Ухвала суду № 39471898, 18.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2014 р. м. Київ К/9991/75344/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представників позивача - Мороз А.І., Потапенко Н.І., Шевченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного спеціалізованого підприємства «УкрРосХим»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року

у справі № 2а-1870/3842/11

за позовом Приватного спеціалізованого підприємства «УкрРосХим»

до Державної податкової інспекції у місті Суми

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне спеціалізоване підприємство «УкрРосХим» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Суми (далі - відповідач) про визнання протиправними (нечинними) та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 травня 2011 року № 000542314/0/42177 та № 000552314/0/42183.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано: податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 000542314/0/42177 від 27 травня 2011 року про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 441768,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 353414,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 88354,000 грн., а також податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 000552314/0/42183 від 27 травня 2011 року про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 844190,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 675352,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 168838,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ПСП «УкрРосХим», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в м. Суми провела документальну планову виїзну перевірку ПСП «УкрРосХим» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої був складений акт від 12 травня 2011 року № 3036/2314/13996998/37.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги: пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», частин 1, 2 статті 228, частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, який перевірявся. На загальну суму 353414,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2010 року - 24461,00 грн., за півріччя 2010 року - 77653,00 грн., за 3 квартали 2010 року - 208314,00 грн., за 2010 рік - 353414,00 грн.; підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 202, частин 1, 5 статті 203, частин 1,2 статей 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 675352,00 грн., у тому числі: за лютий 2010 року - 16569,00 грн., за березень 2010 року - 42553,00 грн., за червень 2010 року - 497150,00 грн., за грудень 2010 року - 116080,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ПСП «УкрРосХим» неправомірно сформувало валові витрати та податковий кредит відповідного податкового періоду за господарськими операціями: з ТОВ «Хімпромбуд» (продавцем) по здійсненій передоплаті за мінеральні добрива згідно договорів № 24/11-01 від 24 листопада 2010 року та № 10/12-01 від 10 грудня 2010 року, оскільки згідно акту ДПІ у м. Сєвєродонецьку № 556/23-23487766 від 17 березня 2011 року контрагент продавця - ТОВ «Мівісс» не знаходиться за юридичною адресою та згідно показників податкової звітності не має необхідних трудових ресурсів та виробничих можливостей для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, що свідчить про недодержання ТОВ «Мівісс» вимог частини 1 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статей 216, 228 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними про правочинах, здійснених з ТОВ «Хімпромбуд» при придбанні товарів (робіт, послуг); з ТОВ «Далерт-Еліт» (повіреним) по оплаті вартості маркетингових послуг згідно договору доручення № 17-7 від 06 жовтня 2009 року, оскільки згідно акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 12 квітня 2011 року № 7938/7/23-1008 вказане товариство не знаходиться за місцезнаходженням, з урахуванням того, що правовідносини між ПСП «УкрРосХим» та ТОВ «ТД «Уралхім» існували до укладення позивачем договору доручення із ТОВ «Далерт-Еліт», а також зважаючи на те, що договір поставки № 113-Е/09 від 14 грудня 2009 року між ПСП «УкрРосХим» та ТОВ «ТД «Уралхім» був підписаний лише представниками сторін (без участі представника ТОВ «Далерт-Еліт»); з ТОВ «Соллі» (виконавцем) по оплаті вартості послуг фасування та навантажувальних робіт згідно договору підряду № 01/01-2010/4 від 01 січня 2010 року (з урахуванням додаткової угоди №1 від 01 червня 2010 року), оскільки згідно акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 09 червня 2011 року № 2950/23-1011/36039708 не знаходиться за місцезнаходженням та згідно показників податкової звітності не має необхідних трудових ресурсів та виробничих можливостей для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності. Крім іншого, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту червня 2010 року податок на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Промбудівельник Делюкс» згідно договору підряду на капітальне будівництво № 04/05-2010/69 від 04 травня 2009 року, оскільки згідно даних ДПА України вказане товариство з червня 2010 року має стан платника «запит на встановлення місцезнаходження» та згідно показників податкової звітності не має необхідних трудових ресурсів та виробничих можливостей для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності. Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що ПСП «УкрРосХим» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, та, як наслідок, у ПСП «УкрРосХим» відсутні об'єкти оподаткування податковим на прибуток та податком на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у вказаних вище суб'єктів господарювання.

