Ухвала суду № 39484948, 20.05.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/13719/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1581/2014

головуючий I інстанції Чернобай А.О.

доповідач суддя Ткачук С.С.

категорія 44

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осипчук О.В.,

суддів Смєлік С.Г., Ткачук С.С.,

при секретарі Біляєві М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 13 січня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, де після уточнення, просив визнати свою доньку ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, мотивуючи свої вимоги наступним.

Він є власником квартири, у якій зареєстрована відповідач, але після одруження на протязі 2-х років вона проживає за місцем проживання її чоловіка в іншому населеному пункті. Вважає, що у зв'язку з тим, що відповідач не проживає в приміщенні квартири більше року без поважних причин, то вона втратили право користування квартирою.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 13 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені: ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, визнана такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідач не проживає у спірному приміщенні понад 1 рік без поважних причин, бо фактично мешкає в іншому місті. Позивач не здійснює їй перешкоди у користуванні приміщенням його квартири, а відповідачем доказів на підтвердження поважності причин її відсутності у квартирі понад встановлені законом строки суду не надала.

З рішенням не погодилася відповідач принесла апеляційну скаргу, де посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позову. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано позицію її батька, який є недієздатною особою, вважає, що він не бажає зняти її з реєстрації по квартирі. Даний позов було подано через кілька місяців після укладення договору про надання правової допомоги і вже після того, як він став недієздатним. Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки показанням свідка ОСОБА_3, який пояснював, що бачив як вона заходила у будинок та квартиру. Свідок підтвердив факт, що до нього підходили представник позивача та паспортист ЖЕКу и просили засвідчити факт її не проживання у квартирі.

В судове засідання відповідач не з'явилася, але двічі особисто повідомлялася про часи розгляду скарги телефонограмами № 3074 від 28.01.2014 та за № 4091 від 05.02.2014, зареєстрованими у журналі телефонограм за №1,2.

Представник позивача вважає рішення законним, бо своє фактичне місце мешкання в житловому будинку чоловіка у м.Слов'янську по вул. Беломорська,7 та відсутність з її боку поважних причин не проживання в помешканні батька нічим не спростувала.

Апеляційний суд визнає, що апеляційну скаргу слід відхилити, залишив рішення суду першої інстанції без змін, виходив з наступного.

Судом визнано встановленим, що на підставі договору міни квартира АДРЕСА_1 належить позивачу. Згідно акту складеному КП «СЕЗ» 19.09.2013 відповідач у квартирі не проживала більш 2-х років. За даними довідки з учбового закладу школи 1-11 ступ. №7 Слов'янської міської ради з 01.09.2011 року в цьому учбовому закладі навчається онука ОСОБА_4

Суд визнав, що відповідач з власної ініціативи переїхала постійно проживати в інший населений пункт у м. Слов'янськ Донецької області. Доказів з приводу збереження за нею права користування квартирою, її відсутності в квартирі з поважних причин понад 1 рік або які б свідчили про тимчасовий характер її не проживання у приміщені квартири суду не надала. Суд відхилив її заперечення на позов, що вона періодично приїжджає в спірну квартиру і інколи ночувати, оскільки це не доводить факту її постійного проживання в квартири.

Апеляційний суд погоджується з виносками суду першої інстанції, які підтверджуються матеріалами справи і обставинам встановленим в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім'ї власника будинку, який не є його співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.

Так, відповідно довідки з місця проживання та складу сім'ї і реєстрації у спірній 2-х кімнатній квартирі з 09.09.1995 як донька зареєстрована відповідач; з 10.12.1998р. - неповнолітня онука ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 17.08.2010 - власник квартири - позивач.

Під час судового розгляду позивач змінив позовні вимоги і просив визнати особою, що втратила право користування приміщенням квартири тільки відповідача без неповнолітньої онуки, яка на час ухвалення рішення судом першої інстанції вже досягла чотирнадцятирічного віку.

Відповідно до ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до визначення термінів викладених у статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Аналіз приведених норм вказує, що місцем проживання слід враховувати приміщення, придатне для проживання в ньому, у разі якщо особа постійно проживає в цьому приміщенні строком понад 6 місяців на рік.

Судом першої інстанції були опитані свідки, а саме, сусід ОСОБА_5 та посадова особа КП СЕЗ - паспортист Ростовська Т.В., яка приймала участь при складані акту від 19.09.2013. Ці свідки підтвердили, що в квартирі проживали квартиранти, а відповідач тільки відвідувала квартиру час від часу.

Відповідно до ст.ст.10,11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, а межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції дослідив докази представлені сторонами прийшов до обґрунтованого висновку про втрату відповідачем права користування приміщенням спірної квартири у зв'язку з відсутністю з боку її власника перешкод у користуванні відповідачем квартирою, неприязних стосунків між батьком і донькою, поважних причин, які б позбавляли останню можливості проживати у квартирі, існування домовленістю між відповідачем та власником квартири про порядок користування приміщенням квартири.

Доводи скарги щодо не врахування судом першої інстанції позиції її батька, який є недієздатною особою і не бажає зняття її з реєстрації як мешканця квартири спростовуються матеріалами справи

Позов був поданий до суду у жовтні 2013 року представником позивача, який діяв на підставі чинного договору про надання юридичних послуг, укладеного з батьком відповідача 20.07.2013 року. Заяв від ОСОБА_2 про відмову від позову або про розірвання договору про надання юридичних послуг, визнання його недієздатним матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому до уваги не приймаються.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 13 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: