Ухвала суду № 39480230, 25.06.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-7704/2011

Провадження № 22-ц/779/1340/2014

Категорія 44

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Матківського Р.Й., Шалаути Г.І.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю: апелянта ОСОБА_2, представника апелянта ОСОБА_3 - ОСОБА_4; представника позивача - Устінського А.В.; представника відповідача - ОСОБА_6; представника третьої особи - Шишуряка С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_8, третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - комунального підприємства «Аварійна служба ЄРЦ» про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2011 року виконком Івано-Франківської міської ради звернувся з даним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_8 зареєстрований в кімнаті АДРЕСА_1, однак за вказаною адресою не проживає понад 6 місяців, тому просив визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2014 року в задоволенні позову виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_8, третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача комунального підприємства «Аварійна служба ЄРЦ» про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_3, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянти зазначають, що суд вирішив питання про їх права та обов'язки щодо користування кімнатою АДРЕСА_1, оскільки вони на законних підставах вселилися та користуються цією кімнатою гуртожитку.

Апелянти також вказують, що на підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 03.07.2013 року №332, КП «Аварійна служба ЄРЦ» 16.07.2013 року видала ордер №0239, ОСОБА_3 на право поселення з сім'єю у вищевказану кімнату гуртожитку. На час прийняття рішення та видачі ордера спірна кімната гуртожитку була вільною, оскільки рішенням Івано-Франківського міського суду від 15.11.2012 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду від 04.04.2013 року, відповідача ОСОБА_8 визнано таки, що втратив право на користування житловим приміщенням АДРЕСА_1, на підставі чого, його було знято з реєстраційного обліку зазначеного житлового приміщення.

Вважають, що їм на законних підставах видано ордер на спірну кімнату гуртожитку, а відповідач втратив право на користування даним житловим приміщенням.

На думку апелянтів, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.

З вище наведених підстав просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні сторона апелянта, представники позивача та третьої особи доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів поданих у апеляційній скарзі, просили про їх задоволення.

Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив, вважає її безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що при тимчасовій відсутності відповідача за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Актам ЖЕО, на які посилається позивач, складені комісією без зазначення часу, коли відповідач перебував на роботі, суд дав критичну оцінку. Позивач не довів підстав заявленого позову.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно рішення Івано-Франківської міської ради від 11.07.2002 року будинок АДРЕСА_1 прийнято в комунальну власність міста Івано-Франківська та передано на баланс ЖЕО № 3, даний будинок має правовий статус гуртожитку. Згідно рішення Івано-Франківського міськвиконкому від 29.11.2007 року № 579 змінено поштову адресу гуртожитку - АДРЕСА_1 цього гуртожитку зареєстрований ОСОБА_8

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (із змінами і доповненнями), у справах про визнання наймача або членів його сім'ї такими, що втратили право користування житловим приміщенням, необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад строки, встановлені законом, проводиться в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно актів від 20.01.2011 року, 27.04.2011 року, 02.06.2011 року, та акту від 25.08.2011 року, складених комісією ЖЕО № 3, ОСОБА_8 не проживає в кімнаті АДРЕСА_1 без поважної причини, місце його фактичного перебування невідоме. Однак, як вбачається з вищевказаних актів, у їх реквізитах не зазначено точного часу складання, акт від 25.08.2011 року складено о 16 год. 15 хв., тобто в робочий час.

Вищевказані обставини підтверджуються документальними доказами, що є в матеріалах справи, та не заперечуються сторонами.

Саме на позивача закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені ст. 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин.

Належних доказів на підтвердження факту не проживання відповідача в кімнаті АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську без поважних причин більше шести місяців, матеріали справи не містять.

Таким чином суд повно з'ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку доказам та постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Посилання апелянтів на те, що згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 15.11.2012 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду від 04.04.2013 року, відповідача ОСОБА_8 визнано таким, що втратив право на користування житловим приміщенням АДРЕСА_1, не заслуговує на увагу, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.10.2013 року, вищевказані судові рішення скасовані.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того ухвалою апеляційного суду від 10.04.2014 року в даній справі апеляційну скаргу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 27.02.1014 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Р.Й. Матківський

Г.І. Шалаута