27 травня 2011 року ДПІ в м. Суми на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 000542314/0/42177, яким згідно з підпунктом « 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України збільшила ПСП «УкрРосХим» суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) за платежем: податок на прибуток у розмірі 441768,00 грн., у тому числі: 353414,00 грн. - за основним платежем, 88354,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

27 травня 2011 року ДПІ в м. Суми на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 000552314/0/42183, яким згідно з підпунктом « 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України збільшила ПСП «УкрРосХим» суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) за платежем: податок на прибуток у розмірі 844190,00 грн., у тому числі: 675352,00 грн. - за основним платежем, 88354,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ПСП «УкрРосХим» правомірно сформувало валові витрати та податковий кредит відповідного податкового періоду за господарськими операціями з ТОВ «Хімпромбуд», ТОВ «Далерт-Еліт», ТОВ «Соллі» та ТОВ «Промбудівельник Делюкс», оскільки: реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Хімпромбуд» підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема: податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, залізничними накладними, квитанціями про приймання вантажу, з урахуванням того, що придбана у ТОВ «Хімпромбуд» аміачна селітра в подальшому була реалізована іншим суб'єктам господарювання, а також зважаючи на те, що фактичне виконання сторонами зобов'язань за вказаним договором податковим органом не заперечувалось, а також зважаючи на те, що ПСП «УкрРосХим» не мало безпосередніх відносин з ТОВ «Мівісс», тоді як на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки господарських взаємовідносин усіх попередніх постачальників товару у ланцюгу постачання та дотримання ними вимог податкового законодавства; фактичне виконання послуг (отримання результату) за договором, укладеним з ТОВ «Далер-Еліт», підтверджується договором № 113-Е/09 від 14 грудня 2009 року, укладеним позивачем з ТОВ «ТД «Уралхім»; фактичне виконання робіт ТОВ «Соллі» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема: податковими накладними, актами прийняття виконаних робіт, які містять деталізацію за видами та обсягами робіт, з урахуванням того, що згідно акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 09 червня 2011 року № 2950/23-1011/36039708 за даними системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на дату складання акта не встановлено розбіжностей між задекларованими сумами податкового зобов'язання ТОВ «Соллі» та задекларованими сумами податкового кредиту ПСП «УкрРосХим»; фактичне виконання робіт ТОВ «Промбудівельник Делюкс» підтверджене податковою накладною, договірною ціною, локальним кошторисом, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2010 року (ф. № ББ-3), актом приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 року (ф. № КБ-2в), підсумковою відомістю ресурсів, розрахунковими загальновиробничих витрат, технічною документацією на виробничий будинок по вул. Харківська, 122 у м. Суми, рішенням Господарського суду Сумської області від 01 березня 2010 року у справі № 17/21-10. Також, суд виходив з того, що усі контрагенти позивача на дату укладення договорів та виконання господарських зобов'язань були належним чином зареєстрованими юридичними особами, перебували на податковому обліку та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не було доведено реальності господарських операцій по договорам, укладеним з ТОВ «Хімпромбуд», ТОВ «Далер-Еліт», ТОВ «Соллі» та ТОВ «Промбудівельник Делюкс».

Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, реальність господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Хімпромбуд» аміачної селітри підтверджується: податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, залізничними накладними, квитанціями про приймання вантажу, з урахуванням того, що придбана у ТОВ «Хімпромбуд» аміачна селітра в подальшому була реалізована іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками (т.2 арк. справи 11-27), а також зважаючи на те, що фактичне виконання сторонами зобов'язань за вказаним договором податковим органом не заперечувалось.

Також, матеріали справи містять договір поставки № 113-Е/09 від 14 грудня 2009 року між позивачем (покупцем) та ТОВ «ТД «Уралхім» (постачальником) (т.2 арк. справи 28-35), який був укладений за сприяння (належного виконання своїх зобов'язань за договором доручення № 17-7 від 06 жовтня 2009 року) ТОВ «Далерт-Еліт», що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 28 лютого 2010 року (т.1 арк. справи 116).

