Ухвала суду № 39472973, 24.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 р.

Справа № 3096/14/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тегрос» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Тегрос” до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання неправомірними дій по включені до акта перевірки висновків,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Тегрос” (далі – ТзОВ “Тегрос”, позивач) звернулось до суду з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі – Тернопільська ОДПІ, відповідач) про визнання неправомірними дій по включені до акта перевірки №3210/22-01/36318154 від 24 грудня 2013 року висновків, що дані наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов’язання та податковий кредит за перевіряємий період не є дійсним в сумі 603771 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що викладення відповідачем в акті перевірки висновків про порушення платником податків податкового законодавства є передбачений законодавством спосіб фіксації такого порушення, який без прийняття податковим органом відповідного рішення (податкового повідомлення-рішення) не порушує прав такого платника в сфері публічно-правових відносин.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, суд приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що з 27.11.2013 р. по 17.12.2013 р., відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України, на підставі наказу від 25.11.2013 року №1217 та на підставі направлень від 25.11.2013 року, виданих Тернопільською ОДПІ, посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю “Тегрос” з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки винесено акт від 24.12.2013 року №3210/22-01/36318154, який підписаний позивачем із зауваженнями.

В розділі 4 акту перевірки – “Висновки” зазначено, що дані наведені в деклараціях позивача з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов’язання та податковий кредит за період, що перевірявся в сумі 603771 грн. не є дійсними.

Позивач стверджує, що вищенаведений висновок податкової інспекції може призвести до зміни даних податкової звітності позивача з податку на додану вартість за період з жовтня 2010 року по грудень 2012 року, а також руйнування усталених господарських відносин з підприємствами-контрагентами, що може завдати шкоду ділової репутації, оскільки дані акта перевірки можуть бути використані під час перевірок підприємств-контрагентів та стати підставою для висновку про порушення останніми податкової дисципліни.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки, викладені працівниками відповідача в акті перевірки є думкою відповідних осіб, які не є обов»язковими і безумовними для позивача чи для контролюючого органу, а тому не створюють жодних правових наслідків у вигляді вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав позивача, крім права на надання зауважень до акта перевірки.

Так, згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання ними делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Підпунктом 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 86 вказаного Кодексу передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт – службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової Інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт перевірки є засобом документування дій контролюючого органу і не встановлює відповідальності для особи, яка допустила недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, не тягне відповідних юридичних наслідків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач своїми діями по викладенню та оформленню акта перевірки позивача не порушив його права чи законні інтереси, оскільки дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акта перевірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, а сам акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не породжує для позивача певних правових наслідків.

Колегія суддів зазначає, що права позивача можуть бути порушені прийняттям податкового повідомлення-рішення на підставі акту або ж інших рішень, чи вчиненням дій щодо самостійної зміни податкового зобов'язання платника.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні висновки щодо зафіксованих обставин, оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, оскільки вчинення дій суб'єктом владних повноважень в частині проведення перевірки та висновків викладених в акті перевірки є способом реалізації наданої законом функції суб'єкту владних повноважень.

На переконання колегії суддів, доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають і вищезазначених висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 160, ст.ст 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тегрос» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі № 819/225/14-а – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

суддя Я.С. Попко

суддя Р.П. Сеник