотання відповідача-1 апеляційним судом відхилене як необгрунтоване, оскільки ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, таким представником може бути сам керівник, головний бухгалтер, бухгалтер, інші працівники підприємства або представники на підставі доручення, які не перебувають з ним у трудових відносинах, а тому неможливість явки в судове засідання крнкретного представника відповідача-1, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 13.06.2014 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26 березня 2013 року між ФОП ОСОБА_2 (позивач/орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (відповідач-2/орендар) укладений договір оренди обладнання №35 (далі - договір оренди, а.с.35), відповідно до п.1.1. якого, орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в тимчасове безоплатне користування кавоварку моделі Rancilio class 10, заводський номер 10117549, у кількості 1 штука, та кавомолку моделі Fiorenzato, заводський номер 001, у кількості 1 штука (додаток №10).

На виконання умов договору оренди орендодавець передав орендарю: - кавоварку Rancilio class 10 №10117549, виробництва Італія, б/в, вартістю 15000,00 грн. (зазначено в акті опису та арешту майна як кавовий апарат Rancilio class 10, д.н. 10117549 та як джампери до кавової машини, 2 шт); - кавомолку Fiorenzato elettronico 8509400000, вартістю 4742,90 грн. (зазначено в акті опису та арешту майна як кавомолка Fiorenzato №001); - фільтр-пом'якшувач води Ф001, 12 МА 1605080804792, вартістю 1000,00 грн. (зазначено в акті опису та арешту майна як фільтр для води Ф001, штрих код 12МА1605080804792); кавоварку Spidern Trevi Chiara, вартістю 1500,00 грн. (зазначено в акті опису та арешту майна як кавовий апарат Bevi Chiara Spidern), що в свою чергу підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі обладнання від 26 березня 2013 року (а.с.36).

Вказаний вище товар поставлений орендодавцю Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 на підставі: накладної №ОН-00038 від 23 січня 2013 року (на кавоварку Rancilio class 10 №10117549, виробництва Італія, б/в) на суму 15000,00 грн.; видаткової накладної №ЛУ-0011170 від 23 листопада 2011 року (на кавомолку Fiorenzato elettronico 8509400000) на суму 4742,90 грн.; накладної №ОН-00026 від 20 липня 2012 року (на фільтр-пом'якшувач води Ф001, 12 МА 1605080804792) на суму 1000,00 грн.; накладної №ОН-00042 від 09 листопада 2012 року (на кавоварку Spidern Trevi Chiara) на суму 1500,00 грн. (а.с.38-41).

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка №1 від 18 квітня 2014 року Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, що стверджує поставку спірного майна Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 та повний розрахунок останньої за вказаний товар. (а.с.105).

31.05.2013 року договір оренди обладнання розірвано, що підтверджується додатковою угодою про розірвання договору, відповідно до умов якої, орендар зобов'язувався повернути орендодавцю обладнання до 31 травня 2013 року (а.с.37).

Натомість, на момент розгляду даної справи спірне майно не повернуто орендарем орендодавцю.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Рівненської області від 29 липня 2013 року у справі №918/549/13 позов Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 197 629,71 грн. задоволено частково.

За вказаним судовим рішенням відкрито виконавче провадження, в якому відповідач-1 (ПАТ "Перший Український міжнародний банк") є стягувачем, а відповідач-2 (ФОП ОСОБА_3) - боржником.

В ході звернення стягнення на майно відповідача-2 державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції 23 грудня 2013 року та 10 лютого 2014 року складено акти опису й арешту майна відповідача-2, в результаті чого накладено арешт на спірне майно (а.с.66-82).

Судами обох інстанцій встановлено, що позивач не є стороною виконавчого провадження № 40758509, в рамках якого здійснювався спірний опис і арешт майна, участі у проведенні вказаної виконавчої дії позивач не приймав; будь-яких правовідносин позивача з першим та другим відповідачами не існує.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною першою ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з п.5 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно ст.8 Закону України "Про виконавче провадження", сторонами у виконавчому провадженні є стягувач та боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчій документ. Боржником є фізична або юридична особа визначена виконавчим документом.

Загальний порядок звернення стягнення на майно передбачено главою 4 Закону України "Про виконавче провадження". Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилучені та примусовій реалізації.

Частиною 2 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

З вищевикладеного слідує, що державний виконавець в силу наданих йому повноважень вправі арештувати майно винятково боржника, як зобов'язаної сторони у виконавчому провадженні.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч.1 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно акту опису й арешту майна від 23 грудня 2013 року та додатків до нього (а.с.67-82), складеним державним виконавцем ВДВС Рівненського міського управління юстиції Конощуком Р.А. при виконанні постанови державного виконавця ВДВС Рівненського міського управління юстиції №40758509 від 18 листопада 2013 року щодо проведення виконавчих дій щодо опису та арешту майна ФОП ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, описано й арештовано майно, яке належать позивачеві на праві власності на підставі: накладної №ОН-00038 від 23 січня 2013 року (на кавоварку Rancilio class 10 №10117549, иробництва Італія, б/в) на суму 15000,00 грн.; видаткової накладної №ЛУ-0011170 від 23 листопада 2011 року (на кавомолку Fiorenzato elettronico 8509400000) на суму 4742,90 грн.; накладної №ОН-00026 від 20 липня 2012 року (на фільтр-пом'якшувач води Ф001, 12МА1605080804792) на суму 1000,00 грн.; накладної №ОН-00042 від 09 листопада 2012 року (на кавоварку Spidern Trevi Chiara) на суму 1500,00 грн. (а.с.38-41).

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що державним виконавцем ВДВС Рівненського МУЮ описано й арештовано майно, яке належить позивачеві на праві власності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та, відповідно, визнання за ФОП ОСОБА_2 права власності на спірне майно та звільнення його з-під арешту (опису).

При цьому, посилання скаржника на те, що відповідачем у даній праві має бути відділ ДВС колегією суддів до уваги не беруться з огляду на таке.

Відповідно до абз.3 п.9.10 Постанови Пленум Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9 (далі - Постанова), вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 1212 ГПК (п.5 Постанови).

Також безпідставними є посилання скаржника на п.20 Постанови Пленум Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" та те, що позовні вимоги в частині звільнення майна з-під арешту повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки згідно вказаної Постанови особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими. Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 13.05.2014 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.