Частиною 2 статті 202 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд першої інстанції правомірно виходив з того, що аналіз умов договору доручення, укладеного позивачем з ТОВ «Далерт-Еліт», не дає підстав вважати, що повірений обов'язково зобов'язаний бути стороною договору, який буде укладатись між довірителем та потенційним покупцем чи продавцем, з урахуванням того, що листом від 11 грудня 2009 року № 11/12-09 ТОВ «Далерт-Еліт» повідомило позивача, що однією із умов ТОВ «ТД «Уралхім» було підписання договору поставки саме посадовими особами ПСП «УкрРосХим» (т.2 арк. справи 58).

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне виконання ТОВ «Соллі» робіт з: розвантаження мінеральних добрив з вагонів на склад, відвантаження зі складу на транспорт покупця, виття вагонів, фасування мінеральних добрив, розтарювання мінеральних добрив, розвантаження мінеральних добрив з хопрів на склад, виготовлення мінеральних добрив - тукосумішей, розвантаження мінеральних добрив з транспорту постачальника на склад підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, актами прийняття виконаних робіт, які містять деталізацію за видами та обсягами робіт (т.1 арк. справи 142-145).

Також, матеріали справи містять лист директора ТОВ «Соллі», у якому товариство підтвердило фактичне виконання робіт за укладеним з ПСП «УкрРосХим» договором, а також вказало, що для виконання робіт за договором ним були залучені працівники за цивільно-правовими договорами. Крім іншого, у листі було зазначено, що товариство не змінювало місцезнаходження, зазначеного в установчих документах, та знаходиться за місцем реєстрації: м. Київ, вул. М. Василенка, 7-а (т.2 арк. справи 72).

При цьому, в акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 09 червня 2011 року № 2950/23-1011/36039708, на який посилається відповідач в обґрунтування правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань за господарськими операціями з ТОВ «Соллі», було вказано, що за даними системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на дату складання акта не встановлено розбіжностей між задекларованими сумами податкового зобов'язання ТОВ «Соллі» та задекларованими сумами податкового кредиту ПСП «УкрРосХим» (т.1 арк. справи 202-203).

Судом першої інстанції було встановлено, що фактичне виконання робіт ТОВ «Промбудівельник Делюкс» підтверджене податковою накладною, договірною ціною, локальним кошторисом, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2010 року (ф. № ББ-3), актом приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 року (ф. № КБ-2в), підсумковою відомістю ресурсів, розрахунковими загальновиробничих витрат, технічною документацією на виробничий будинок по вул. Харківська, 122 у м. Суми, рішенням Господарського суду Сумської області від 01 березня 2010 року у справі № 17/21-10 (т.1 арк. справ 151-180, т.2 арк. справи 73-115, 141-165).

Як вбачається з матеріалів справи, положеннями договору на капітельне будівництво (пункти 2.2, 3.2.2) передбачено право ТОВ «Промбудівельник Делюкс» залучати за власним вибором до виконання робіт субпідрядні спеціалізовані будівельні та інші організації та нести відповідальність за дотриманням субпідрядними організаціями термінів та якості виконаних субпідрядними організаціями робіт.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 838 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно відхилив як безпідставні посилання податкового органу на те, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість за податковою накладною, виписаною ТОВ «Промбудівельник Делюкс».

Також, матеріали справи містять довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з яких вбачається, що станом на 08 червня 2011 року ТОВ «Хімпромбуд», ТОВ «Далер-Еліт», ТОВ «Соллі» та ТОВ «Промбудівельник Делюкс» знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та станом на дату укладення договорів з позивачем у реєстр були внесені записи «про підтвердження відомостей про юридичну особу» (т.1 арк. справи 88-93, 120-129, 181-185).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов неправомірного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ПСП «УкрРосХим» підлягає задоволенню, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Сумського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного спеціалізованого підприємства «УкрРосХим» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року скасувати, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна