Ухвала суду № 39471901, 29.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2014 р. м. Київ К/800/33882/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумбуд» на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року

у справі № 2а-1870/8102/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумбуд»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної

податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Публічне акціонерне товариство «Сумбуд» (надалі також - позивач, ПАТ «Сумбуд») звернулось до суду з адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби (надалі також - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2012 року № 0004021502/22240 та від 7 червня 2012 року № 0003661520/20950.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року в задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Сумбуд» відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумбуд» залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року - без змін.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати оскаржувані судові рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень від 14 червня 2012 року № 0004021502/22240 (збільшено зобов'язання з орендної плати на 159 015 грн. 98 коп. за основним платежем та 47 562 грн. 68 коп. за штрафними санкціями) та , від 7 червня 2012 року № 0003661520/20950 (збільшено зобов'язання з орендної плати на суму 17088 грн. 58 коп. за основним платежем та за штрафними санкціями на суму 8544 грн. 29 коп.), з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в актах перевірки від 23 травня 2012 року №1033/152/14017843 та від 28 травня 2012 року №1098/152/14017843 про те, що орендна плата за договорами оренди земельної ділянки державної та комунальної власності у період квітень-грудень 2011 року, березень 2012 року позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі меншому ніж встановлено законодавством 3 % від грошової оцінки землі.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач подав до ДПІ уточнюючу декларацію по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011 рік та уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2012 рік.

Підставою для нарахування зобов'язань були укладені між Сумською міською радою (орендодавець) та ПАТ «Сумбуд» (орендар) договори оренди земельних ділянок:

- по вул. Заливна 5/1, площею 1002 кв. м. (договір укладено 16 березня 2006 року, термін дії - до 29 грудня 2015року);

- по вул. Прокоф'єва,50, площею 1000 кв. м (договір оренди земельної ділянки укладено 28 лютого 2007 року, термін дії до 27 грудня 2011 року)

-по вул. Інтернаціоналістів, 55 блок 6, площею 4156 кв. м. (договір оренди земельної ділянки укладено 21 березня 2007 року, термін дії до 31 січня 2012 року);

- по вул. Кузнечна,1-В, площею 2728 кв. м. (договір оренди земельної ділянки укладено 16 березня 2006 року, термін дії до 22 лютого 2016 року)

- по вул. Засумська, 10 А, площею 4638 кв. м. (договір оренди земельної ділянки укладено 10 березня 2006 року, термін дії до 5 липня 2015 року)

- по вул. Заливна, 1, площею 4638 кв. м. (договір оренди земельної ділянки укладено 21 березня 2007 року, термін дії до 27 грудня 2011 року)

- по вул. Кірова, 211 А, площею 8327 кв. м. (договір оренди укладено 11 квітня 2007року, термін дії до 31 січня 2012 року)

- по вул. Петропавлівська, 73А, площею 2992 кв. м (договір оренди укладено 17 травня 2007 року, термін дії до 25 квітня 2012 року);

- по вул. Новомістенська, буд. 23А, (договір оренди укладено 20 листопада 2006 року, терміном дії до 27 вересня 2011 року)

- по вул. Героїв Сталінграду, 1/1, площею 3448 кв. м. (договір оренди укладено 14 листопада 2007 року, термін дії до 18 липня 2012 року);

- по вул. Кіровоградська, 8, площею 2321 кв. м. (договір оренди укладено 8 червня 2005 року, терміном дії до 25 лютого 2014 року);

- по вул. Лінійна, 15, площею 10135 кв. м. (договір оренди укладено 10 березня 2006 року, терміном дії до 24 вересня 2013 року);

- по вул. Прокоф'єва, 14/1, площею 5344 кв. м (договір оренди укладено 19 травня 2011 року, термін дії до 26 січня 2016 року);

- по вул. Баранівка, урочище «Сосняк» площею 24603 кв. м. (договір оренди земельної ділянки укладено 8 листопада 2006 року, термін дії до 27 вересня 2011 року).

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 1 січня 2011 року, визначається розділом ХІІІ «Плата за землю» Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції,чинній на час виникнення спірних правовідносин). Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю, згідно з пунктом 288.5 статті 288 ПК України, не може бути меншою розміру, визначеного підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

З урахуванням наведеного, у зв'язку зі зміною розміру орендної плати за земельну ділянку, згідно з підпунктом 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, та встановлення її розміру, який не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у податковій декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, поданій позивачем до ДПІ, позивачем самостійно нараховано орендну плату згідно з договорами оренди земельних ділянок, виходячи із розміру орендної плати в сумі від 1-4 % від нормативної грошової оцінки землі, замість встановленого мінімального розміру - 3 % від грошової оцінки землі, що призвело до заниження позивачем розміру орендної плати за період квітень-грудень 2011 року у сумі 159015,98 грн., березень 2012 року у сумі 17088,58 грн.

Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що, позивач, виявивши невідповідне зазначення в податковій декларації нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка є базою оподаткування, в силу положень частини 50.1 статті 50 ПК України, зобов'язаний у строки, визначені статтею 102 ПК України, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Однак матеріали справи не містять доказів надіслання позивачем таких розрахунків із урахуванням зменшеної нормативної грошової оцінки землі.

Відтак, суд апеляційної інстанції надав правильну юридичну оцінку посиланням позивача щодо неправомірного донарахування податковим органом зобов'язань з орендної плати у зв'язку із зменшенням нормативної грошової оцінки землі, як таким, що не свідчать про порушення допущені відповідачем, оскільки доказів надання витягів з технічної документації разом з податковою звітністю до податкового органу позивачем, під час судового розгляду, не надано.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумбуд» відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко