Ухвала суду № 39459914, 18.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 р.Справа № 818/223/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Макаренко Я.М. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Павленко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.04.2014р. по справі № 818/223/14

за позовом ДП "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.04.2014р. адміністративний позов ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення від 31.12.2013 року № 0005711502/25229, яким зобов'язано сплатити штраф по податку на додану вартість в розмірі 5 грн.; №0005721502/25231, яким зобов'язано сплатити штраф з податку на додану вартість в розмірі 54245,28 грн.; №0005751502/25242, яким зобов'язано сплатити штраф по податку на додану вартість в розмірі 396545,42 грн.

Державна податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області , не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи а також судом невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції залишити постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.04.2014р. без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ДПІ у м. Сумах проведена камеральна перевірка даних задекларованих у податкові звітності ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», за результатами перевірки складено акт «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» №2100/18-19-15-02/31931024 від 16.12.2013р.

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату до бюджету податкового зобов'язання по податку на додану вартість згідно декларацій з податку на додану вартість за серпень 2011 року (№9007959893 від 20.09.2011 р.), за вересень 2011 року (№9009184853 від 20.10.2011 р.), за лютий 2013 (№9014175466 від 19.03.2013 р.), за квітень 2013 року (№9028757309 від 18.05.13 р.), за жовтень 2013 року (№9074709095 від 20.11.2013 р.) та за договорами про розстрочення податкового боргу №25 від 22.04.2011 року, №27 від 07.03.2013 року.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005711502/25229 про застосування штрафних санкцій в розмірі 5 грн. за затримку від 36 до 67 календарних днів, № 000572150/25231 про застосування штрафних санкцій в розмірі 54245,28 грн. за затримку на 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання, № 0005751502/25242 про застосування штрафних санкцій в розмірі 396545,42 грн. за затримку сплати грошового зобов'язання на період від 2 до 284 календарних днів.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведений факт правомірності винесених ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За змістом п. 203.2 ст. 203 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкової боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкової боргу.

З матеріалів справи вбачається , що позивачем за рішенням № 13 від 22 квітня 2011 року ДПА у Сумській області укладено з відповідачем договір про розстрочення податкового боргу № 25 від 22 квітня 2011 року.

В підтвердження виконання зобов'язань за договором позивачем подано копії платіжних доручень, відповідно до яких позивачем здійснювалась оплата податкового боргу та відсотків за рішенням від користування розстрочкою погашення боргу у відповідності до встановленого договором графіку .

За рішенням ДПС у Сумській області від 06 березня 2013 року позивачем укладено з відповідачем договір про розстрочення податкового боргу від 07 березня 2013 року № 27.

В підтвердження виконання зобов'язань за договором позивачем подано копії платіжних доручень, відповідно до яких позивачем здійснювалась оплата податкового боргу та відсотків за рішенням від користування розстрочкою погашення боргу у відповідності до встановленого договором графіку.

Крім того, частина суми за договором № 27 погашена позивачем за рахунок переплати .

В підтвердження сплати самостійно задекларованих сум та штрафних санкцій, за несвоєчасну сплату податку позивачем подано копії податкових декларацій, уточнюючих розрахунків та платіжних доручень .

Також , крім наведених вище, позивачем укладались і інші договори про розстрочення податкового боргу, по яких також проводилась оплата .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те , що відповідачем безпідставно проводилось зарахування сплачених позивачем у відповідності до договорів см в рахунок оплати інших зобов'язань за іншими договорами, крім того, відповідачем враховано не усі платіжні доручення, які підтверджують своєчасність сплати позивачем коштів, таким чином відповідач створює умови для застосування до позивача штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи , з розрахунку штрафних санкцій та з акту перевірки, що відповідачем при проведенні перевірки враховано лише частину платіжних доручень, з наданих позивачем .

Також , відповідачем не в повному обсязі враховувались суми, сплачені позивачем за конкретним договором про розстрочення податкового боргу.

Так, відповідно до розрахунку, за договором № 25 від 22.04.2011 року позивачем платіжним дорученням № 23287 від 25.05.2011 року сплачено 112717,22 грн.

Фактично ж за цим платіжним дорученням позивачем сплачено 188023,0 грн.

Наведені дії відповідач обґрунтовує необхідністю погашення боргу, що виник раніше, відповідно до вимог ст. 87 ПК України.

Однак , колегія суддів вважає такі твердження податкового органу безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник і;датків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених . Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено судом, позивач шляхом подання платіжних доручень своєчасно вніс, зазначені ним в податкових розрахунках, грошові зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2011 року, за вересень 2011 року, за лютий 2013, за квітень 2013 року, за жовтень 2013 року та за договорами про розстрочення податкового боргу №25 від 22.04.2011 року, №27 від 07.03.2013 року у спірній сумі.

Водночас, згідно з пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела погашення податкового боргу, а пунктом 87.9 цієї статті встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед гашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Проте, погашення податковим органом раніше існуючого податкового боргу підприємства за рахунок своєчасно сплачених позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2011 року, за вересень 2011 року, за лютий 2013, за квітень 2013 року, за жовтень 2013 року та за договорами про розстрочення податкового боргу №25 від 22.04.2011 року, №27 від 07.03.2013 року є дією податкового органу, а не позивача, а тому в діях останнього відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті грошових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2011 року, за вересень 2011 року, за лютий 2013, за квітень 2013 року, за жовтень 2013 року та за договорами про розстрочення податкового боргу №25 від 22.04.2011 року, №27 від 07.03.2013 року.

Як зазначено вище, позивачем крім договорів про розстрочення податкового боргу, які перевірялись відповідачем, укладались і інші договори.

Позивачем до матеріалів справи надано докази сплати коштів за такими договорами в порядку, ним встановленому.

Відповідачем не подано ніяких доказів сплати позивачем коштів за договорами, які перевірялись, без виконання зобов'язань по договорах, що укладено раніше.

Відповідно до п.п. 100.12.2. ст. 100 ПК України порушення платником податків умов погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу є підставою для розірвання договору за ініціативи податкового органу. Відповідачем не подано доказів розірвання договору з позивачем.

З розрахунку штрафних санкцій вбачається, що нарахування проводилось відповідачем за весь період до повного погашення позивачем боргу без врахування факту укладання позивачем договорів про розстрочення податкового боргу (т. 1 а.с. 107-11).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що такі дії відповідача суперечать вимогам п. 3.9 "Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків", затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 N 1036 (діяв на момент виникнення правовідносин), відповідно до вимог якого на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу). Аналогічну норму містить п. 3.9 "№Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків", затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 N 574, який діяв на момент проведення відповідачем перевірки.

Відповідно до податкових повідомлень-рішень, санкції до позивача відповідачем застосовано на підставі ст. 126 ПК України, однак зарахування ж відповідачем частини сплачуваних позивачем сум в рахунок інших зобов'язань та утворення в зв'язку з цим заборгованості є не дією платника податків, що призводить до несплати узгодженого зобов'язання, а є дією податкового органу, тобто не є підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що податкові повідомлення-рішення від 31 грудня 2013 року № 0005711502/25229 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 грн. за затримку від 36 до 67 календарних днів, № 000572150/25231 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 54245 грн. 28 коп. за затримку на 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання, № 0005751502/25242 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 396545 грн. 42 коп. за затримку сплати грошового зобов'язання на період від 2 до 284 календарних днів є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відповідно до ст. 202 КАС України відсутні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.04.2014р. по справі № 818/223/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 23.06.2014 р.