Рішення № 39522351, 26.06.2014, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/15/2014

130/2936/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

"26" червня 2014 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області у складі: головуючого -судді Вернік В.М.;

із участю : - секретаря Росовської О.Ю.,

- позивача ОСОБА_1,

- представника позивача ОСОБА_2,

- відповідача ОСОБА_3,

- представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про припинення прав осіб на частку у спільному майні, визнання права власності,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 25.09.2013 року звернулася до Жмеринського міськрайонного суду з даним позовом, вказавши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_6, після смерті якого залишилося спадкове майно, що складається з 1/3 частини будинку АДРЕСА_1, яка належала вказаному спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.03.1996 року, зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації 04.04.1996 року. Вказала, що решта 2/3 частин вказаного будинку належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.03.1996 року, зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації 04.04.1996 року. Зазначила, що за вказаною адресою вона постійно прожвала до дня смепті чоловіка та продовжує проживати наразі. Зауважила, що окрім неї спадкоємцями за законом щодо вказаної 1/3 частини будинку є доньки ОСОБА_6 - ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які також прийняли дану спадщину, подавши заяви про її прийняття до Жмеринської районної державної нотаріальної контори. Вказуючи на обставини рівності часток усіх спадкоємців та посилаючись на те, що належні спадкоємцям ОСОБА_3 та ОСОБА_5 кожній по 1/9 частки вказаного однокімнатного будинку є незначними та не підлягають виділенню в натурі, спільне володіння та користування ним є неможливим, позивач просила припинити право кожної з відповідачів на 1/9 частину будинку АДРЕСА_1; присудити їм грошову компенсацію вказаних часток зазначеного будинку в розмірі про 3445 грн. кожній з депозитного рахунку Жмеринського міськрайонного суду, виходячи з висновку про загальну вартість будинку від 06.09.2013 року в розмірі 10334 грн.; а також визнати за позивачем право власності на 2/9 частин вказаного спірного будинку.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги з викладених у позові обгрунтувань, окремо уточнивши заявлені вимоги в частині визначення розміру грошової компенсації кожній з відповідачів в сумі по 6364 грн., частина з яких в сумі по 3445 грн. знаходяться на депозитному рахунку суду, решту належних сум позивач зобов'язалась додатково сплатити відповідачам в порядку виконання рішення суду.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник позов не визнали, посилаючись на відсутність державної реєстрації права власності сторін на успадковані після смерті ОСОБА_6 частки спірного домоволодіння. Зазначені позивачем обставини щодо неподільності вказаного будинку, незначної частки відповідачів у праві володіння ним та неможливості спільного володіння сторін визнали.

Відповідач ОСОБА_5, в судове засідання не з'явилась, заявивши у попередньому судовому засіданні клопотання щодо розгляду справи у її відсутність, про визнання позову суду не повідомила.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1,2 ст.1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними; кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

У відповідності до вимог ч.2 ст.1279 ЦК України спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців.

Відповідно до вимог ч.1,2 ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї; суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Так, згідно копій свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 (а.с.3), свідоцтва про смерть НОМЕР_1 (а.с.7) та реєстраційних свідоцтв від 04.04.1996 року (а.с.8,9) померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві спільної часткової власності належала 1/3 частина будинку АДРЕСА_1; позивач ОСОБА_1 є співвласником 2/3 частин даного будинку; шлюб вказаних фізичних осіб зареєстровано 25.08.1986 року.

З даних паспорта НОМЕР_3 (а.с.5) вбачається, що позивач ОСОБА_1 у вказаному спірному домоволодінні зареєстрована з 06.05.5004 року.

Згідно витягу зі Спадкового реєстру заповітів/спадкових договорів від 19.09.2013 року (а.с.13) інформація щодо відповідного волевиявлення ОСОБА_6 відсутня.

Згідно квитанції №99 від 24.09.2013 року (а.с.21) позивачем ОСОБА_1 внесено на депозитний рахунок суду 6890 грн.

З матеріалів спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (а.с.32-34) вбачається, що позивач та відповідачі у встановлений законом строк подали до нотаріальної контори заяви про прийняття ними даної спадщини.

Вказані докази приймаються судом до уваги, так як вони зібрані та представлені із дотриманням вимог закону, не суперечать один одному та ніким не спростовуються.

Заявлені позивачем обставини неподільності вказаного будинку, незначної частки відповідачів у праві володіння ним та неможливості спільного володіння сторін відповідачами фактично визнані, що не потребує їх доказування.

Таким чином, в судовому засіданні встановлені обставини спільного часткового володіння позивачем ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_6, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно 2/3 та 1/3 частинами житлового будинку АДРЕСА_1 Жмеринського району та прийняття сторонами даної справи спадщини, що відкрилась після смерті останнього на належну йому частину вказаного домоволодіння. Визначені позивачем та визнані відповідачами обставини належності у спадковій масі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 кожній по 1/9 частині, тобто незначних часток вказаного неподільного будинковолодіння, неможливості спільного використання та володіння ними усіма сторонами на наслідком неможливості виділу в натурі належної кожній із відповідачів частки нерухомого майна визначають передбачену законом підставу припинення їх права на відповідну частку спільного спадкового майна та виплату відповідної грошової компенсації за рахунок позивача з огляду на її переважне право отримання в натурі належної їй, як співвласнику, частки спадкового майна.

При цьому судом не приймаються заперечення відповідача ОСОБА_3 та її представника стосовно невчинення сторонами державної реєстрації належної їм частини спадкового майна після смерті ОСОБА_7 та невиникнення за наслідком цього права власності сторін на спірне нерухоме майно, і що на їх думку не визначає правомірносності вирішення заявленого спору між неповноважними особами, оскільки наразі нормами Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено здійснення державної реєстрації права щодо нерухомого майна саме нотаріусом, яким вчинено нотаріальну дію стосовно такого майна, що відповідним чином зменшує цивільну відповідальність сторін в частині нездійснення до теперішнього часу державної реєстрації права на успадковану частину нерумого майна.

Разом з тим, незважаючи на наведені підстави обгрунтованості позову в цілому, він не підлягає задоволенню за наслідком невнесення позивачем усієї суми заявленої у бік збільшення грошової компенсації попередньо до вирішення спору по суті, відповідне вчинення чого є застереженою законом обов'язковою умовою можливості постановлення судового рішення про припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника.

З урахуванням прийняття рішення про відмову у задоволенні позову хоча й формально згідно правової позиції відповідачів щодо невизнання заявлених позовних вимог, однак фактично не на підставі мотивів їх заперечень, судом не вирішуються питання про стягнення на користь останніх понесених в межах розгляду даної справи судових витрат по оплаті правової допомоги та призначеної за їх клопотанням судової будівельно-технічної експертизи.

Враховуючи викладене, керуючись ст.365, 1278, 1279 ЦК України, ст. 5, 8, 15, 57, 60, 61, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набуває законної сили після закінчення строків його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а відсутньою в судовому засіданні особою, яка бере участь у справі, - у той же строк з часу отримання копії рішення, Апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.

Суддя Вернік В.М.