Ухвала суду № 39459918, 17.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 р.Справа № 820/5815/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Валківської районної спілки споживчих товариств на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2014р. по справі № 820/5815/14

за позовом Валківської районної спілки споживчих товариств

до Управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2014 р. відмовлено в задоволенні позовних вимог Валківської районної спілки споживчих товариств ( далі - Валківська райспоживспілка, позивач) до Управління Пенсійного фонду України у Валківському районі Харківської області ( далі - УПФУ у Валківському р-ні).

Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2014 р. по даній с праві та ухвалити нове судове рішення яким скасувати рішення УПФУ у Валківському р-ні №31 від 26.11.2013 р. про застосування фінансових санкцій до позивача в розмірі 82 231 грн 39 коп.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що до 01.01.2011 р. відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. ( далі Закон №1058). Згідно з п.4 ч.9 ст. 106 зазначеного Закону за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не нарахованих та не сплачених страхових внесків накладається штраф. Дана норма, як і ст. 17 Закону №1058, яка регламентує вчинене правопорушення, встановлене відповідачем у Акті, втратила чинність з 01.01.2011 р., тобто не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення №31.

Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про дату, місце та час розгляду справи.

Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи колегія суддів вважає необґрунтованим в зв*язку з чим задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) справа розглянута без участі представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятого відповідачем рішення № 31 від 26.11.2013 р. про застосування фінансових санкцій до позивача у розмірі 82 231 грн 39 коп.

Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції погоджується та зазначає наступне.

Під час судового розгляду встановлено, що на підставі акту № 37 від 24.09.2009 року, УПФУ в Валківському р-ні винесено рішення № 31 від 26.11.2013 року "Про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків" на суму 82 231,39 грн.

Колегія суддів, перевіряючи правомірність винесення оскаржуваного рішення зазначає.

Згідно ч.2 ст.17 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 6 статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Стаття 20 Закону №1058 визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті зазначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частинами 1,2, 5,9 статті 106 Закону №1058 (в редакції до 01 січня 2011 року) передбачалося, що у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі- Закон №2464), пунктом 11 Прикінцевих та перехідних положень якого внесені зміни в Закон №1058 , а саме: виключено частини 1-9 статті 106.

Абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закон №2464 встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Колегія суддів зазначає, що Законом №2464 фактично збережено повноваження органів Пенсійного фонду України щодо застосування фінансових санкцій до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до висновку про правомірність винесення відповідачем рішення № 31 від 26.11.2013 р.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 19 лютого, 26 березня, 15 жовтня, 19 листопада 2013 року (№№ 21-432а12, 21-71а13, 21-332а13, 21-327а13 відповідно).

Доводи апеляційної скарги щодо застосування відповідачем неіснуючої норми, а саме ч.9 ст. 106 Закону №1058,яка виключена розділом 8 «Прикінцевих та Перехідних положень» Закону №2464, колегія суддів вважає помилковими та зазначає.

Пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 передбачає вчинення органами Пенсійного фонду стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та штрафних санкцій відповідно до законодавства, яке діяло на момент їх виникнення, тобто в порядку ст. 106 Закону №1058.

Посилання апелянта на практику Верховного суду України, а саме постанову від 20.11.2012 р. №21-367а12 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки по зазначеній справі предметом розгляду були інші правовідносини, а саме застосування органами пенсійного фонду фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає такими що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Валківської районної спілки споживчих товариств залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року по справі № 820/5815/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Любчич Л.В.Судді Сіренко О.І. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 23.06.2014 р.